Посилення енергетичної незалежності децентралізованою генерацією: куди рухається Європа та як Україні її наздогнати
Що є у планах і на які показники слід орієнтуватись
Енергетичні об’єкти України є частою мішенню російських ракет і дронів. І хоч українці певним чином пристосувалися до відключень світла завдяки генераторам, такі ситуативні рішення не є достатніми. Тож майже щодня постає питання, як безпечніше відновлювати енергосистему на майбутнє. Де в цій «Картині світу» місце для децентралізованої генерації, чому ЄС робить на неї велику ставку та як цей сегмент розвивається в Україні, Mind розповів керівник відділу фізичного розвитку бізнесу Elementum Energy Андрій Коваль.
Агресія рф та вепонізація постачання російського газу як елемент шантажу лише посилюють висновок, що використання викопного палива має скорочуватися, а енергетика майбутнього – це передовсім низьковуглецева, доступна для всіх і децентралізована генерація, з мінімальними вкрапленнями викопного палива для цілей балансування системи.
ЄС очікує від України досягнення цілей із нарощення відновлювальної енергетики. Очікує і допомагає: в останньому звіті про стан Енергетичного Союзу зазначено, що на кінець липня 2024 року понад 40% усіх пожертв від держав-членів були спрямовані саме в енергетичний сектор. Загальний внесок Механізму цивільного захисту ЄС оцінений у понад 900 млн євро. Фонд енергетичної підтримки України (UESF) також мобілізував понад 500 млн євро до червня 2024 року.
Де приховано стратегічний енергетичний потенціал України?
Торік Кабмін України схвалив Національний план з енергетики та клімату (НПЕК), розрахований до 2030 року. На найближчі шість років заплановано:
- скоротити викиди парникових газів на 65% у порівнянні з рівнем 1990 року;
- досягти 27% частки відновлюваних джерел енергії у загальному кінцевому енергоспоживанні;
- поглибити диверсифікацію джерел і шляхів постачання енергоресурсів – не більше 30% від одного постачальника;
- досягти первинного споживання енергії не більше 72,224 млн тонн нафтового еквівалента (н. е.), кінцеве споживання енергії 42,168 млн тонн н. е.
За даними Міністерства енергетики, з жовтня 2022 до вересня 2024 року об’єкти української енергетичної інфраструктури зазнали 1024 російських атаки. Внаслідок цього тільки за останній рік загальні втрати потужностей перевищили 9 ГВт. Окуповано 18 ГВт генерації, включно з ГЕС, ТЕС і найбільшою в Європі атомною електростанцією – Запорізькою АЕС. Весною минулого року UkraineInvest (урядовий офіс із залучення та підтримки інвестицій) оцінив збитки, завдані енергетичній інфраструктурі України внаслідок російських атак із початку повномасштабного вторгнення, у $56 млрд.
На початок 2024-го, за даними UkraineInvest, потужності української відновлюваної енергетики України становили 8,7 ГВт. Загалом, за нашими оцінками, Україна має потенціал побудувати щонайменше 10 ГВт вітроенергетики.
З огляду на те, що у вересні Нацбанк оцінював дефіцит електроенергії на рівні 7%, а перспектива припинення війни й обстрілів ключових енергетичних об’єктів поки що доволі розмита, будувати нові об’єкти треба настільки швидко, наскільки можливо. Відповідно потрібні чималі кошти. При цьому проєкти з відновлюваної енергетики в Україні стикаються з низкою викликів: управління військовими ризиками, проблеми заборгованості на ринку, налагодження логістики, необхідність прискорити видачу технічних умов і вдосконалити певні регуляторні аспекти.
По всій країні з моменту повномасштабного вторгнення росії було введено в експлуатацію чотири вітроелектростанції потужністю від 10 до 114 МВт, і ще 4 ГВт проєктів перебувають у стадії розробки. Протягом наступних одного-двох років ми очікуємо, що буде введено в експлуатацію до 2 ГВт.
Зокрема, у грудні минулого року Elementum Energy придбала проєкт вітроелектростанції потужністю 200 МВт у західному регіоні України. Загальний обсяг інвестицій оцінений більш ніж у 300 млн євро. Очікувана щорічна генерація нових ВЕС становитиме близько 700 ГВт-год – еквівалент річного споживання електроенергії приблизно 600 тис. людей. Компанія планує довести цей об’єкт до стадії готовності до будівництва до кінця 2025 року. Ще кілька проєктів розташовані на півдні країни. Йдеться про Лиманську ВЕС і «Дунай», вони здатні додати до енергомережі понад 200 МВт.
З іншого боку, європейський успіх у ВДЕ наочно показує, яких показників можна досягати вже сьогодні, якщо інвестори мають сприятливі умови для запуску нових об’єктів альтернативної енергетики.
Як ЄС рухається до енергетичної незалежності: уроки для України
У січні 2025 року дві події підкреслили важливість розвитку відновлюваної енергетики для ЄС.
По-перше, 20 січня відбулася інавгурація 47-го президента США Дональда Трампа, який одразу оголосив надзвичайний стан у сфері енергетики. Його політика спрямована на зміцнення позицій викопного палива: відновлення експорту скрапленого природного газу, вихід із Паризької кліматичної угоди, скасування обмежень на буріння та збільшення стратегічних нафтових резервів. Трамп також заявив про необхідність для Європи збільшити імпорт американських нафти й газу, щоб уникнути митних тарифів.
По-друге, під час Всесвітнього економічного форуму в Давосі президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн оголосила про новий енергетичний план ЄС, спрямований на остаточну відмову від російських енергоресурсів. Вона наголосила, що ставка на відновлювану енергетику й інноваційні технології є ключем до здешевлення енергії та енергетичної незалежності.
Ці події відображають два різних підходи до енергетичної політики. Європейський Союз, на відміну від США, активно розвиває відновлювані джерела енергії (ВДЕ) як основу своєї стратегії досягнення кліматичної нейтральності до 2050 року.
У 2024 році в ЄС вперше в історії генерація електроенергії з відновлюваних джерел перевищила класичну генерацію на основі викопного палива. Частка ВДЕ в ЄС досягла 30% від загального обсягу генерації (386 ТВт-год), тоді як викопне паливо забезпечило 27% (343 ТВт-год). Динамічний розвиток сонячної та вітрової енергетики зробив ці технології більш доступними та конкурентоспроможними.
Системний підхід до розбудови ВДЕ нині визначають зокрема такі програми розвитку:
- Renewable Energy Directive – правова база розвитку ВДЕ, що встановлює мету – досягнення 42,5% використання відновлюваної енергії до 2030 року;
- REPowerEU – ініціатива, запущена 2022 року у відповідь на російське вторгнення в Україну. Програма спрямована на поступове припинення імпорту російського викопного палива та прискорення переходу на ВДЕ.
Джерело: звіт EMBER
Станом на 2023 рік імпорт природного газу з росії скоротився з 45% до 15%, а споживання природного газу в країнах ЄС зменшилося на 18%. У 2022–2023 роках приріст потужностей ВДЕ становив 96 ГВт у сонячній енергетиці та 33 ГВт у вітровій.
Згідно зі звітом EMBER, у першій половині 2024 року сонячна генерація в ЄС зросла на 21% (+25 ТВт-год), а вітрова – на 9% (+20 ТВт-год). Майже половина приросту вітрової енергії припала на Німеччину (+5,5 ТВт-год) і Нідерланди (+4,6 ТВт-год). У сонячній енергетиці лідерами стали Німеччина (+4,5 ТВт-год), Іспанія (+2,7 ТВт-год), Італія (+2,6 ТВт-год) та Польща (+2,4 ТВт-год).
Джерело: звіт EMBER
Такі показники сприяли зниженню цін на енергоносії порівняно з кризовим піком 2022 року та зменшенню викидів парникових газів у ЄС на 32,5% (з 1990 по 2022 рік), водночас економіка ЄС зросла на 67%.
Отже, потенціал ВДЕ очевидний, як і роль України на європейському ринку відновлювальної енергетики. Тепер наше завдання зробити все можливе, щоб показати інвесторам – їх тут чекають і на державному рівні готові гарантувати прозорі бізнес-умови. Тоді вже за кілька наступних років ми зможемо побачити перші результати політики однієї з найперспективніших галузей для української економіки.