Підписання стратегічної угоди між Україною та США щодо надрокористування 30 квітня 2025 року стало важливим кроком у процесі формування нової архітектури повоєнної відбудови України. Ця угода не лише відкриває шлях до мобілізації зовнішнього капіталу для відновлення економіки, а й створює підґрунтя для трансформації України в ключового постачальника стратегічної сировини для країн Заходу шляхом створення Спільного інвестиційного фонду відбудови з фокусом на літій, титан, уран, графіт і рідкісноземельні елементи – мінерали, що є критичними для «зеленої» трансформації, виробництва акумуляторів, озброєння та високотехнологічних компонентів. Саме через ці матеріали формується новий геоекономічний порядок, і Україна отримує шанс стати його невіддільною частиною. Про те, що може принести реалізація угоди Україні, а також про можливі ризики для бізнесу та способи їх мінімізації, Mind розповіли Іван Бондарчук, партнер, керівник практики Energy and Projects Юридичної групи LCF, та Ольга Костишина, радниця, керівниця практики міжнародного арбітражу Юридичної групи LCF.
Під час Ukraine Recovery Conference, що відбулася в Римі на початку липня, урядовці оголосили про нові деталі роботи Інвестиційного фонду в рамках угоди про надрокористування. Зокрема, про створення юридичної структури фонду та початок роботи Ради директорів, до складу якої увійдуть три представники з боку України (від Агенції з підтримки державно-приватного партнерства), та три – з боку США (від DFC). .
За словами представників DFC, агенція розглядає надання перших траншів до Фонду із США для початку його роботи та запуску пілотних інвестиційних проєктів надрокористування, які забезпечуватимуть надходження в майбутньому.
Не менш важливим буде визначення додаткових об’єктів «супутньої інфраструктури», що має критичне значення для розвитку надрокористування та підпадатиме під дію угоди про надра. Зокрема, може йтися про транспортну інфраструктуру: порти, трубопроводи тощо. Від цього рішення залежатимуть умови, на яких держава залучатиме приватні інвестиції у відповідні проєкти. Зокрема, можуть зазнати змін оголошені умови концесій портів, плани щодо яких були оголошені EBRD та IFC у квітні цього року.
У середньо- та довгостроковій перспективі реалізація угоди може принести Україні значні політичні та економічні бонуси від співпраці із США, якщо механізм фонду запрацює максимально ефективно, тобто коли справді будуть реалізовані проєкти надрокористування (нові ліцензії та угоди), які потраплять під дію угоди і забезпечать наповнення фонду. Своєю чергою спроби вивести певні ліцензії з-під дії угоди або в інший спосіб обмежити надходження до фонду (наприклад, через зміни внутрішнього законодавства) неодмінно викликатимуть юридичні та політичні наслідки з боку США.
У цьому контексті, попри очевидні можливості, держава постає перед викликом: як об’єктивно визначити, які з виданих ліцензій «не використовувалися з промисловою метою». Україна вже має досвід участі в багатомільйонному арбітражі, ініційованому проти держави у зв’язку з анулюванням ліцензії на користування надрами (2007 рік, позов Vanco Prуckerchenska Ltd. проти України на понад $100 млн, в результаті якого держава не тільки не отримала прибутку від укладення угоди про розподіл продукції, а й витратила декілька мільйонів доларів на юридичних радників).
На прикладі цього арбітражу очевидно, що навіть іноземні інвестори, які уклали з урядом України угоди про розподіл продукції, що, серед іншого, містять положення і про гарантії, не застраховані від того, що їхня діяльність може бути зупинена в будь-який час. Що вже казати про український бізнес, який не має ані гарантій щодо захисту та безпеки інвестицій, ані можливостей судитися з державою в міжнародних арбітражах замість українських судів.
Усе вищезазначене зовсім не означає, що марно боротися за свій бізнес. Просто діяти потрібно проактивно та на випередження – зокрема, щоб мінімізувати ризики відкликання ліцензій у сфері надрокористування в Україні, бізнесу слід вжити заходів, які можуть захистити його.
У першу чергу слід провести аудит наявних дозволів на предмет відсутності підстав для припинення права надрокористування, визначених ст. 26 Кодексу України про надра, зокрема таких, як:
За результатами проведеного аудиту розробляється план мінімізації виявлених ризиків, що може містити такі заходи:
І. Забезпечення прозорої структури власності та комплаєнсу
ІІ. Розробка стратегії та архітектури юридичного захисту
ІІІ. Робота з репутацією (GR, PR стратегії та адвокація на місцевому рівні)
Отже, попри всі можливості та перспективи, які відкриває для бізнесу партнерство України та США у сфері надрокористування, велику роль грає максимальна підготовленість до правових, репутаційних і регуляторних викликів. Щоб залишатися у грі, компаніям необхідно вже зараз впроваджувати комплексні механізми аудиту, юридичного захисту та прозорості.