Українські ФОПи, що сьогодні будують свій бізнес за кордоном, беруть на себе не лише підприємницькі ризики, а й подвійну відповідальність перед двома податковими системами. У 2025 році, коли український бізнес продовжує адаптуватися до нових реалій, питання податкових зобовʼязань перед Україною та країною перебування, тонкощі звітності та виклики подвійного оподаткування стають справжнім іспитом на фінансову грамотність. Як успішно скласти цей іспит і забезпечити бездоганну відповідність усім вимогам та як діяти згідно із законодавством і без втрати для бізнесу, Mind розповіла Ірина Качмарчик, співзасновниця компанії CeDePe в Україні.
Українське законодавство визначає вас як податкового резидента України, якщо ви маєте постійну адресу, «центр життєвих інтересів» в Україні чи перебуваєте тут понад 183 дні на рік. Якщо ж ви проживаєте за кордоном більше 183 днів й офіційно оформлені там, наприклад, отримали посвідку на проживання або статус тимчасового захисту, то можете вважатися податковим резидентом цієї країни.
Цей статус формує вашу відповідальність перед двома податковими юрисдикціями. Якщо ви залишаєтеся резидентом України, вам належить декларувати й сплачувати податки з усіх доходів: як локальних, так і іноземних.
Подвійне оподаткування виникає, коли той самий дохід або капітал оподатковується в обох державах. Україна має міжнародні угоди про уникнення подвійного оподаткування з багатьма країнами, які дозволяють не стягувати податки двічі.
Як це працює? Якщо ФОП сплатив податки за кордоном у країні, з якою Україна має угоду про уникнення подвійного оподаткування, то в Україні повторно сплачувати податок на доходи не доведеться. Проте важливо, щоб сума зарахованого податку не перевищувала суму податку, яку потрібно було б сплатити в Україні.
Наприклад, якщо за кордоном сплачено 100 000 грн податку, а в Україні до сплати визначено 80 000 грн, то в Україні податок не сплачується. Якщо ж за кордоном сплачено 80 000 грн, а в Україні підлягає сплаті 100 000 грн, то необхідно буде доплатити лише різницю – 20 000 грн.
Для зарахування податків необхідно отримати довідку з податкової іноземної країни про сплачені податки та легалізувати її.
Важливі нюанси:
Проживання за кордоном не звільняє ФОПа від вчасного подання звітності, якщо він зареєстрований в Україні. Для підприємців на спрощеній системі (групи I–III) звітність і сплата податків мають спрощений характер. ФОПи II групи щомісяця сплачують єдиний податок (фіксований), військовий збір, подають річну декларацію до 1 березня, а також сплачують ЄСВ щокварталу. Для III групи передбачена квартальна декларація (до 40 днів після кварталу), сплата 5% або 3%+ПДВ з доходу, військовий збір і ЄСВ.
ФОПи на загальній системі подають річну декларацію про майновий стан і доходи до 1 травня наступного року, а також сплачують податок на доходи фізосіб і військовий збір щоквартально у вигляді авансів. ЄСВ для всіх – 22% від мінімальної зарплати на місяць – також сплачується щоквартально.
Якщо ФОП має найманих працівників, то незалежно від системи він подає об’єднаний податковий розрахунок щомісячно, у якому зазначає зарплати, ПДФО, військовий збір і ЄСВ.
Докладні правила звітності закріплені в Податковому кодексі України (статті 177, 296), а також у наказах Мінфіну щодо форм декларацій.
На шляху уникнення подвійного оподаткування існує кілька підводних каменів, які можуть призвести до штрафів, подвійної сплати податків або навіть втрати податкового резидентства в обох країнах. Ігнорування цих нюансів може коштувати бізнесу дорого – як у фінансовому, так і в юридичному плані.
Перший ризик – це неправильне визначення податкового резидентства. Наприклад, якщо ФОП проживає у країні, де оподатковується глобальний дохід, але не повідомляє про іноземні доходи або не реєструється належним чином, він може порушити місцеве законодавство. Водночас Україна вважатиме його резидентом, якщо не буде офіційно подано довідку про податкове резидентство іншої держави.
Другий ризик – некоректне або несвоєчасне подання довідок про сплату податків за кордоном. Щоб скористатися правом на уникнення подвійного оподаткування, ФОП має надати підтвердження сплати податку в іншій країні, оформлене належним чином (часто з перекладом, апостилем або консульською легалізацією). Без цієї довідки українська податкова не зарахує іноземний податок, а отже, вимагатиме сплати повної суми ПДФО або військового збору в Україні.
Третій ризик – розбіжність між періодами сплати. Якщо у країні перебування дохід оподатковується в інший податковий період, ніж в Україні, це може створити юридичний вакуум, коли податок ще не сплачено там, але вже підлягає декларуванню тут. У таких випадках важливо фіксувати строки та дії документально.
Четвертий ризик – відсутність двосторонньої угоди між Україною та країною перебування. Якщо така угода відсутня (наприклад, з ОАЕ, окремими країнами Азії чи Латинської Америки), ФОП зобов’язаний сплачувати податки в повному обсязі в обох державах. Уникнути цього складно без зміни податкового резидентства або реєстрації нового суб’єкта господарювання за кордоном.
Отже, українським ФОПам за кордоном важливо чітко визначити податковий резидентський статус, дотримуватися вимог звітності та за потреби використовувати угоди про уникнення подвійного оподаткування. Ключ до спокою – офіційні підтвердження, своєчасна звітність і грамотна податкова підтримка.