Стресова реакція – це стан нашого організму, який є відповіддю на надзвичайно сильний подразник (сильний стресор). Ця реакція може зберігатися кілька днів і бути різною: людина може бути збудженою, агресивною, мати істерику, підвищену рухливість і тремтіння (мабуть, чули про реакції «бий», «біжи»). А може бути навпаки у ступорі, апатії, загальмованою, плакати та відчувати страх (реакція «замри»).
В обох випадках може бути дезорієнтація, часто такі реакції за кілька днів самі по собі зменшуються. У такому стані людині може допомогти кризова психологічна допомога, щоб заспокоїтися, зрозуміти, що сталося, і прийти до тями. Докладніше про стресову реакцію – як вона проявляється у перші години та дні після події, про те, яка різниця між ПТСР і ГСР, та про методи допомоги Mind розповіла Анастасія Бикова, психоедукаторка, психологиня платформи «Betobee».
Гострий стресовий розлад (ГСР) – це діагноз, за якого симптоми стресової реакції зберігаються понад 72 години, але при цьому менше ніж місяць, після травматичної події. Також можуть бути проблеми зі сном, дратівливість, цілеспрямоване уникнення теми події, емоційна відстороненість. Стан стресової реакції може переходити у стресовий розлад, якщо вчасно не було необхідної допомоги: тобто якщо в перші дні симптоми не проходять, варто якомога швидше звернутися за допомогою до лікаря та за психологічною підтримкою.
Отже, ГСР триває від 72 годин до місяця. Якщо симптоми тривають більш ніж місяць – можливе діагностування посттравматичного стресового розладу (ПТСР). Але не всі люди, що матимуть ПТСР, яскраво переживають ГСР. Буває, що спершу реакція може бути ніби «стерта» і виявитися відкладеною, тоді людина перші тижні чи навіть місяці живе як і зазвичай, а пізніше починають проявлятися симптоми. Це ще називають відкладеним ПТСР. Є комплексний посттравматичний стресовий розлад (КПТСР), коли, окрім загальних ознак, є значні порушення в емоційній регуляції, самооцінці та стосунках з іншими. Також КПТСР виникає внаслідок повторюваних, тривалих різних травм.
ПТСР має специфічний набір симптомів (де йдеться не лише про реакції «бий», «біжи», «замри», а й про закріплений патологічний стресовий патерн), який може діагностувати тільки лікар. Тобто не у всіх, хто пережив травму, буде ПТСР – це може бути, згідно з в одними джерелами, у 5% випадків, згідно з іншими – у 20% з усіх випадків. Тому що здебільшого після сильного стресу ці тимчасові реакції проходять, а якщо є повторюваність подій, ймовірно, йтиметься саме про хронічний стрес.
Хронічний стрес – це стан, що може виникати і без травматичної події, але він також впливає на здоров’я. Багатьом знайомі його симптоми: психологічна напруженість, напруга в м’язах, виснаження, постійне відчуття втоми, вигорання, проблеми з концентрацією, сном.
Симптоми тут дуже умовні, бо якісь із них можуть бути присутні при ГСР і ПТСР, а якісь ні – це індивідуально. І, як йшлося вище, симптоми взагалі можуть виникнути «відкладено», переходу може й не бути. Однак загалом до симптомів можна додати нав’язливі спогади, втрату інтересу до життя, надмірну настороженість, дереалізацію, депресивні та тривожні епізоди. У цьому разі, можливо, необхідною буде медикаментозна підтримка.
Тут роль відіграють інтенсивність травматичної події та особливості нервової системи конкретної людини, яка пережила ту чи іншу подію. Ми це зараз спостерігаємо: як при тих самих подіях люди виходять з різною реакцією та по-різному проживають стрес протягом тижнів. Але, звісно, буде впливати попередній травмуючий досвід, повторюваність травматичної ситуації, хронічний стрес і загальний стан організму на цей момент.
У перші години та дні (і на всіх етапах загалом) будуть корисними: психологічна допомога, перебування в безпечному середовищі (хоча б відносно безпечному), підтримка від близьких, відновлення базових фізіологічних потреб.
Якщо говоримо про ГСР, то тут необхідна індивідуальна або групова психотерапія, тренування навичок саморегуляції та поступове повернення до звичної рутини.
У разі ПТСР додається довгострокова терапія з опрацюванням травми, може бути медикаментозна підтримка та нагляд лікаря.
Важливо шукати підтримку після травматичної події від близьких, друзів, колег, спеціалістів. Позитивно оцінювати власні дії, навіть маленькі кроки. Використовувати здорові стратегії подолання (спорт, творчість, релаксація, звернення до психолога). Допомагати іншим, хто також пережив травму, – це формує відчуття контролю й дає джерело власним ресурсам.
Однак зверніть увагу: навіть якщо описані симптоми схожі на ваші, це ще не означає наявність ГСР чи ПТСР. Повну оцінку стану, відповідність критеріям, спостереження, де ці критерії перетинаються, може робити лише психіатр чи клінічний психолог. Якщо в пережитому ви впізнали себе – це сигнал звернутися по допомогу, лікарі та психологи допоможуть прожити цей період і почати відновлюватися.