У четвертий рік повномасштабної російсько-української війни Україна входить із низкою очевидних слабкостей і недостатньо переконливих для західних партнерів досягнень. А ревізія зовнішньої політики США адміністрацією Дональда Трампа загрожує примусом України до миру на умовах, які владі буде дуже складно продати народу як перемогу чи навіть «справедливий мир». Про те, які в України позиції перед Мюнхенською конференцією та «Рамштайном», чого можна очікувати від візиту спеціального представника США Кіта Келлога і які сигнали йдуть із боку Білого дому, розповів для Mind політолог Валерій Майданюк.
Військово-політичне становище, у якому перебуває Україна, західні партнери й українське суспільство переважно оцінюють занадто суб'єктивно. Ми вже три роки стримуємо у 29 разів більшу державу, котру боявся весь світ. Ми перенесли війну на територію ворога, окупували частину Курщини й кожного дня завдаємо повітряних ударів по росії – для багатьох воєнних аналітиків це вже диво. Проте ані західні партнери, ані втомлене воєнним станом українське суспільство не зважають на ці успіхи, бо ті затьмарюються слабкими місцями.
Якщо фінансово-економічні ресурси, хоч і не без торгів, ще вдається залучати з-за кордону, то наш суспільний мобілізаційний потенціал виснажується. З об'єктивних причин і через недоліки управління, де корупція та «війна для бідних» стали одним із головних факторів, що демотивують, нам дуже складно знайти людські ресурси для прориву російського фронту. І важко переконати партнерів у нашій здатності звільнити територію – і про це добре знають делегати найближчої безпекової конференції у Мюнхені та члени формату «Рамштайн».
Новий господар Білого дому рішуче налаштований закінчити цю війну, не надто турбуючись про українські інтереси, територіальну цілісність чи навіть наслідки для іміджу США. Адже стиль «ведмедя у крамниці посуду» сигналізує світу, що навіть припинення вогню з територіальними втратами країни, якій США допомагали три роки – це підтвердження сили США.
На Мюнхенській безпековій конференції, запланованій на 14–16 лютого, Україна представить свою позицію щодо припинення війни та спробує отримати гарантії безпеки, щоб запобігти повторній агресії. «Ми дуже близькі до справжнього завершення цієї війни справедливим і тривалим миром…», – оголосив голова Офісу президента Андрій Єрмак.
Головними темами конференції вважаються розміщення європейських військ на лінії зіткнення та видобування американцями українських рідкоземельних металів, нафти і газу. При цьому Трамп хоче, щоб подальше гарантування української безпеки взяли на себе європейські країни.
У Трампа дуже специфічна хватка щодо медіації, яка нагадує стару українську казку, в якій лисиця двом котам ділила сир і сама з'їла майже весь. Втім це пояснює, чому США – найбагатша країна світу, хоча на тлі нещодавніх трампівських ідей щодо врегулювання конфлікту в секторі Газа, пропозиції, озвучені для України, видаються ще досить справедливими. Ніхто нічого безплатно не дає, і безпека також коштує грошей – це плата за державну інфантильність політиків початку незалежності, роззброєння й наївну віру в чужі казки для дорослих.
Символічно, що чергова зустріч Контактної групи з питань оборони України – «Рамштайн» – відбудеться перед Мюнхенською конференцією з безпеки 12 лютого й під головуванням Великої Британії, а не США. Подальша доля «Рамштайну» залежатиме від майбутньої адміністрації США, яка надає левову частку військової підтримки Україні.
Водночас європейські лідери наголошують, що не залишать Україну без допомоги попри припинення американської підтримки. Зокрема міністр оборони Естонії Ханно Певкур запевнив, що незалежно від майбутнього «Рамштайну» країни ЄС продовжать допомагати Україні винищувачами, бронетехнікою, ППО, безпілотниками.
Однак зміна позиції США може кардинально вплинути й на політику країн, які допомагають нам зі зброєю. Після зупинення американської допомоги скорочення європейської підтримки стане лише питанням часу і перетвориться на дрібну частку перед тим, як взагалі припинитися.
Наразі Трамп зайняв нейтральну позицію щодо підтримки України та зберіг надання допомоги. ЗМІ повідомляли, що постачання американського озброєння до України було ненадовго зупинено після обрання Дональда Трампа, але знову відновилося на початку лютого.
Анонсований на 20 лютого візит до України спеціального представника США Кіта Келлога є логічним ознайомчим кроком нової американської адміністрації, який може стати першою сходинкою до реального перемир'я.
Хоча для Сполучених Штатів очевидно, що Київ готовий на різні формати миру, але ключ до нього лежить у Кремлі, нова адміністрація США найімовірніше сама ще не визначилася з остаточною версією мирного плану, і щодо цього в Білому домі триває дискусія.
Келлог має «прояснити» й розвідати ситуацію щодо готовності сторін до компромісів і припинення вогню по лінії зіткнення. А попередні перенесення його візиту до України засвідчують про торги щодо українських поступок і труднощі Вашингтона в тому, щоб змусити росію йти на переговори.
Показово, що для кремлівського диктатора переговори зараз невигідні попри шалені втрати. Російським військам не вдалося окупувати лише три райони Донеччини, і щодня росіяни просуваються та захоплюють нові села. Досягнення однієї з головних мантр путіна про «звільнення всього Донбасу» дуже близьке. Він може припинити російський наступ та оголосити, що решту Донецької області не змогли захопити через вимогу Трампа про переговори.
Кремлівський тиран обирає між амбітною імперською мрією, про яку розповідав 10 років, і завершенням «СВО» без досягнутих цілей на вимогу американського президента. Тому путін затягує час, намагається розхитати внутрішнє й зовнішнє становище України та захопити більше українських земель, поки Трампу не урветься терпець. Бо, коли це станеться, той може засипати Україну зброєю, а не брухтом часів байденівської молодості та накласти справжній економічний зашморг на росію.
Завдання Келлога полягає у задоволенні амбіцій американського шефа щодо швидкого припинення російсько-української війни, що буде справжнім викликом для спецпредставника США. Як Келлог змусить путіна зупинитися за пів кроку до втілення амбіції, щоб вдовольнити Трампа, який хоче підтвердити імідж успішного переговорника? Крім того, є завдання із зірочкою – уникнути повторення афганського сценарію, коли США прагнули миру за будь-яку ціну, і це перетворилося на ганебну втечу, втрату союзника в регіоні та зраду людей, котрі повірили США.
«Трамп бажає покласти край конфлікту, продемонструвати силу й дипломатичні здібності. Він не хоче, щоб Україна зазнала поразки... У нього є ідея, що він може добитися миру від путіна та водночас зберегти історичні відносини між США й Україною. Поразка України також може спричинити конфлікти в інших куточках світу», – зазначив генерал армії США у відставці, колишній командувач Об'єднаних збройних сил НАТО в Європі Веслі Кларк.
Завдання української сторони в цьому багатосторонньому геополітичному протистоянні полягає у переконанні Келлога й Трампа, що будь-які поступки України стануть слабкістю та поразкою США, всього Заходу й особисто Дональда Трампа, і саме так будуть трактовані путіним. А російський диктатор, котрий десятиліття розповідає росіянам, що вони «воюють із Заходом», сприйме це як перемогу та через кілька років створить ескалацію навколо Балтії чи Польщі.
І що не менш важливо – не віддати за безцінь чи паперові безпекові гарантії свої надра, які залишилися чи не останнім нашим козирем та доказом потрібності для тих західних еліт, для яких європейські цінності – це насамперед євро.