Ветеринарна медицина вже давно вийшла за межі вузькопрофесійної галузі. Зростання кількості домашніх тварин, ставлення до них як до повноправних членів родини, підвищення обізнаності про профілактику та здоров’я улюбленців – усе це формує новий запит на якісні й технологічні ветеринарні послуги.
У світі цей сектор динамічно розвивається: впроваджуються цифрові рішення, використовуються інструменти штучного інтелекту, зростає інтерес до превентивної медицини. Водночас в Україні розвиток ветеринарії має свою специфіку – посилений викликами війни, нестачею ресурсів, але й підживлений суспільною емпатією та активністю бізнесу. Докладніше про виклики й потреби ветеринарного ринку Mind розповіла Катерина Балюк, головна спеціалістка з ветеринарних питань «Mars Україна».
Глобальний ринок ветеринарних послуг демонструє стійке зростання: у 2025 році його обсяг оцінюється у $127–138 млрд і прогнозується досягнення понад $200 млрд до 2032 року. Цьому значно сприяє зростання кількості домашніх тварин, тренд на «олюднення» улюбленців, зростання витрат на їхнє здоров’я, а також впровадження інноваційних технологій у догляді та лікуванні.
У світі ринок лише розвивається, особливо в США, Австралії, Канаді та ЄС: штучний інтелект уже використовують для діагностики, аналізу зображень, лабораторних тестів, оптимізації процесів, клініки цифровізують свої послуги, розширюють їхній спектр. Також поширюється вузька спеціалізація лікарів -– зростає кількість лікарів, що спеціалізуються на ветеринарній дерматології, стоматології, онкології, ортопедії.
У розвинених країнах ветеринарію розглядають не лише як лікування, а і як превентивну медицину, страхування тварин, комплексу підтримка добробуту улюбленців.
В Україні ветеринарний ринок опинився під значним тиском через війну та наслідки пандемії COVID-19. Якщо під час пандемії основні труднощі стосувалися доступу до послуг, то війна спричинила новий масштаб проблем: знищення інфраструктури, релокацію клінік, кадровий дефіцит, а також проблеми з логістикою медикаментів і вакцин, особливо для епізоотичних заходів, таких, як вакцинація від сказу, через що кількість захворювань на нього значно зросла серед тварин та, як наслідок, серед людей.
Збільшилася кількість безпритульних тварин, які потребують допомоги, а відплив фахівців через мобілізацію, виїзд за кордон чи перехід у суміжні бізнеси лише посилили кадровий голод. Освітня система залишається орієнтованою переважно на сільськогосподарських тварин, а сучасна практична підготовка для роботи з домашніми улюбленцями досі недостатня.
Регуляторна невизначеність також гальмує розвиток ринку: відсутні чіткі стандарти для відкриття клінік, ліцензування та контролю якості, бракує достовірної статистики щодо кількості закладів, лікарів і тварин. Доступність ветеринарних послуг ускладнюється високою вартістю лікування й низьким рівнем страхування тварин – на відміну від європейських країн, де страхування є стандартною практикою.
Лише близько 40% власників тварин в Україні регулярно відвідує ветеринара для профілактики, решта звертається вже при серйозних симптомах.
Технологічна нерівність теж залишається гострою: сучасне обладнання (для МРТ, ендоскопії, 3D-протезування) доступне переважно у великих містах, а мешканці сіл мають мінімальний доступ до якісних послуг і низьку обізнаність щодо профілактики.
Попри всі ці виклики, ринок демонструє ознаки стійкості та розвитку. Активність волонтерів і бізнесу, впровадження нових методів лікування, біопротезування, генетичних досліджень і запуск цифрових сервісів, таких, як реєстрація домашніх тварин у «Дії», чи мобільні застосунки для пошуку клінік, свідчать про наявність потенціалу до змін.
Для України можна виділити декілька стратегічних кроків, які держава та бізнес можуть зробити для поліпшення ситуації:
Ветеринарія в Україні опинилася на межі – між викликами війни, кадровою кризою, регуляторною невизначеністю та потужним суспільним запитом на якісні послуги. Перезавантаження цієї сфери можливе лише за умови комплексної співпраці держави, бізнесу, освітніх закладів і громадянського суспільства. Світовий досвід доводить: інвестиції у науку, інновації та партнерство – ключ до сталого розвитку ветеринарії та добробуту улюбленців і їхніх власників.