Чи є альтернатива ліквідації спрощеної системи оподаткування?

Нова система оподаткування в Україні має запрацювати вже з 1 грудня. В уряді очікують якнайшвидшого підписання президентом Володимиром Зеленським відповідних законів. Наступною зміною у фіскальній політиці держави, яка наразі обговорюється, може стати відмова від спрощеної системи оподаткування для підприємців. 

Як зазначають експерти, спрощена система оподаткування (ССО) стала чи не єдиною можливістю розвитку малого і середнього бізнесу в Україні. Проте останніми роками спостерігається перманентна загроза її існуванню через низку змін, запланованих Міністерством фінансів у Нацстратегії доходів. Про те, чи можливо зберегти ССО та які є альтернативи відмови від неї, Mind розповів Єфрем Лащук, фахівець із питань правової політики Економічної експертної платформи, асоційований експерт CASE Україна.

Чому від «спрощенки» можуть відмовитись?

Згідно із зобов'язаннями, які взяла на себе Україна перед Міжнародним валютним фондом (МВФ), наша держава має переглянути ССО, щоб мінімізувати ухилення від сплати податків на працю. У Меморандумі з МВФ власне йдеться про «...перегляд спрощеного режиму оподаткування з метою подолання розмивання податків на працю шляхом застосування цивільного права як правової основи трудових відносин…».

Тобто основна претензія – це використання механізмів ССО для зниження податкового навантаження через укладення цивільно-правових угод із фізичними особами-підприємцями (ФОП) замість оформлення трудових відносин.

У Національній стратегії доходів, що була розроблена Міністерством фінансів, пропонується низка радикальних змін, серед яких:

1. Збільшення ставок єдиного податку для юридичних осіб (3 і 4 групи) до 18%.
2. Об’єднання 2 і 3 груп для ФОП в одну групу з введенням різних ставок до 18%.
3. Обов’язкове використання реєстраторів розрахункових операцій (РРО) для всіх груп ФОП.
4. Реєстрація підприємців платниками ПДВ при досягненні річного доходу понад 1 млн грн.
5. Скорочення видів діяльності для 1 групи та прив’язка ставки податку до доходу.

Наскільки поширеним є використання ФОП для оптимізації оподаткування?

Фахівцями Інституту соціально-економічної трансформації та CASE-Україна, у співпраці із CIPE та ІСАР Єднання, було проведено порівняльний аналіз фіскального ефекту від застосування інструментів ухилення / уникнення оподаткування в Україні. Однією з таких схем є «ФОП замість наймання», коли компанії пропонують громадянам оформити ФОП та підписують з ними договір про надання робіт/послуг, замість оформлення з ними трудових відносин.

Експерти визначили, що втрати бюджету від схеми «ФОП замість наймання» у 2023 році становили 4–10 млрд грн. Втім цю схему навіть не можна ставити поряд із найбільшими схемами оптимізації податків, а саме: заробітними платами в конвертах – 115–230 млрд грн втрат бюджету на рік, а також контрабандою й сірим імпортом – втрати бюджету оцінюються у 120–167 млрд грн на рік.

Отже, влада продовжує ганятися за найнезахищенішими дрібними підприємцями замість розроблення системних заходів протидії найбільш прибутковим схемам ухилення й уникнення оподаткування. 

Яка є альтернатива?

Такий підхід використовується в багатьох країнах, де існує традиційний поділ працівників на дві категорії: особи, які працюють за трудовим договором, та самозайняті особи, які працюють за цивільно-правовими / господарськими договорами.

Ознаки наявності трудових відносин визначені в Рекомендації №198 про трудові правовідносини Міжнародної організації праці (МОП), за якою держави – члени організації повинні передбачити можливість визначення цих ознак у своїх законах і нормативних актах.

Це можуть бути такі ознаки:

• факт, що робота виконується відповідно до вказівок і під контролем іншої сторони; припускає інтеграцію працівника в організаційну структуру підприємства; виконується винятково або головним чином в інтересах іншої особи; повинна виконуватися особисто працівником; виконується відповідно до певного графіка або на робочому місці, що вказується або узгоджується стороною, яка замовила її; має певну тривалість і передбачає певну спадкоємність; вимагає присутності працівника; або передбачає надання інструментів, матеріалів і механізмів стороною, що замовила роботу;
• факт, що ця винагорода є єдиним або основним джерелом доходів працівника; здійснення оплати праці в натуральному виразі шляхом надання працівникові, приміром, харчових продуктів, житла або транспортних засобів; визнання таких прав, як щотижневі вихідні дні й щорічна відпустка; оплата стороною, що замовила виконання роботи, поїздок, що здійснюються працівником у цілях виконання роботи; або те, що працівник не несе фінансового ризику.

У Верховній Раді наразі розглядається законопроєкт №5054-1, яким пропонується врегулювати трудові відносини через ознаки, що автоматично кваліфікують угоду як трудову, якщо виявлено чотири або більше з цих ознак. При цьому, якщо йдеться про відносини між фізичною особою і ФОП, має бути встановлено шість і більше ознак наявності трудових відносин.

Керуючись положеннями зазначених Рекомендацій МОП, автори законопроєкту сформували список із семи ознак наявності трудових відносин:

1. Особисте виконання особою роботи за конкретною кваліфікацією, професією, посадою за дорученням та під контролем особи, в інтересах якої виконуються роботи;
2. Здійснення регулювання процесу праці, що має постійний характер і, як правило, не передбачає встановлення особі конкретно визначеного результату (обсягу) робіт за певний період часу;
3. Виконання роботи на визначеному або погодженому з особою, в інтересах якої виконується робота, робочому місці з дотриманням встановлених нею правил внутрішнього трудового розпорядку;
4. Організація умов праці, зокрема, надання засобів виробництва (обладнання, інструментів, матеріалів, сировини, робочого місця) забезпечується особою, в інтересах якої виконується робота;
5. Систематична виплата особі, яка виконує роботу, винагороди у грошовій та/або натуральній формі;
6. Встановлення особою, в інтересах якої виконується робота, тривалості робочого часу та часу відпочинку;
7. Відшкодування поїздок та інших фінансових витрат, пов’язаних із виконанням роботи, особою, в інтересах якої виконується робота. 

Що пропонують аналітичні центри?

Водночас до другого читання у проєкті потрібно доопрацювати кілька норм, зокрема: 

1. У законопроєкті закладено нерівність щодо порядку визнання відносин трудовими залежно від того, хто з ким співпрацює: якщо фізична особа з юридичною особою – потрібно встановити чотири й більше ознаки трудових відносин; якщо фізична особа співпрацює з ФОП, то таких ознак має бути не менше шести.

Ці положення слід уніфікувати та встановити однаковий підхід як щодо юридичних осіб, так і стосовно фізичних осіб-підприємців. Тому відповідне положення законопроєкту необхідно сформулювати так: «Робота може бути визнана такою, що виконується в межах трудових відносин незалежно від назви та виду договірних відносин між сторонами, якщо є у сукупності шість і більше зазначених ознак наявності трудових відносин…».

2. Перекваліфікація відносин між особами у трудові може мати негативні для них наслідки (зокрема, штраф за порушення законодавства про працю або навіть притягнення до кримінальної відповідальності за ухилення від сплати податків). Тому таке питання, як визнання договірних відносин між сторонами трудовими, має вирішувати лише суд. У законопроєкті слід передбачити положення, що в разі виявлення службовцями Державної служби України з питань праці ознак наявності трудових відносин – вони повинні звернутись із цим питанням до суду.