Сучасна людина проводить на роботі приблизно 30–35% свого життя. Саме робота змушує більшість прокидатися зранку, часто від неї залежить, з яким настроєм ми починаємо день. Кар’єра або її відсутність впливає і на добробут, і на внутрішнє почуття благополуччя, і на можливість реалізації мрій. Тож чим раніше людина віднайде своє покликання та почне рухатися в бік реалізації талантів, тим швидше вона задовільнить одну з найважливіших потреб, що відповідають за внутрішнє щастя. Тут у пригоді стає професійна орієнтація – поняття, яке існує в українській освіті десятиліття. Про те, чи виконує профорієнтація свої функції та чи давно освітяни переглядали критерій визначення «успішної профорієнтації» Mind розповіла Лідія Білас, засновниця мережі освітніх проєктів МрійДій.
Найчастіше у школах визначення професійного майбутнього проводиться «для галочки». Рейтинг школи й успіх викладання предметів вимірюються результатами випускних іспитів, національного мультимедійного тесту та кількістю випускників, які потрапити до стін ВНЗ. Немає шкали, яка б вимірювала рівень внутрішнього задоволення своєю професією та сили, які освітній заклад доклав, щоб визначити таланти учнів. Тому вчителі не приділяють належної уваги глибокому аналізу зацікавлень і сильних сторін дитини. Зазвичай профорієнтація зводиться до проходження тестів, запрошення представників кількох професій до школи або відвідування виробництва чи певної установи.
Згідно з даними опитувань понад 1000 дітей, які провели в червні – липні 2023 року Соціологічна група «Рейтинг» і компанія InfoSapiens, половина українських тинейджерів віком від 10 до 15 років не знають, яку професію оберуть у майбутньому. І це не є погано. Решта підлітків здебільшого хочуть стати айтівцями, лікарями та юристами.
Однією із сьогоднішніх проблем є лише поверхневе розуміння того, у якому напрямку варто рухатись. Більшість учнів старших класів знають, куди хочуть вступати, але лише тому, що рішення за них ухвалили батьки або ж нав’язало суспільство. Дехто має дуже туманну мету «навчатися за кордоном» або «навчатися там, куди вдасться вступити».
Не існує моделі найкращої профорієнтації, адже в кожній країні є своя специфіка залучення молоді до професійного ринку. Але можна виявити загальну тенденцію розвинутих країн – у них профорієнтації приділяють більше уваги.
У Німеччині консультування починається з 7–8 класу, і з кожним роком учні все більше залучені до занурення в орієнтацію. Відбуваються як групові відвідування ярмарок вакансій та ознайомлення у школі з професійним ринком, так і індивідуальні консультації з представниками центру зайнятості. Учні старших класів можуть отримати поради від цих консультантів про те, які перспективи їх чекають із наявним рівнем успішності, які предмети варто підтягнути, щоб вступити в омріяний заклад, якою буде їхня зарплата після закінчення навчання і, звісно, якими будуть їхні обов’язки.
Якщо є бажання, то уже з 8 класу учні можуть проходити практику на виробництвах, а з 14 років ця практика оплачується. Крім того, Німеччина відома дуальною освітою: студенти можуть не лише опановувати теорію, а й працювати. Теорія замінюється практикою щомісяця. Цей вид освіти оплачується та відразу ж орієнтує в тому, чи приносить робота задоволення та які виклики ставить.
Індивідуальний підхід під час професійного спрямування отримують і американські учні. На кожну дитину створюється спеціальне резюме, у яке кар’єрні консультанти разом зі шкільним керівником і вчителями вносять записи про сферу інтересів, успішність, стан здоров’я дитини. Ознайомлення з ринком професії починається ще з молодшої школи та продовжується до кінця навчання. У старших класах учні можуть почати відвідувати курс Career development. На цей курс запрошують співробітників коледжів і великих компаній, які можуть вполювати перспективного випускника й заохотити учня скеровувати свій розвиток в їхньому напрямку.
При цьому як німецькі, так і американські освітяни жаліються на недосконалості своєї системи профорієнтації. Хоча загалом ми можемо назвати ці приклади кар’єрної підтримки розвинутішими, ніж у нас, вони також мають свої недоліки, а місцеві випускники шкіл теж можуть страждати від нерозуміння своєї професійної мети.
Проблеми, з якими стикається процес профорієнтації в усьому світі, зрозумілі. Суспільство змінюється щохвилини, штучний інтелект впливає на ринок праці, необхідні компетенції замінюють одна одну. Населення старішає, а народжуваність зменшується. Пандемія позначилася на психічному здоров’ї людей, економічна криза, війни, інфляція збільшують рівень тривожності як дорослих, так і підлітків. Для того щоб профорієнтація була успішною, її потрібно повсякчасно адаптувати до змін суспільства й тенденцій на ринку праці країни.
Профорієнтація в навчальному закладі має реагувати на зміни у країні, на ринку праці, наявність нових досліджень. Профорієнтація – це про пірнати глибоко та досліджувати з учнями їх внутрішні світи, це своєю чергою допоможе з визначенням напрямку професійного руху. Основою професійного спрямування можуть бути:
1. Розширення горизонту мрій. Чому велика кількість дітей хоче стати блогерами або інфлюенсерами? Тому що велику кількість часу вони проводять, дивлячись на представників цих професій. Через те, що шкільний процес у більшості шкіл є нудним, діти продовжують дивитись ютюб і тікток навіть під час уроків. Тож в їхніх головах немає місця для інших професій, що можуть здаватися нецікавими або ж взагалі не існувати. Розширення горизонту мрій полягає в тому, щоб взяти учнів за руку та провести по інших сферах діяльності. Для цього потрібно в цікавій формі розповісти їм про світ навколо. Ми використовуємо різні інструменти зацікавлення школярів – літературу та мистецтво, знайомство з рольовими моделями, фантазування, дискусії, подорожі.
2. Дієвий досвід. Проєктне навчання – найкраща гра в доросле життя, адже учні мають не лише продемонструвати вивчений матеріал. Для реалізації проєкту школярі використовують креативність, командну роботу, наполегливість.
3. Індивідуальний підхід. Це можуть бути консультації сам на сам зі спеціалістами, яким учень довіряє. Тут важливу роль відіграє підтримка менторів на всьому шляху навчання; прояснення того, що зміна сфери діяльності можлива на будь-якому етапі навчання, адже школа – це місце пізнання себе та своїх вподобань. Навчальний процес – місце, де можна спонтанно знайти мрію всього свого життя, а можна так само випадково зрозуміти, що варто розпрощатися з цією мрією, бо вона була нав’язана кимось іншим.
У деяких професіях важливі не лише високі оцінки з математики, а й посидючість та уважність, в інших – потрібно бути екстравертом і мати артистичну проявленість. Орієнтуючись на розвиток необхідних якостей, необхідно розвивати в учнях те, що важливо у світі, який змінюється щохвилини.
Змінюючи підхід до профорієнтації на державному рівні, наша країна матиме впевнених у собі випускників, які володіють інформацією про велику кількість професій і мають важливі компетенції, щоб ставати на шлях опанування цих професій. Враховуючи втрати, які зазнала Україна через війну, нам конче потрібні молоді спеціалісти, які розвиватимуть країну в різних секторах: аграрному, екологічному, оборонному, технологічному, промисловому, культурному, освітньому, медичному тощо. Чим якіснішою буде професійна орієнтація, тим більший незадіяний ресурс може залучити країна. Наші діти матимуть мету, яка дозволить швидко відновити країну.