Попри численні законодавчі гарантії, бізнес стикається з прискіпливими й жорсткими перевірками, у результаті яких – позбавлення права на бюджетне відшкодування та/або податковий кредит, штрафні санкції і навіть ризики кримінальної відповідальності для посадових осіб. Податківці активно застосовують давно знайомі класичні претензії, а також вдаються до деяких «ноу-хау», щоб обґрунтувати відмову в бюджетному відшкодуванні ПДВ. Докладно про найпопулярніші виклики експортерів Mind розповіли Нікіта Ларіонов, партнер та співкерівник практики податкових і митних спорів юридичної компанії ARZINGER, та Ірина Рокіщук, юристка практики податкових і митних спорів юридичної компанії ARZINGER.
Найпоширеніша претензія, з якою стикався, напевно, кожен експортер: мовляв, у ваших постачальників та/або виробників недостатньо ресурсів, щоб реально виростити / виготовити необхідний обсяг продукції.
У частині агроекспортерів ідеться передусім про земельні ділянки. Податківці, як правило, зіставляють задекларовані контрагентами показники урожайності по всіх культурах за весь сезон із середніми показниками врожайності по області або по Україні. Це є абсурдним, особливо в умовах війни, коли подання статистичної звітності не є обов’язковим, а достовірної статистики щодо «середньої» урожайності фактично немає.
Ще один поширений підхід податківців – вважати, що будь-яка невідповідність між даними щодо обсягів ресурсів у ДРРП, податкових деклараціях та/або статистичній звітності – автоматично трактується як доказ «неможливості» фактичного вирощування та постачання.
Також, якщо земельні ділянки контрагента розташовані у прикордонних регіонах, наприклад у Сумській чи Харківській областях, податкові інспектори часто просто заперечують можливість ведення господарської діяльності, ігноруючи реальні обставини, за яких аграрії продовжують активно сіяти та збирати врожай навіть у прифронтових селах.
Іншими класичними претензіями є недостатність трудових ресурсів, складських потужностей, інших основних засобів.
Інша популярна підстава для відмови в бюджетному відшкодуванні ПДВ – участь у ланцюгу постачання компаній зі статусом «ризикових». Причому податкова використовує цей аргумент навіть у тих випадках, коли:
Також, за «класикою жанру», податкова ставить під сумнів реальність господарських операцій, посилаючись, наприклад, на неправильно оформлену контрагентом податкову звітність, несплату податків, будь-які порушення контрагентом податкової дисципліни при декларуванні відносин зі своїми постачальниками. І, хоч експортер не має нічого спільного із порушеннями контрагента, податкова знімає податковий кредит виключно через «недобросовісність» постачальника.
Також для податкової переконливим аргументом є ситуація, коли контрагент фігурує у кримінальному провадженні. Навіть якщо немає ні вироків, ні навіть підозр, сам факт реєстрації кримінального провадження вже є підставою вважати ваші господарські операції нереальними.
Часто можна зустріти також посилання податківців на листи, отримані від БЕБ України, у яких є нібито інформація «щодо заподіяння шкоди економічній безпеці України внаслідок фінансово-господарської діяльності контрагента». Але й тут ідеться лише про здогадки, не підкріплені жодними фактами та доказами.
Чинна редакція ПК України передбачає можливість відмови у відшкодуванні ПДВ для компаній, які мають пряме відношення до санкцій – тобто безпосередньо для підсанкційних компаній або для компаній щодо безпосередніх засновників, учасників та/або кінцевих бенефіціарних власників яких застосовано санкції. Втім податкова активно відмовляє у відшкодуванні у тому числі компаніям, у структурі власності яких (десь на N-ному рівні) є підсанкційна особа.
Також нам відомо про практику претензій, зокрема, і до компаній, яких санкції жодним чином не стосуються, але які придбали товар та отримували вхідний ПДВ від компаній щодо засновників / учасників та/або кінцевих бенефіціарних власників (у тому числі колишніх) яких застосовано санкції.
Питання санкцій і бюджетного відшкодування ПДВ вже стало предметом кількох десятків спорів. З нашої адвокатської практики, зі свіжих незвичних підстав для відмови в бюджетному відшкодуванні можна виділити, до прикладу, відмову в бюджетному відшкодуванні ПДВ експортеру внаслідок повернення нерезидентом товару, який український експортер не зміг фізично експортувати через бойові дії та блокування роботи порту. Оскільки документально товар було передано та повернуто в українському порту, податкова кваліфікувала такі дії як постачання на митній території України.
Ще одним креативним варіантом зняти бюджетне відшкодування є формальні претензії до довідки експортера про походження зерна. Так, для ТПП агроекспортер формує довідки з приблизним переліком постачальників і регіонами походження продукції. За логікою податкової, якщо в такій довідці не вказано повний перелік фактичних постачальників (а він фінально формується вже після формування судової партії та фактичного вивезення товару), то експорт продукції від постачальника, не вказаного в довідці, не підтверджується. І права на бюджетне відшкодування експортер нібито немає.
Як бачимо, незважаючи на появу все нових претензій і аргументів, податкова продовжує зачасту ігнорувати реальний зміст господарських операцій, керуючись бажанням віднайти формальні приводи для відмови в бюджетному відшкодуванні. Наявність навіть ідеально оформлених первинних документів і базова перевірка контрагентів не гарантують безпечного проходження податкової перевірки.
У відповідь бізнесу потрібна системна позиція, ретельний комплаєнс при оформленні відносин із постачальниками та постійна готовність доводити навіть найочевидніше.
Щоб мінімізувати ризики відмови в бюджетному відшкодуванні ПДВ, бізнесу доцільно дотримуватися кількох базових правил:
Перед укладенням договорів уже давно must перевіряти контрагентів на наявність статусу «ризикового», судових спорів, кримінальних проваджень чи підсанкційних осіб у структурі власності. Необхідно фіксувати результати перевірки (витяги з реєстрів, офіційні відповіді, скріни) у внутрішніх досьє.
Додатково бажано отримувати підтвердження «легальності джерела походження товару» (документальне підтвердження вирощення / виготовлення / попереднього придбання постачальником відповідного товару). Важливо мати «надлишкову» доказову базу, яка переконливо підтверджує реальність операцій.
Доцільно завчасно моделювати можливі претензії податкової та готувати відповідні пояснення / докази. Наприклад, якщо діяльність ведеться у прифронтових регіонах, корисно збирати довідки місцевих адміністрацій чи органів влади про можливість здійснення господарської діяльності в умовах воєнного стану. Це дозволить швидше реагувати під час перевірок.
Системна робота за цими напрямами не гарантує абсолютного захисту, але суттєво підвищує шанси відстояти право на бюджетне відшкодування ПДВ як на етапі перевірки, так і в разі судового спору.