Стан війни – невідомий і непередбачуваний не тільки для більшості людей, а й для всіх, хто активно користується соціальними мережами. Цей стан диктує нові правила, які дещо змінюють звичний формат подачі фото- та відеоконтенту. І якщо раніше публікація умовних котиків чи атрибутів заможного життя сприймалася в межах норми, то зараз користувачі почали активно коментувати й навіть виносити на моральний осуд чи не кожен вид такого контенту публічних осіб та осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Яким має бути контент публічних осіб під час війни, розповіла Mind політолог, засновниця Школи політичної освіти та комунікацій Олена Оверчук.
Публічні особи – це фізичні особи, які виконують або виконували протягом останніх трьох років визначені публічні функції в Україні. До таких осіб належать: Президент України, прем’єр-міністр України, члени Кабміну та їхні заступники; керівники постійно діючого допоміжного органу, утвореного Президентом України, його заступники; керівник та заступники керівника Державного управління справами; керівники апаратів (секретаріатів) державних органів, що не є державними службовцями, посади яких належать до категорії «А»; секретар та заступники секретаря РНБО; народні депутати України; голова та члени Правління Національного банку України, члени Ради Нацбанку; голови та судді Конституційного Суду України, Верховного Суду, вищих спеціалізованих судів; члени Вищої ради правосуддя, члени Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, члени Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів; генеральний прокурор та його заступники; голова Служби безпеки України та його заступники; державні службовці, посади яких належать до категорії «А»; члени керівних органів політичних партій і багато інших осіб, перелік яких визначений законом.
Що сприймається недоречно? Чи варто засуджувати тих, хто публікує розважальний контент, фото з відпочинку чи навіть заможне життя під час війни?
Звісно, відповідь на деякі запитання очевидна: публікації мальовничих курортів, фотосесій у дорогих (люксових) інтер'єрних фотостудіях, відпочинкові світлини на тлі пальм, басейнів, розкішних вілл зараз є неприйнятними не тільки для окреслених вище осіб, а й для пересічних громадян.
Тому що стрічка новин цільової аудиторії, умовно кажучи – підписників, як першої, так і другої категорії громадян складається переважно з фото зруйнованих / пошкоджених міст / будинків, руйнувань унаслідок прильотів, результату катастрофи через теракт на Каховській ГЕС, допомоги бійцям, зборам на ЗСУ. Отже, фото та відео розкоші викликатиме когнітивний дисонанс і навіть відвертий хейт. Сюди ж – дорогий брендовий одяг, яскравий виразний макіяж та яскравий манікюр у жінок.
Прийнятними зараз є фото й відео результатів роботи та громадської діяльності: переговори, публічні виступи, презентації, консультації, фото в робочому процесі. Тому що зараз продовжувати роботу та допомагати країні – це вже дорівнює «бути успішним», що прийшло на місце отим усім атрибутам «успішного успіху», як це було до війни.
Ілюстрація такої роботи викликає повагу, дає надію та мотивацію не тільки колегам і клієнтам, а й, звісно ж, усім громадянам – користувачам соцмережі, які стежать за автором.
Не прийнятними є стокові фото із зображенням штучного щастя. Щодо особистого, то яскраві фото, де ви смієтеся, краще зберегти в папку «після перемоги».
Прийнятними зараз є фото в репортажному жанрі: абсолютно будь-яка буденна справа з вашого робочого дня: процес надання послуги, розмова з кимось, коли ви купуєте каву біля вуличного кіоску, читання книгу, робота за комп’ютером тощо. Для персональних сторінок підходять також чорно-білі контрастні фото, гра зі світлом, акцент на обличчі, замислений погляд, погляд повз об’єктив, погляд в майбутнє з надією.
Щодо патріотичної тематики, то тут треба бути обережними. Як би сильно ми не вболівали за Україну, але перетворювати свою сторінку в добірку синьо-жовтих картинок – не варто. Перш за все такий підхід працюватиме на те, що вас плутатимуть з іншими людьми, які роблять те саме.
Патріотичний контент має бути дозованим (приблизно 5-й, 6-й пост у стрічці) і фото бажано використовувати власні, а не стокові: власні фото на тлі синього неба й жовтого поля, колоски в руках на тлі неба, фото із соняхами, намисто з калини.
Щодо одягу, то тут також варто не перебільшити з національною тематикою, якщо ви робите фотосесію.
Знову ж таки, щоб не бути «занадто національним» і таким, як усі. Звісно, одяг та інші роботи українських товаровиробників позитивно впливають на сприйняття, але не обов’язково це має бути капсульний гардероб у патріотичному стилі.
Достатньо буде українських аксесуарів, кілька впізнаваних акцентних речей від українських брендів або навіть взята в оренду річ.
Досить негативно користувачі сприймають фото публічних осіб на тлі руйнувань. Тому що такі фотосесії виглядають вже цинічно й зневажливо. Я не бачила жодної світлини публічних осіб на фоні зруйнованих будинків в моєму рідному місті Ірпінь, які б не супроводжувались негативними коментарями на кшталт: «Фото зробили, попіарилися, а що далі?».
Звісно, тут йдеться про темпи відбудови. Інша ситуація, якщо, наприклад, це рідна місцина публічної особи й вона особисто причетна до якоїсь допомоги тут, про що таким чином звітує. Одне-два фото як засвідчення своєї причетності – цілком достатньо.
Не прийнятними також будуть фото в ресторанах, оскільки це місце, де люди платять значно дорожче за те, за що можна заплатити менше.
Хорошим варіантом для фотофону будуть урбаністичні пейзажі – вуличні фото з прогулянки рідним містом, на тлі муралів у національних кольорах, бордів, банерів.
Недоречними зараз виглядають і коштовності: дорогі годинники, масивні сережки, персі, підвіски, браслети.
А от що несподівано стало допустимо у війну у візуальному контенті, так це меми. Погодьтеся, війна, окрім горя, дала нам величезну кількість гостроактуального гумору. Шафка, що тримається, врятований кіт, білоруський диктатор, що показує звідки готувався напад та ще десятки впізнаваних символів.
Якщо підібрати метафору й зробити гармонічне зображення – це ключ до віральності.
Віральність – це властивість контенту, яка визначає ймовірність того, що глядачі/читачі зацікавляться ним і поділяться з іншими.
А щодо людей не публічних – тут уже вибір кожного, що і як постити. Кожен сам володіє правом розпоряджатися своєю персональною сторінкою і контентом, так само як і реагувати чи не реагувати на коментарі від обурених користувачів до нього. Допоки автор не стає людиною, яка ухвалює рішення, що стосуються інших людей.