Open Banking – модель, яка передбачає надання третім сторонам доступу до банківських даних клієнтів через захищені програмні інтерфейси (API), але лише за згодою самих користувачів – відкриває нові можливості для взаємодії між банками та фінтех-компаніями, сприяючи створенню інноваційних фінансових продуктів і сервісів. Завдяки такому підходу користувачі можуть безпечно ділитися своєю фінансовою інформацією – наприклад, залишками на рахунках чи історією трансакцій – з обраними застосунками. Це дозволить, зокрема, об’єднувати рахунки з різних банків в одному інтерфейсі чи ефективніше керувати особистими фінансами через спеціалізовані сервіси.
У 2024 році глобальний ринок open banking сягнув $32,4 млрд та, за прогнозами, до 2030 року зросте до $137,8 млрд. Середньорічне зростання перевищує 24%. Але за цими цифрами, що вражають, – зовсім різні сценарії розвитку в Європі, Латинській Америці та країнах, що лише долучаються до гри. Докладніше про те, що варто знати про ринки Європи, ЛатАМ та України, Mind розповів Олексій Постернак, Chief Product Officer в Corytech.
Європейська модель open banking – це приклад трансформації, ініційованої згори. З моменту запровадження PSD2 у 2018 році банки були зобов’язані відкривати API для сторонніх сервісів. Станом на 2023 рік понад 500 європейських банків уже мали активні інтеграції з TPP, а щомісяця опрацьовувалося понад 1,2 млрд API-запитів.
Цей процес не лише посилив конкуренцію, а й відкрив простір для нових бізнес-моделей:
Єдині технічні стандарти – такі, як Berlin Group API чи STET – забезпечили масштабованість рішень, а користувачі отримали більше сервісу, прозорості та вибору
На відміну від Європи, у Латинській Америці open banking розвивається знизу вгору. Спершу з’являються продукти – цифрові гаманці, кредитні платформи, мобільні суперапи. І лише згодом виникають рамкові регуляції, що формалізують ці рішення. У 2021 році Бразилія запустила ініціативу Open Finance. Сьогодні понад 26 млн користувачів уже надали згоду на передачу своїх даних третім сторонам, а щомісячна кількість трансакцій через open API перевищує 3 млн.
Фокус регіону – не стільки конкуренція, скільки фінансова інклюзія. Наприклад, у Мексиці понад половина дорослого населення не має банківського рахунку. Саме тому open banking стає інструментом переходу від «тіньової» готівки до цифрової економіки.
Цікаво, що рушіями open API в регіоні є переважно небанківські гравці – від фінтех-стартапів до великих суперапів. Вони активно використовують поведінкові та фінансові дані для створення персоналізованих сервісів із мінімальним бар’єром входу.
Україна має унікальну стартову позицію: ми не обтяжені застарілою інфраструктурою і водночас можемо адаптувати найкращі практики ЄС і Латинської Америки. Перший крок до побудови open banking було зроблено ще 2021 року – з ухваленням закону «Про платіжні послуги». Однак положення про відкритий банкінг у ньому набудуть чинності лише з 1 серпня 2025 року.
У серпні 2024 року Національний банк України затвердив Концепцію відкритого банкінгу – стратегічний документ, який визначає ключові етапи впровадження, технічні вимоги та напрями розвитку open banking в Україні. Цей крок ще більше наблизив наш платіжний ринок до стандартів ЄС. Водночас окремі українські банки вже почали відкривати API для партнерських інтеграцій.
Визначивши open finance одним із пріоритетів у «Стратегії розвитку фінансового сектору – 2025», НБУ відкриває шлях для запуску нової хвилі цифрових сервісів:
За даними opendatabot.ua, тільки сегмент МСБ в Україні генерує понад мільйон трансакцій щомісяця – це потужна база для розвитку нових open finance-рішень. Також за останні два роки 58% українських малих і середніх бізнесів перейшли на приймання цифрових платежів, згідно з дослідженням Visa. Така трансформація свідчить про стрімкий розвиток платіжної інфраструктури та готовність ринку до нових фінансових практик. Результати показують: як підприємці, так і споживачі дедалі частіше надають перевагу безготівковим розрахункам – як зручнішому, швидшому й безпечнішому способу оплати.
Проте, аби open banking перестав бути лише концепцією й запрацював у повсякденних трансакціях, необхідна технічна готовність кожного учасника ринку. Особливої уваги вимагає й безпековий контекст: системні кіберзагрози з боку країни-агресора ставлять під удар критичну фінансову інфраструктуру.
Тож одного лише регулювання недостатньо. Потрібна узгоджена співпраця банків, фінтехів та платіжних сервісів, інвестиції в кіберзахист і розумна адаптація європейських підходів до умов воєнної економіки та цифрової безпеки.
Open Banking відкриває нові горизонти для фінансових сервісів, проте разом із цими можливостями виникають і ризики, які неможливо ігнорувати.
Насамперед йдеться про безпеку даних: що більше гравців підключається до екосистеми через API, то більше точок потенційної вразливості. За даними EBA, кількість фрод-інцидентів в open banking зростає на 22% щороку. Кіберзагрози, витоки й несанкціонований доступ – це реалії, з якими вже сьогодні стикаються банки та фінтех-компанії.
Ще одним критичним ризиком є обмежений контроль за сторонніми сервісами. Навіть при дотриманні регуляторних вимог (як, наприклад, PSD2 у ЄС), не всі учасники ринку дотримуються однакових стандартів прозорості, безпеки та UX. Користувачі часто не усвідомлюють, кому і які дані вони передають, що створює додаткове навантаження на банки – як з технічного, так і з репутаційного погляду.
Тому розвиток open banking вимагає не лише технічної зрілості, а й чітко визначених процесів, що мінімізують ризики для всіх учасників: впровадження динамічних антифрод-моделей, які поєднують машинне навчання в реальному часі, поведінкову аналітику та виявлення аномалій, геодані, історію пристроїв і навіть мовні патерни клієнтів. Це дозволяє знижувати ризики на 35–40%, не жертвуючи швидкістю або UX.