Народні депутати від «Слуги народу» днями зареєстрували в Раді законопроєкт «Про єдину систему відеомоніторингу стану публічної безпеки». Документ передбачає ідентифікацію громадян за допомогою системи відеонагляду на підставі певного набору біометричних даних та особистої інформації про особу, зокрема відцифрованого обличчя. Стежити планують як за громадськими місцями, так і за приватними особами. Як вплине на життя пересічних громадян новий закон у разі його ухвалення, чи не буде тотальне стеження за українцями суперечити конституційному праву на приватність особистого життя, розповіла Mind адвокатка Тетяна Даниленко, керівниця однойменного адвокатського бюро.
Системи відеомоніторингу стану публічної безпеки складаються з технічних засобів, приладів, пристроїв, у тому числі з функціями фото-, аудіо- та відеозапису, які працюють в автоматичному режимі, програмно-апаратних комплексів, що забезпечують обробку, аналіз, передачу даних до відповідної функціональної підсистеми єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України, захист інформації та розпізнавання (ідентифікацію) об’єктів.
Номер і дата реєстрації: законопроєкт 11031 від 20.02.2024.
Автори: народні депутати В’ячеслав Медяник, Максим Павлюк, Сергій Кузьміних, Олександр Бакумов та інші.
Альтернативні законопроєкти: наразі відсутні.
Етап: опрацьовується в комітеті.
Ціна питання. Потребує фінансування робіт із забезпечення побудови та функціонування системи відеомоніторингу стану публічної безпеки центрального рівня з державного бюджету у межах видатків, передбачених для Міністерства внутрішніх справ України, міжнародної технічної допомоги та інших джерел, не заборонених законодавством.
Зміст. Автори законопроєкту пропонують встановити систему відеомоніторингу з метою підвищення рівня публічної безпеки й порядку, а також запобігання можливим загрозам і контроль за усуненням наслідків надзвичайних ситуацій та правопорушень.
Зокрема, планують збирати й обробляти без згоди таку інформацію, як:
Крім людей, моніторити за допомогою цієї системи зможуть:
Як мета в законопроєкті зазначається:
Позиція юристів. Нашою реальністю може стати тотальне стеження та контроль спецслужб, а отже, фактично з правом на особисте життя можна буде попрощатися. Подив викликає і те, що це пропонується запровадити в умовах воєнного стану, коли відеоспостереження у багатьох випадках заборонено. В той час, як громадянам заборонено встановити відеореєстратор на авто, народні обранці збираються запровадити тотальний відеонагляд. Тож юристи вважають, що цей законопроєкт передбачає надмірне вторгнення у приватне життя та несе ризики цензури та переслідування, зокрема політичного.
Хто буде в плюсі. Користувачі системи відеомоніторингу стану публічної безпеки – уповноважені особи Сил безпеки та сил оборони, органів державної влади, а також органів місцевого самоврядування, яким в установленому порядку надано відповідні права доступу до інформації, що міститься в системі відеомоніторингу стану публічної безпеки тощо. Фактично за допомогою таких методів можливо буде розв'язати питання виявлення і правопорушників, і ухилянтів, що переховуються від явки до ТЦК та СП, тому, вважаю, цей закон має частково й таке підґрунтя.
Крім того, моніторинг сприятиме попередженню та ліквідації можливих загроз і контролю за усуненням наслідків надзвичайних ситуацій та правопорушень.
Хто буде в мінусі. Попри деякий перелік корисних нововведень, які б могли полегшити виявлення злочинців, порушників тощо, є багато прикладів, коли інформацією про громадян зловживають у невідповідний спосіб.
Крім того, саме законодавство в нас дуже слабо захищає права людини. Зокрема, захист персональних даних практично не працює у сучасній Україні. У нас немає незалежного органу, який захищає персональні дані. Законодавство в цій частині недосконале та має багато неузгоджень і прогалин. Тому можна очікувати масового порушення прав людини, які гарантовані Конституцією.
Якщо врахувати практику ЄСПЛ, то права людини в Україні, перебувають не завжди на першому місці, а отже, за умов неповною мірою розвиненої демократії не можна давати силовим структурам більше, ніж вони мають. Про відеоспостереження чи стеження треба думати лише після того, як суспільство переконається, що можливості зловживань зведені до мінімуму. Наразі є велике питання, чи не призведе ця ініціатива до таких наслідків.
Крім того, в умовах війни не має гарантії, що персональні дані українців, розташування об’єктів інфраструктури тощо не потраплять до ворога, який майже щодня намагається захопити все більше наших територій. Не варто забувати й про колаборантів, які усвідомлено співпрацюють з окупаційною цивільною чи військовою владою на шкоду власній країні.
Висновки. Законопроєкт не визначає чітко, хто матиме право доступу до інформації з камер відеоспостереження. Проте, судячи з мети застосування системи відеомоніторингу, можна зробити висновок, що:
Які ризики можливі в разі прийняття
Порушення приватності: тотальний відеонагляд може призвести до постійного контролю, що може суперечити правам на приватне життя.
Кібербезпека: система відеоспостереження може бути вразливою до кібератак, що може призвести до викрадення даних або їх фальсифікації.
Соціальні наслідки: тотальний відеонагляд може призвести до створення атмосфери страху й недовіри в суспільстві.
Значне додаткове фінансування може бути невиправданим в умовах війни.
Ефективність: немає чітких доказів того, що тотальний відеонагляд дійсно допоможе знизити рівень злочинності.