Напередодні, 17 січня, голова Мінстратегпрому Олександр Камишін у Давосі заявив, що вперше в Україні в бойових умовах було використано систему ППО проєкту FrankenSAM. За його словами, вночі був збитий «шахед» на відстані 9 км. Про те, як працює ця система, та її переваги для української ППО розповів Mind військовий експерт Михайло Жирохов.
З огляду на заяву Камишіна, можна говорити про практичну реалізацію одного з масштабних американо-українських проєктів оборонного характеру і в такій чутливій для нас сфері як протиповітряна оборона.
Вперше про програму під умовною назвою FrankenSAM стало відомо з американських ЗМІ десь влітку 2022 року. Тоді ж іноземні оглядачі зробили припущення, що це програма модернізації систем ППО радянського виробництва під західні стандарти. Але, звісно, деталей не наводилось. Більш докладно про програму стали говорити ще на початку 2023-го.
Восени того ж року стало відомо про передачу першого такого ЗРК до війська. Про це наприкінці листопада 2023 року повідомляв представник командування Повітряних сил Збройних Сил України Юрій Ігнат. За його словами, на одному з полігонів США вже пройшли успішні випробування ЗРК «Бук-М1» із ракетами Sea Sparrow і незабаром комплекс з'явиться в Україні.
Зараз уже можно говорити про те, що під умовною назвою FrankenSAM існують як мінімум три різні проєкти:
Якщо брати за основу офіційні дані, то такий комплекс із мінімально модернізованою авіаційною ракетою дозволяє знищувати ціль на кшталт «гвинтокрил» на дальності 8000 м, «літак» – 9000 м і на висоті від 15 до 3000 м. Величезний плюс цієї програми – ракет AIM-9M дуже багато на складах, причому як американських, так і європейських.
Імовірно саме такою ракетою і був збитий «Шахед» уночі 17 січня. Звісно, що використання ракети для збиття відносно дешевого «Шахеда» це не є оптимальним варіантом використання комплексу. Проте, якщо ракети зняті зі зберігання і фактично нам не коштують нічого, то та шкода, яку міг нанести дрон-камікадзе перекриває всі витрати на його збиття.
Наскільки це актуальна тема для Повітряних сил України, я думаю говорити не потрібно. На початок широкомасштабного вторгнення в нас на озброєнні зовсім не було західних зразків, а кількість ракет до наявних установок було вкрай обмежено.
Не змогли суттєво допомогти й західні союзники, так як виробництво зенітних ракет сконцентровано майже виключно у рф. Тому спочатку забрали всі наявні ракети зі складів країн Східної Європи, де ці комплекси частково перебувають на озброєнні.
Дійшло до того, що в грудні 2023 року Комітет з оборони Болгарії схвалив рішення передати Україні негідні та застарілі зенітні ракети різних типів (а на озброєнні місцевої армії перебувають ЗРК «Оса», C-125М та «Куб»), які Україна планує відремонтувати та використати.
Але росіяни атакували досить активно, втрати цивільних зростали, і тому союзники були вимушені поставляти свої зразки, але їхня кількість вкрай обмежена. Протягом відносно короткого часу було передано близько десятка комплексів, у тому числі досить сучасні IRIS-T та Patriot.
Проте, попри досить успішний досвід застосування, не вирішеними залишалися дві проблеми:
Водночас у нас є підготовлені кадри й пускові установки радянського виробництва, тому нам були потрібні лише ракети. Здається цю проблему розв'язали.
Наприклад, деякі військові спеціалісти говорять, що збиття 14 січня 2024 року літака ДРЛіВ А-50У ПКС рф – це спільна робота саме ЗРК Patriot у зв’язці з РЛС комплексу С-300.
Щодо масштабу робіт, то, за даними Military Balance, станом на 2022 рік в Україні було 75 ЗРК «Стріла-10» і 72 ЗРК «Бук». Зрозуміло, що ці дані станом на зараз уже не актуальні – все ж таки протягом двох років війни були втрати, та й західні постачання засекречені, проте вони дозволяють оцінити кількість модернізованих ЗРК.
І ще один момент: наприкінці 2023 року у ЗМІ з'явилась інформація про те, що американська сторона передала всю необхідну документацію для того, щоб організувати процес адаптації і на українських підприємствах.
Пов'язано це, ймовірно, з тим, що американські підприємства мають вкрай обмежені можливості для роботи з технікою радянського виробництва, та й логістика в цьому випадку буде не найпростішою.
Загалом можна говорити, що така програма, як FrankenSAM, – яскравий приклад поступової інтеграції українського оборонного комплексу в реалії західного.
Досвід, отриманий під час реалізації цієї програми, після закінчення війни цілком може бути затребуваний на міжнародному ринку озброєнь. Оскільки вже очевидна тенденція переорієнтації країн Африки та Південно-Східної Азії з російської бойової техніки на західну, і такі бюджетні варіанти модернізації, а обкатані в бойових умовах і поготів, можуть стати прекрасним перехідним варіантом.