Уявіть собі професію, яка поки що офіційно не має ані професійного стандарту, ані представленості у вищій освіті, ані фіксованого функціоналу, але вже сьогодні визначає, чи одержить компанія міжнародні інвестиції, чи витримає репутаційний скандал, чи зможе пережити війну та трансформуватись у відповідь на виклики клімату. Саме такою професією є фахівці зі сталого розвитку – новий клас професіоналів, які формують бізнес нової епохи.
У масовій уяві «сталість» часто сприймається як щось другорядне: прикраса до PR-стратегії, зайві витрати, бонус до звіту чи обов'язковий пункт для грантових заявок. Але 2022-й радикально змінив парадигму. Повномасштабна війна, мобілізація бізнесу до гуманітарної, логістичної та оборонної відповідальності, тиск глобальних ринків і вимоги інвесторів зробили сталий розвиток не просто важливим, а критично необхідним. І за цим фронтом – десятки спеціалістів, які залишаються «у тіні», хоча саме вони формують фундамент сталості компаній.
Опитування українських фахівців у сфері сталого розвитку та ESG (екологічні, соціальні, управлінські критерії), проведене в межах національного дослідження Асоціації експертів зі сталого розвитку, вперше дало змогу поглянути на цю професійну спільноту зблизька, виявило кілька несподіваних трендів. По-перше, це переважно жінки – понад 75% респондентів. І це не просто статистичний факт: у контексті сталого розвитку це ще й про глибоку соціальну роль, яка вимагає growth mindset, емпатії, гнучкості, відповідальності та здатності бачити наслідки рішень на покоління вперед.
Бізнес-видання Mind UA – медіапартнер дослідження «Робота, що змінює світ: аналіз ринку праці та професій у сфері сталого розвитку»
Фахівці мають середній вік 38,5 року, тобто приходять у цю сферу вже зі сформованим досвідом – юридичним, фінансовим, екологічним чи управлінським. Для багатьох – це друга чи навіть третя кар’єра, але саме вона виявилася найбільш сенсовою. І хоча профільної вищої освіти в цій галузі в Україні немає, це не завадило більшості пройти міжнародні сертифікації, навчання у програмах IFC, GRI, ЄБРР, ASDE або повчитися за кордоном і постійно самонавчатись – через кейси, звіти, блоги, онлайн-курси. Саме самоосвіта є ключовим інструментом здобуття знань у цій сфері зараз.
Фахівці зі сталого розвитку – це не одна професія. Це десятки ролей: від директора зі сталого розвитку до ESG-аналітика, від менеджера екологічних проєктів до експерта зі сталих ланцюгів постачань, від консультанта до внутрішнього фасилітатора змін. Найбільше із них працюють у бізнесі – понад 52%: агро, банківський сектор, ритейл, енергетика, консалтинг. Ще частина – у громадських організаціях, де створюють практики, що потім імплементуються в державну політику чи корпоративні рішення. Є також ті, хто викладає або займається дослідженнями. Але державний сектор наразі майже відсутній у цій екосистемі, що боляче контрастує з реальністю інших країн ЄС.
З чим ці фахівці працюють щодня? Зі звітністю, стратегіями, проєктами, оцінками впливу, перемовинами з інвесторами. ESG – це не лише екологія. Це також робочі умови, етичні ланцюги постачання, прозорість у фінансах, оцінка ризиків, вплив на громаду, стале повоєнне відновлення.
Попри масштабні завдання, ESG-команди часто дуже маленькі. Понад 60% працюють у командах до 5 осіб або взагалі самостійно. Вони змушені поєднувати аналітику з комунікацією, стратегію – з адміністративними завданнями, роботу зі звітністю – з розробкою внутрішніх політик. Такий багатофункціональний режим тримається більшою мірою не на ресурсах, а на ентузіазмі, експертизі та системному баченні.
Найбільший виклик – відсутність системної підтримки. Фахівці розповідають, що не завжди мають мандат на прийняття рішень, працюють із перевантаженням, відчувають професійні «стелі» у зростанні. Багато компаній упроваджують сталий розвиток та ESG лише формально – для «галочки», а не як реальну бізнес-функцію. У підсумку лише половина респондентів мають змогу впливати на стратегічні рішення компаній, хоча саме цього й вимагає логіка сталого управління.
Попри складність завдань, рівень зарплат у професії дуже нерівномірний: від 500 до 5000 євро. Все залежить від сектора, географії та міжнародної інтегрованості компанії. Найвищі зарплати – у консалтингу, банківському секторі та міжнародних корпораціях. Найнижчі – у науково-освітньому та державному середовищі. Майже 26% респондентів незадоволені оплатою своєї праці, тоді як повністю задоволені – лише 20%. Але є один важливий нюанс: зарплати ростуть. І це не випадковість – попит на фахівців зі сталого розвитку зростає стрімко і набагато випереджає пропозицію, тож сильні фахівці цінуються і оцінюються все вище.
Серед потрібних навичок – комунікації та ведення переговорів, аналітика, розробка стратегій, управління проєктами, ділова англійська, системне мислення, soft-навігування конфліктів і змін. Сталий розвиток – це перехрестя дисциплін, де зустрічаються регулювання, економіка, HR, міжнародне право, PR і логістика. Тож найбільший попит матимуть ті , хто вміє будувати мости – між департаментами, культурами, стандартами.
Фахівці кажуть прямо: бракує стандартів, практичного навчання, визнання з боку держави (а іноді і СЕО), фінансування команд. Але є й інший бік – неймовірний потенціал для росту. ESG нарешті виходить з тіні та стає не просто «хорошим тоном», а конкурентною перевагою. А отже, потреба у фахівцях, які здатні говорити мовою ризиків, впливу й довгострокової відповідальності, тільки зростатиме.
Бізнесу час поставитися до сталого розвитку та ESG не як до витрати, а як до ключової інвестиції. Державі – час зробити цю професію офіційною, системно підтримати навчання і стандарти. А фахівцям – не здаватися, будувати спільноти, ділитися знаннями й демонструвати своєю роботою реальних вплив на бізнес-результати.
Тому що саме ці люди сьогодні – майже непомітна, але критично важлива сила українського бізнесу. Вони працюють не заради звітності, а заради майбутнього.
Повну версію дослідження Асоціації експертів зі сталого розвитку «Робота, що змінює світ: аналіз ринку праці та професій у сфері сталого розвитку» читайте за посиланням.