У стартап-культурі панує культ геніїв, які створили технологічні імперії з нуля. Але часто разом з успіхом приходить страх: «Це просто везіння? А що, як усе розвалиться?» Саме так працює «синдром самозванця» – відчуття, що ви недостойні своїх досягнень.
Інвестори часто бачать фаундерів, які знецінювали свій внесок у компанію й пояснювали свій успіх випадковістю. Руслан Тимофєєв, засновник і керівний партнер інвестфонду Adventures Lab та венчур-білдера CLUST, поділився з Mind порадами, як повірити в себе і змусити «синдром самозванця» працювати на себе.
«Синдром самозванця» – це психологічний феномен, коли досягнення людини не відповідають їх внутрішній оцінці. Особливо вразливі до нього жінки – майже 100% з опитаних 250 tech-спеціалісток зіштовнулися з подібними переживаннями. Окрім того, 71% американських CEO відчувають «синдром самозванця» через великий тиск і швидку зміну бізнес-ландшафту.
З одного боку, він може свідчити, що ви розвиваєтеся. Схильні до саморефлексії люди краще знають про потенціал своєї професії та складність процесів. Протилежність цьому феномену – ефект Даннінга–Крюґера, коли людина з поверхневими знаннями вважає себе експертом. З іншого – іноді так ми несвідомо виправдовуємо можливу невдачу, щоб дати собі привід здатися. Це може призводити до необдуманих рішень – наприклад, продажу бізнесу чи заниження цін через страх недосконалості продукту.
Найчастіше з «синдромом самозванця» стикаються перфекціоністи, які встановлюють надто високі стандарти для себе та тіммейтів. Будь-який неідеальний результат здається їм ознакою некомпетентності й призводить до надмірних витрат ресурсів навіть на нескладні завдання.
Вплив соціальних мереж і ефект «FOMO» теж викликають невдоволеність собою. Коли ви порівнюєте себе з чужим успіхом, це призводить до сумнівів у своїх досягненнях. Наприклад, ви вважаєте, що ви відкрили бізнес пізніше за однолітків або у вашому портфоліо замало проєктів. Як результат, ви надмірно зосереджуєтесь на негативних думках замість воркфлоу.
Третя причина – конкуренція. В оточенні людей з високими стандартами легко стати вразливим до «синдрому самозванця». На мій погляд, це найтоксичніший фактор, адже так ви віддаляєтесь від свого нетворку, що гальмує обмін знаннями та доступ до нових можливостей.
Здорова рефлексія – частина будь-якого бізнесу, адже він пов’язаний з високими ризиками та відповідальністю. Часто підприємці не мають профільної освіти, тому почуваються «не на своєму місці». Тож навіть фаундери корпорацій можуть відчувати себе «самозванцями». Наприклад, співзасновник Airbnb Браян Ческі сумнівався у власній компетентності: інвестори не вірили в концепцію оренди житла між приватними особами, а компанія тривалий час не приносила прибутку.
Ризик «синдрому самозванця» збільшується, якщо ви потрапляєте в інше оточення – наприклад, міжнародну компанію. Коли харків’янин Нік Білогорський став директором із безпеки в Google, він вважав, що колеги талановитіші та успішніші за нього. Нік зізнався: «Мені здається, що ви взяли не ту людину», проте, як виявилося, багато хто з тіммейтів добре розумів це відчуття.
Одні вважають, що «синдром самозванця» – це плюс. Засновник івент-агентства S*EVENT Сергій Неклева розповів, що кожного разу після завершення проєкту замість відчуття радості він ловить думку: «Мені просто пощастило». Проте Сергій переконаний, що в його сфері цей синдром є рушієм, адже індустрію івентів в Україні побудували люди з бажанням працювати, але без освіти й попереднього досвіду.
Інші підприємці не радять покладатися на сумніви. Фаундер Pet Technologies Олександр Суворов визнав, що ніколи не був повністю задоволений своїми досягненнями. Це могло бути як джерелом сили, так і виснаження, але згодом він усвідомив, що «синдром самозванця» – небезпечне явище. Окрім власного успіху, підприємці знецінюють внесок своїх команд та колег. Тому він порадив долати ці сумніви й цінувати як свої досягнення, так і зусилля людей, які вам допомагають.
Говоріть про свої успіхи. Виступайте на конференціях, проводьте лекції, записуйте інтерв’ю – так ви краще усвідомите свою експертність.
Фіксуйте маленькі перемоги. Нагадуйте про свій успіх не тільки аудиторії, а й собі – навіть про невеликий. Подякуйте собі за колаборацію з іншим брендом в Instagram або згадку компанії на новій платформі. Великі справи складаються з маленьких задач, тому нагадуйте про них, щоб зосередитися на робочому процесі замість рефлексії.
Діліться знаннями з колегами. Раніше я вважав, що спочатку потрібно діяти, перш ніж ділитися ідеями. Проте чим більше я починаю ділитися своєю місією, тим ефективніше я можу залучити до себе експертів-однодумців. Тому допомагайте своїм колегам, які подякують вам за менторство.
Оточуйте себе підтримкою. Спілкуйтеся з людьми, які вірять у ваші здібності: досвідченим ментором, підприємцями-однодумцями або членами команди, що розуміють ваше бачення. Коли є оточення, що надихає вас, легше позбутися сумнівів у собі.
Пам’ятайте: сумніви є у всіх, але успіх приходить до тих, хто не зупиняється. Тому не чекайте ідеального моменту – дійте зараз і використовуйте свої сильні сторони та досвід.