У 2022 році Україна ухвалила Закон «Про віртуальні активи», ставши однією з перших країн регіону, що закріпила поняття криптовалюти на законодавчому рівні. Але він так і не набрав чинності через відсутність змін до Податкового кодексу. У 2025 році криптобізнес продовжує працювати в умовах «сірої зони»: діяльність формально не заборонена, але й не врегульована.
Ця невизначеність дорого коштує. За підрахунками Blockchain Association of Ukraine, обсяги обороту криптовалют на українському ринку 2023 року сягнули $8–10 млрд на рік, і це лише видима частина. За даними Chainalysis, Україна стабільно входить до першої трійки у світі за темпами впровадження криптовалют серед населення та малого бізнесу. Попри це банки неохоче відкривають рахунки компаніям із доходами у крипті, великі міжнародні біржі й інституційні гравці оминають Україну, а державний бюджет щороку недоотримує мільярди гривень потенційних податків. Тоді як сусіди вже перейшли до практики.
У ЄС діє регламент MiCA, що чітко визначає правила для криптосервісів, у США працюють налагоджені податкові норми та вимоги звітності, у Польщі й Німеччині бізнес давно знає, як легально проводити обмін, кастодіальні послуги та стейкінг. Наприклад, у Німеччині компанії можуть отримати ліцензію BaFin за 6–9 місяців й офіційно надавати кастодіальні послуги; у Польщі – зареєструвати VASP та легально проводити діяльність з обміну крипти на фіат. А в Україні ключові гравці й досі змушені шукати обхідні шляхи або взагалі працювати через іноземні юрисдикції.
Юристи й підприємці одностайно стверджують: Україні потрібен дієвий закон. Він дасть криптобізнесу легальний статус, дозволить банкам і платіжкам працювати з ними без страху штрафів, зніме невизначеність, захистить інвесторів і створить передумови для приходу великих бірж і створення нових робочих місць. Докладніше про те, на якому етапі українське регулювання, що вже зроблено та чого не вистачає, якщо порівняти з практиками інших юрисдикцій, Mind розповів Андрій Данченко, СЕО юридичної компанії INEXIS.
Щоб зрозуміти, чому сьогодні український крипторинок – у підвішеному стані, варто розібрати, що саме вже зроблено на рівні закону та що ще досі лишається у планах.
Що вже ухвалено?
Закон України від 17.02.2022 № 2074-IX «Про віртуальні активи». Документ, який три роки тому викликав оптимізм серед бізнесу й експертів. Він визначає загальні поняття та принципи ринку віртуальних активів:
Головна проблема – закон досі не набув чинності. Чому? Бо він вимагає супутніх змін до Податкового кодексу й підзаконних актів. Без цього норми залишаються декларативними.
Український закон дійсно орієнтується на європейську модель – особливо на приклад регламенту MiCA (Markets in Crypto-Assets), який запровадили в ЄС 2024 року. Але між ними є помітні відмінності:
Водночас український закон, як і MiCA, встановлює вимоги до статутного капіталу для провайдерів послуг із віртуальними активами. Наприклад, згідно з ч. 1 ст. 11 Закону України від 17.02.2022 № 2074‑IX, для резидентів України – постачальників послуг з обміну віртуальних активів мінімальний статутний капітал має становити не менше 35 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а для нерезидентів – не менше 175 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Ще одна відмінність полягає в тому, що в Україні буде дозволено працювати як резидентам, так і нерезидентам, тоді як у MiCA ринок фактично обмежений компаніями, зареєстрованими в ЄС.
Тобто українська модель зараз має вигляд «спрощеної версії» європейської, але з деякими власними особливостями, і це створює водночас як нові можливості, так і ризики для інвесторів та бізнесу.
Окремим блоком ідуть два законопроєкти, які вносять зміни до Податкового кодексу – № 10225 та № 10225-1.
У них прописано:
Тобто у плані податків законопроєкти є прогресивними й наближеними до практик ЄС. Проте і ці норми досі не запрацювали.
У квітні 2025 року Комітет Верховної Ради з питань фінансів, податкової та митної політики під головуванням Данила Гетманцева знову підняв тему закону про віртуальні активи.
Варто визнати: законодавці намагаються підлаштувати українську модель під європейські стандарти. Проте:
Щоб ринок запрацював по‑справжньому, потрібно не лише активувати рамковий закон, а й прийняти супутні податкові зміни, деталізувати правила для нових бізнес‑моделей та інтегрувати механізми захисту інвесторів.
Регулювання криптовалютного ринку завжди йде пліч-о-пліч із питанням оподаткування. І, хоча українське законодавство ще не запрацювало повноцінно, вже зараз можна оцінити пропоновані правила та порівняти їх із практиками інших юрисдикцій.
Законопроєкти №10225 і №10225-1 передбачають оподаткування операцій із криптовалютою за зрозумілою формулою:
Це дає бізнесу та інвесторам:
Але є і проблеми:
Підсумок: модель є прогресивною і схожою на європейську, але без запуску залишатиметься лише на папері.
Польща – одна з найбільш дружніх до крипти країн ЄС для фізичних і юридичних осіб.
Фізичні особи:
Юридичні особи:
Це дає гнучкість і стимулює інвестиції у крипторинок.
Німецька модель дуже вигідна для фізичних осіб, які тримають активи понад рік.
Фізичні особи:
Юридичні особи:
Німецька система заохочує інвесторів тримати крипту довго й карає за спекуляції.
У США криптовалюта прирівняна до власності. Це означає, що будь-яка операція – продаж, обмін, використання – створює податкове зобов’язання:
Фізичні особи:
Юридичні особи:
Американський підхід дуже формалізований і вимагає від бізнесів і клієнтів точного обліку всіх трансакцій.
Португалія довго залишалася «податковим оазисом» для криптоінвесторів:
Фізичні особи:
Юридичні особи:
Для фізичних осіб із довгостроковими інвестиціями Португалія – одна з найкращих юрисдикцій у Європі.
Ці класичні офшори залишаються популярними через відсутність податків.
Фізичні особи:
Юридичні особи:
Але важливо пам’ятати:
Модель, яку пропонує Україна, ближча до польської та європейської – з чіткими правилами, можливістю враховувати витрати, відсутністю ПДВ. Це логічно, адже орієнтація на європейський ринок є природною стратегічною метою. І хоча «офшорні» моделі приваблюють нульовими податками, для більшості серйозних бізнесів і бірж вони вже не працюють через регуляторні ризики й репутаційні втрати.
Український крипторинок сьогодні нагадує складний і незрозумілий вибір. З одного боку – величезний потенціал: тисячі активних користувачів, бізнеси, що вже працюють, і бажання країни інтегруватися у світову економіку. З іншого – відсутність чітких правил гри, яка тримає галузь у «сірій зоні» та стримує розвиток.
Ухвалення закону про віртуальні активи та податкових змін уже давно перезріло. Це потрібно не лише бізнесу, а й державі:
На практиці зволікання з ухваленням законів шкодить і бізнесам, і економіці: компанії змушені реєструватись за кордоном, податки йдуть в інші країни, а користувачі працюють із закордонними платформами без гарантій захисту прав.
Так, запропоноване українське регулювання ще далеке від європейського зразка MiCA – і за переліком послуг, і за рівнем захисту інвесторів. Але навіть такий перший крок стане суттєвим зрушенням: впорядкує ринок, знизить правову невизначеність і створить передумови для наступних реформ.
Бізнесу варто вже зараз почати готувати документацію відповідно до вимог; продумати прозору юридичну й податкову структуру; консультуватися з юристами, щоб швидко адаптуватися після ухвалення закону.