Фіскальний тиск без фіскальної стабільності: як нова податкова модель послаблює легальний ринок пального

На початку 2025 року ринок роздрібної торгівлі пальним в Україні зазнав системних змін. Запровадження обов’язкового авансового внеску на прибуток створило фіксоване фінансове навантаження для АЗС у розмірі від 30 тис. до 60 тис. грн щомісяця – незалежно від обсягів продажів, прибутковості чи сезонного чинника. У підсумку лише за I квартал року було анульовано понад 270 ліцензій, а загальні втрати за чотири місяці сягнули майже 300. З ринку пішли десятки операторів, а фіскальні надходження стали нестабільними. Докладніше про те, як нова податкова модель впливає на ринок пального, Mind розповіла Тетяна Думенкова, заступниця голови Асоціації «Паливно-енергетичного бізнесу».

Голос ринку: податок як бар’єр для виживання

З перших місяців 2025 року Асоціація «Паливно-енергетичного бізнесу» фіксує численні звернення від малих і середніх операторів, які працюють у регіонах. За їхніми словами, податок фактично перетворився на «щомісячну плату за саме право працювати». Для компаній з обмеженим оборотом і відсутністю можливості оптимізувати фінансову модель у короткостроковій перспективі – це означає втрату стійкості або припинення діяльності.

Податки зростають – оператори зникають

У січні – лютому 2025 року, за даними ДПС, було анульовано 247 ліцензій на роздрібну торгівлю пальним. У березні – квітні тенденція збереглася: загальна кількість анульованих ліцензій за чотири місяці сягнула 294. Слід враховувати: одна компанія (оператор) може мати кілька ліцензій – наприклад, на кожну АЗС або газовий модуль. Тому втрата близько 300 ліцензій зазвичай відповідає приблизно 60–70 компаніям, які вийшли з ринку або зупинили роботу. Саме цей тренд і відображено на графіку – зниження кількості активних операторів з 455 у грудні 2024 року до 390 у квітні 2025-го.

Це означає, що вже на початку року понад 10% учасників ринку зупинили діяльність або відмовилися від ліцензії, що особливо болісно для регіонального сегменту, де великі мережі часто не мають присутності. Водночас держава отримувала стабільні, але нерівномірні надходження від авансових платежів.

Зростання фіскального навантаження не супроводжується зростанням ринку, а, навпаки, призводить до його звуження. Відплив компаній також зменшує податкову базу в довгостроковій перспективі: йдеться не лише про прибутковий податок, а й про ПДВ, ПДФО, ЄСВ та акцизи.

Європейський підхід: гнучкість та адаптивність

У більшості країн ЄС діють гнучкі моделі оподаткування малих нафтотрейдерів. Наприклад, згідно з дослідженням Tax Foundation 2024,  у Польщі, Чехії та Угорщині застосовуються податкові пільги для АЗС у сільських регіонах, механізми розтермінування та спрощення для локальних операторів. Основна мета таких підходів – збереження легального бізнесу як основи паливної інфраструктури, а не його витіснення.

Водночас в Україні, згідно з публікаціями в ЗМІ та звітами профільних організацій, у низці регіонів частка нелегального роздрібного ринку сягає 30%. Це наслідок не лише слабкого контролю, а й нерівних умов: легальні компанії сплачують фіксовані авансові податки, а «тіньові» – взагалі не обліковуються. У таких умовах фіскальний тиск лише посилює конкурентну перевагу «тіньового» сегменту.

Позиція Асоціації «Паливно-енергетичного бізнесу»

Асоціація підтримує розвиток української економіки та вважає, що фіскальна політика має стимулювати бізнес, а не гальмувати його роботу. Саме тому спільнота виступає за перегляд чинної моделі оподаткування в паливному секторі – з урахуванням реальних економічних умов, обсягів реалізації, сезонності та регіональних особливостей.

Підтвердженням актуальності проблеми є результати проєкту опитування серед підприємств паливно-енергетичної галузі, згідно з якими питання авансових внесків стало ключовим бар’єром для функціонування компаній. На основі цього досвіду АПЕБ ініціює підписання відкритого меморандуму про співпрацю з представниками МСБ паливного сектору. Також у червні запланована фахова зустріч із представниками ринку, на якій будуть напрацьовані пропозиції до урядової політики, зокрема:

• адаптувати модель оподаткування до масштабів діяльності компаній;
• посилити цифровий контроль для боротьби з «тіньовим» сегментом;
• вести постійний діалог між державою й ринком на професійних платформах.

Нова модель оподаткування, яка базується на фіксованих зобов’язаннях незалежно від бізнес-динаміки, створює критичне навантаження насамперед для малого та середнього бізнесу – тих, хто забезпечує доступність пального у громадах, особливо в регіонах. Це загрожує не лише податковим надходженням, а й інфраструктурній спроможності паливного сектору.

Стратегічно виправданим є перехід до гнучкої, економічно вмотивованої фіскальної моделі, яка підтримає легальних операторів, забезпечить прозорість ринку та створить умови для розвитку МСБ в секторі енергетики.