Кадрова криза в Україні: чи врятують ринок праці трудові мігранти?

У міру того як Україна шукає шляхи виходу з кадрової кризи, питання залучення іноземних працівників стає все більш актуальним. Однак це – одна з тем, які розпалюють гострі дискусії в українському суспільстві. Чому так відбувається? Про те, чи готовий бізнес працювати з іноземними спеціалістами й наскільки успіх цих ініціатив може змінити ситуацію, спеціально для Mind розповіла керуюча партнерка в Talando та Wandify Таїсія Млюзан

Що відбувається на ринку праці України

Проблема з кадрами в Україні стає настільки сильною, що вже потрапляє на сторінки світових видань на кшталт Financial Times. Проте ще задовго до повномасштабного вторгнення певні галузі вже відчували нестачу фахівців. Очевидно, що після 24 лютого 2022 року проблема лише посилилася.

Міграція не є новим явищем для України, де вже століттями мешкають представники різних націй, про що свідчать, зокрема, дані останнього перепису населення. Тому твердження на кшталт «Які мігранти? Хто сюди поїде під час війни?» не враховують реальності: вони тут уже є, і рух продовжується.

Негативне ставлення до трудових мігрантів виникає через економічні побоювання щодо втрати робочих місць, культурні страхи щодо змін у суспільстві, мовні бар'єри, протекціоністські настрої тощо. Стереотипи про низьку якість роботи також впливають на сприйняття. Однак світовий досвід доводить, що мігранти суттєво впливають на бізнес:

• у Німеччині у 2022 році 70% нових робочих місць зайняли іноземці;
• у США мігранти на 80% частіше відкривають бізнес, ніж місцеві.

Приклади взаємної міграційної підтримки та точкового протекціонізму:

• З 2018 року В'єтнам відправив до Румунії близько 11 000 робітників, що дозволило суттєво наростити товарообіг.
• Угода між Україною та Марокко дозволяє проводити ефективний обмін студентами медзакладів.

Потенційні джерела трудових мігрантів

Україна має значний досвід у залученні іноземних студентів, який частково успадкувала від СРСР. Сьогодні іноземці обирають українські ВНЗ через доступну вартість навчання та проживання (38%), якість освіти (25%) і бажання навчатися в Європі (18%).

За даними Українського державного центру міжнародної освіти, на початок 2023 року в Україні навчалося понад 51 тис. іноземних студентів, переважно з Індії, Китаю та Марокко. Хоча зараз лише 15% із них залишаються в Україні, студенти – це недооцінене джерело потенційних працівників. Опитування показує, що 47% іноземних студентів хотіли б повернутися в Україну для очного навчання.

Для ефективного залучення іноземних студентів на український ринок праці варто:

1. Проводити цільові кампанії в країнах з високим потенціалом.
2. Забезпечити прозору комунікацію щодо перспектив, прав і безпеки.
3. Співпрацювати з ВНЗ для підготовки фахівців у дефіцитних галузях.

Чи справді «ніхто не поїде до України, поки йде війна»

Теза, що ніхто не поїде до України, є дещо викривленою. Є достатньо прикладів мігрантів, яких не лякає війна. Міграція з країн з актуальними або минулими збройними конфліктами (Сирія, Афганістан, Ємен, ЦАР, Конго, Балканський регіон) або через складні економічні та безпекові умови (Венесуела, Пакистан, Куба, Зімбабве, Молдова) є поширеним явищем.

Україна, хоч і на 107-му місці за рівнем середньої зарплати, все ж може бути привабливою для людей із бідніших країн (наприклад, Філіппін). Однак варто враховувати, що робоча сила з таких країн буде переважно некваліфікованою, тому важливо забезпечувати навчання та ретельний відбір перспективних працівників.

Деякі країни, зокрема Індія чи Пакистан, мають значний потенціал для постачання як некваліфікованої робочої сили, так і якісних IT-фахівців. На тлі їхнього балансу «ціна-якість» українські фахівці вже мають не настільки привабливий вигляд для роботодавців: зарплати senior-розробників в Україні можуть бути навіть вдвічі більше, ніж у вказаних країнах.

Найперспективніші країни – постачальники талантів

1. Індія. Велика кількість молодих талановитих працівників, особливо у галузях STEM і медицини. Висока трудова етика, знання англійської мови та міжнародний досвід роблять індійських фахівців затребуваними.
2. Південна Азія (Бангладеш, Пакистан, Непал). Подібні до індійських фахівців – працьовиті та привітні, але є певні негативні відгуки.
3. Китай. Сильна STEM-освіта, потужний виробничий сектор, трудова етика. Можливі мовні бар'єри, але висока мотивація.
4. Африка (Нігерія, Сомалі). Багато працівників з англійською мовою, готові працювати в різних сферах, але якість роботи іноді посередня.
5. Філіппіни. Сильні в галузі охорони здоров'я, ІТ та обслуговування. Вільно володіють англійською, адаптивні, але обмежені у виїзді через державні заборони.
6. В’єтнам. Фокус на професійно-технічній освіті, зростання технологічного сектору.
7. Північна Африка (Марокко, Туніс, Алжир). Освічені фахівці у виробництві, науці, технологіях, сільському господарстві. Добре володіють французькою, англійською та іспанською мовами.
8. Туреччина. Добре освічені фахівці в галузях інженерії, будівництва, охорони здоров'я та технологій, змушені шукати роботу за кордоном через економічні умови.

Як бізнес ставиться до ідеї залучення мігрантів

Сентимент бізнесу щодо залучення мігрантів змішаний: близько половини українських компаній тією чи іншою мірою підтримують ідею, а близько чверті мають негативне ставлення. Компанії готові залучати мігрантів за умови прийнятної якості праці та знання української чи англійської мов. Іноді звучать дискримінаційні тези щодо встановлення менших зарплат для мігрантів.

Наразі 90% опитаних бізнесів не володіють знанням, як ефективно навчати мігрантів і враховувати культурні розбіжності між ними та працедавцями. Мовний бар’єр є основною проблемою, а фактор неадаптованості до низьких температур, хоч і недооцінюється, відіграє важливу роль. Також потрібно враховувати релігійні та культурні особливості. Для успішної інтеграції мігрантів важливо організувати якісні умови проживання, харчування та побуту у країні, де йде війна.

Що в «сухому залишку»?

Залученню мігрантів заважає невиважена міграційна політика, затягнуті процедури оформлення та нерозуміння на місцях, з чого почати. Однак окремі гравці ринку вже працюють над цією темою, шукаючи способи легального пришвидшення, спрощення та здешевлення процесу. Іншим компаніям варто долучатися до цих ініціатив і заздалегідь вивчати деталі.

Важливо розуміти, що перша партія мігрантів завжди є інвестицією з високими ризиками для ринку. Система працюватиме ефективно, якщо на місцях будуть «свої люди» або довірені підрядники, які відповідатимуть за відбір, інтерв'ю, медичну перевірку тощо. 

Залучення мігрантів, звісно, не є панацеєю; це лише одна з багатьох частин великого пазла, яким є розв’язок кадрової кризи. Це потребує зусиль у різних напрямках, а також «дрібної моторики». Самостійно цей пазл не складеться – а отже, необхідно вжити активних заходів.