5 листопада 2024 року виборчі перегони у Сполучених Штатах Америки досягнуть свого апогею та подальшої розв’язки. З цією подією в політичних колах багатьох країн пов’язано як безліч сподівань, так і побоювань. Не є винятком й Україна: перемога кожного з двох кандидатів на президентських виборах у США спричинить перегляд американської політики стосовно повномасштабної війни, яка вже ось майже три роки точиться на українській території. Як результати американських виборів можуть вплинути на ставлення до українських реалій та на військову допомогу від західних партнерів, спеціально для Mind поміркував політолог Ярослав Телешун.
Волевиявлення громадян у цій північноамериканській країні почалося задовгого до дня виборів. Мільйони американців вже мали можливість достроково віддати свій голос особисто або поштою.
Згідно з даними Федеральної виборчої комісії США, станом на 1 листопада понад 64,5 млн громадян (з 240 млн) уже висловили свою волю. Це становить орієнтовно 26% від загальної кількості виборців. А тому день виборів є логічним завершенням процесу перезавантаження американської системи влади. І незалежно від заяв представників штабів політсил, що конкурують, та можливих спроб окремих індивідів переглянути результати голосування, умови переформатування американського політичного олімпу будуть визначені саме в цей день.
Варто розуміти, що вибори 5 листопада – це не лише про вибори глави держави й уряду. Безперечно, вони привертають найбільше уваги світового співтовариства. Проте волевиявлення громадян вплине на формування й інших представницьких органів державної влади північноамериканської країни: вибори до Сенату США (1/3 сенаторів, тобто 33 зі 100, будуть переобрані), вибори до Палати представників, вибори губернаторів в 11 штатах та двох територіях. І це вже не згадуючи про вибори генерального прокурора, державного секретаря, державного скарбника в окремих штатах та виборів до законодавчих палат штатів тощо.
З огляду на системне перезавантаження представницьких органів державної влади в США є зрозумілим інтерес переважної більшості держав світу до результатів виборів у глобального гегемона. Переформатування панівного класу неодмінно призведе до коригування внутрішнього порядку денного північноамериканської країни, а значить, і до її пріоритетів у зовнішньополітичній діяльності.
Динаміка розвитку ситуації в зонах світової напруженості в Європі, Східній Азії, на Близькому Сході, значною мірою залежатиме як від результатів виборів, так і від процесу перезавантаження системи влади після них. Зовнішня політика Сполучених Штатів, що буде уточнена відповідно до результатів виборів, матиме суттєвий вплив на перебіг російської війни проти України й наближення справедливого миру для України. Як влучно зазначили генерал-лейтенант Бен Годжес і бригадний генерал армії США Петер Цвак, «перемога України залежить від результату президентських виборів [у США] так само, як і від будь-якої битви на лінії фронту з російськими військами».
Однак і майбутнє рф, як це не парадоксально, значною мірою визначатиметься результатами виборів і подальшою динамікою у внутрішній політиці США. Шалені втрати російської армії на полі бою, перегрів економіки, планомірне спустошення Фонду національного добробуту, зовнішня залежність від Китаю, Ірану та навіть Північної Кореї внаслідок російської агресії проти України суттєво обмежує здатність москви самостійно визначати власне майбутнє. А тому вибори в США – це не тільки про подальшу спроможність України відстоювати власний суверенітет і територіальну цілісність, а й про здатність росії визначати свої майбутні перспективи.
Безсумнівно, вибори в США – це випробування для України та українців, які щоденно страждають від російської агресії. Переформатування звичної для нас зовнішньої політики Білого дому в умовах війни й системної зовнішньої та внутрішньої турбулентності сприймається як чергова невідома змінна, що може становити суттєву загрозу українській державності. Однак водночас результати волевиявлення громадян Сполучених Штатів і перезавантаження системи влади у Вашингтоні – це можливість для українців.
Коригування зовнішньополітичних пріоритетів США в результаті виборів може допомогти перезапустити трек відносин Вашингтон – Київ в умовах війни. Теорія управління ескалацією президента Джо Байдена не змогла допомогти українцям досягнути бажаного: відновити суверенітет над всіма українськими територіями.
Водночас принцип, на базі якого президент Байден на початку російської повномасштабної агресії проти України сформулював політику підтримки Вашингтоном Києва, зазнав значної трансформації: від підтримки Сполученими Штатами України «стільки, скільки буде потрібно» на «стільки, скільки ми зможемо». А визначення Білого дому, що є перемогою України у війні з росією, залишилося невідомим для громадськості.
Незалежно від результатів волевиявлення громадян 5 листопада президент Байден матиме 76 днів із дня виборів, щоб зробити правильні висновки за результатами волевиявлення і пріоритезувати підтримку Вашингтоном Києва та забезпечити механізми збереження такої підтримки. З цим активно повинен працювати Київ.
Важко сперечатися з тим, що заяви кандидата у президенти Дональда Трампа та його кандидата на посаду віцепрезидента Джеймса Венса подекуди є антиукраїнськими й суперечать бажанням українців звільнити всі тимчасово окуповані території.
Однак і заяви Камали Гарріс щодо України радше свідчать про відсутність системного розуміння необхідних кроків і ціни здобуття миру в Східній Європі. Окремі тези, що пані Гарріс озвучує в продовження політики адміністрації президента Байдена, навряд чи можна вважати бажаними для українців. Але принаймні ці її меседжі свідчать про продовження зрозумілої та звичної для Києва політики.
Москва максимально зацікавлена навіть не в самих результатах виборів, а в хаосі та невизначеності, що можуть бути породжені ними. Однак і Київ не має боятися працювати з новими невідомими.
Системна та професійна робота з нашими західними партнерами, зокрема із США, є саме тією умовою, що може дозволити використати нові зміни й умови на користь України. У кінцевому підсумку і Дональд Трамп, і Камала Гарріс прагнуть захистити національні інтереси США, а Україна за останні роки частково стала їх елементом.
Як зазначив відомий американський публіцист Роберт Каган, американці не хочуть «опинитися у стані війни з росією; вони не хочуть витрачати сотні мільярдів доларів щороку на, здавалося б, непереможну війну; але вони також не хочуть нести провину й сором за те, що дозволили Україні програти, з усіма гуманітарними жахами та стратегічними проблемами, які це спричиняє». І саме з цим Україна може та мусить працювати незалежно від того, хто буде переможцем.