Науковці – не ті люди, кого ви часто бачите в новинних стрічках, за ким стежите в соцмережах, чи хто стабільно фігурує в рейтингах найбагатших. Проте за успіхом кожної великої компанії, кожного прориву, кожного «розумного» продукту стоїть дослідник, інженер, аналітик, винахідник.
І саме ці люди здатні стати ключовим ресурсом для економічного прориву України. Зараз – у момент воєнної трансформації та майбутнього відновлення – ми як ніколи маємо не лише захищати своїх науковців, а й створити для них умови, щоб вони залишалися, зростали й творили в Україні. Про потенціал України у STEM (наука, технології, інженерія, математика) і про те, як його розвивати, Mind розповів Сергій Токарєв, співзасновник і партнер Roosh Ventures.
З початку 2000-х світові витрати на дослідження та розробки (R&D) зросли майже втричі й у 2023 сягнули $2,75 трлн. Ізраїль та Південна Корея – рекордсмени, що витрачають на R&D приблизно 5,5% та 4,9% свого ВВП. Країни ЄС інвестують у середньому 2,2% ВВП. Україна ж ще до початку повномасштабної війни у 2021 році вкладала в цей напрям лише 0,29% свого ВВП.
Водночас сучасна економіка демонструє, що швидкість народження нових технологічних рішень зростає, так само як і потенційний вплив інноваційних технологій на сьогодення та осяжне майбутнє. Штучний інтелект, здається, інтегрувався вже в кожну можливу галузь і наше повсякденне життя. 3D-принтери з кожним роком створюють все складніші продукти за все коротший проміжок часу, також розвиваються VR, AR, блокчейн тощо. Найбільший же прорив відбувається тоді, коли технології поєднуються.
Цей список тільки зростатиме, і важливо зробити максимум, щоб Україна стала місцем, де частина таких інновацій народжується.
Якщо у світі за останні десятиліття витрати на дослідження й розробки зросли, то в Україні навпаки – скоротилися. Хоча законом передбачено, що на науку в нас має виділятися 1,7% ВВП, цього жодного разу не вдалося досягнути. До 2013 року на тлі загального економічного зростання нам вдалося дійти до позначки приблизно в 0,76% ВВП, проте після 2014 року ця частка впала до приблизно 0,48%.
У 2021 році ми інвестували в цей напрям тільки 0,29% ВВП, хоча на початку 2000-х на R&D виділялося понад 1%. Після початку повномасштабного вторгнення фінансування науки було перенаправлено на першочерговий сьогодні напрям – оборону, і обсяг наукових видатків усього за рік скоротився ще на 38,5%. За словами міністра освіти і науки Оксена Лісового, у 2024 році він становив усього 0,17% ВВП. Та попри це, наші спеціалісти продовжують реєструвати нові патенти, але далеко не всі можуть їх комерціалізувати.
Найбільший ризик такого розвитку подій – втрата людей, які могли б створювати щось в Україні, а натомість розвиваються і розвивають науку за кордоном, де на наших спеціалістів є попит. Цей виклик і раніше стояв доволі гостро, а після початку повномасштабної війни лише посилився.
За даними Європейської комісії, до весни 2023 року близько 25% українських дослідників були вимушені покинути країну, а 35% наукової інфраструктури (лабораторій, університетських корпусів тощо) пошкодила або зруйнувала росія. Аби не втратити наш науковий потенціал, потрібно діяти вже зараз.
Адже потенціал у нас неймовірний. Жахливі реалії війни зумовили неймовірний стрибок у галузі оборонних технологій. З початку повномасштабного вторгнення буквально в гаражах і майстернях з’явилася ціла індустрія MilTech-стартапів.
Якщо у 2021 році дрони в Україні виробляли лічені компанії, то цьогоріч ми стали їх найбільшим виробником у світі. Провідні західні оборонні фірми придивляються до українських інновацій, а у Кремнієвій долині переймають досвід наших інженерів.
Проте не мілітарі-галуззю єдиною. Наприклад, у 2022 році журнал Time назвав одним із найкращих винаходів людства компанію Esper Bionics, яку заснували українці і яка спеціалізується на створенні високотехнологічних біонічних протезів. Перший продукт стартапу – біонічний протез кисті з більш ніж 288 деталей. Він керується електроміографічними сенсорами, що зчитують імпульси м’язів, а вбудовані алгоритми адаптують його рухи під кожного користувача.
Це показові приклад, як STEM-компетенції наших спеціалістів можуть посісти своє місце на світовій мапі інновацій. Подібний потенціал можна і варто розвивати й в інших галузях – агротехнологіях, енергетиці, кібербезпеці.
Коли ви обираєте майбутню професію, хочеться чітко розуміти: де працюватимете, які перспективи розвитку матимете, чи зможете знайти роботу за спеціальністю. Для цього потрібна цілісна система та інфраструктура, яка супроводжує людину від першого інтересу до STEM у школі – до можливості реалізувати себе в науці, технологіях чи інженерії вже в дорослому віці. Я не маю готового Road Map, але можу позначити ключові точки зростання для популяризації STEM в Україні, які бачу:
1. Популяризація STEM серед школярів. Це фундамент. Щоб у країні з’являлося більше STEM-фахівців, потрібно, аби школярі свідомо обирали цей шлях завдяки внутрішній зацікавленості та розумінню його перспективності.
Учні повинні бачити, що ця галузь – реальний шлях до самореалізації. Олімпіади та конкурси мають стати трампліном, допомогою на цьому шляху, а не просто ще одним дипломом у колекції школяра. Вони мають бути місцем, де талановитих школярів знаходитимуть університети.
2. Більше рольових моделей. Усе частіше у стрічках ми бачимо новини про українських технологічних лідерів, до цього списку мають додатися й науковці. Зокрема самі вчені та винахідники мають працювати над своїм публічним брендом, адже вони можуть стати рольовою моделлю та прикладом для молоді.
3. Більше дівчат у STEM. Це не просто питання рівності – це питання розкритого потенціалу країни. Ініціативи на кшталт STEM is FEM чи Women4Cyber Ukraine – важливі кроки, але вони мають бути не фрагментами, створеними ентузіастами й ентузіастками, а частиною системної політики із залучення дівчат до технічних дисциплін, яку підтримуватиме держава.
4. Співпраця бізнесу та науки. Інновації виникають там, де зустрічаються наукова глибина й бізнес-орієнтоване мислення.
Україні потрібні майданчики для цієї взаємодії: технопарки, інноваційні хаби при університетах, акселератори тощо. Ініціативи, як-от INSCIENCE, уже прокладають містки між дослідниками та підприємцями, проте таких платформ має бути більше, і вони мають стати звичною інфраструктурою.
Наука бере на себе фундамент і R&D, бізнес – здатність масштабувати, впроваджувати й комерціалізувати ці рішення. Саме ця синергія напряму впливає на інноваційну спроможність економіки. Якщо цей зв’язок відсутній – інновації ризикують застрягнути в лабораторіях і втратити свій комерційний і суспільний потенціал, так і не дійшовши до ринку та користувачів.
4. Дати студентам інструменти комерціалізації. STEM-освіта має давати хоча б базові навички перетворення ідеї на продукт. Саме тому важливо запроваджувати прикладні моделі навчання, як це зроблено, наприклад, у SET University, де останній рік студенти працюють над власними стартапами, застосовуючи на практиці отримані знання.
5. Мотивація вчителів. Професія учителя потребує ребрендингу. Учителі – це взірці для наслідування. Ті, хто першими відкривають дітям шлях у науку. Вони мусять бути мотиваційними фігурами, яких учні поважають і наслідують. Це можливо лише за умов конкурентної заробітної плати та соціального престижу.
Світовий ринок зміщується в бік інновацій. Наразі ми – наприкінці цих перегонів, однак Україна має всі шанси це змінити. Наші успіхи в оборонній сфері, досягнуті за такий короткий час, – тому підтвердження. Тепер необхідно масштабувати ці досягнення й на інші галузі.
Проте для цього потрібен не один прорив, а цілеспрямована екосистема дій: від зацікавлення у школі до комерціалізації ідей у бізнесі. Найголовніше – усвідомити, що наука та дослідження сьогодні є важливим складником загального економічного зростання країни. У нас є таланти, мотивація й приклади проривів. Час перетворити це на системну перевагу.