Чи є цифрові валюти центральних банків (CBDC), державні цифрові еквіваленти традиційних грошей, майбутнім способом оплати? Уявіть, що ви можете миттєво надсилати гроші за кордон або переказувати орендну плату своєму орендодавцю без банківських затримок і комісій. Така перспектива є привабливою, але є одна проблема: центральні банки досі не розуміють, як змусити людей їх використовувати. Чому люди не хочуть користуватися CBDC, навіть якщо вони технічно досконалі, як дизайн і досвід користувача впливають на довіру до цифрових валют і які помилки криптовалютного ринку мають врахувати розробники CBDC, щоб уникнути провалу, Mind розповів Данило Румянцев, Tech- and WEB3-підприємець, кофаундер United Network.
Зі свого досвіду проєктування безпечного обладнання можу точно сказати, до чого це призведе: технічно орієнтовані цифрові валюти залишаться невикористаними, тому що банки створюють їх не для людей, а для економістів, які добре розбираються в технологіях.
Кожна інновація у сфері платежів виживає або провалюється залежно від одного питання: чи будуть люди її використовувати? Судячи з досвіду фінансових інновацій, створення ідеальної системи ніколи не гарантувало, що люди її приймуть. Безконтактні картки існували роками, перш ніж їх почали масово використовувати, і не тому, що технологія стала кращою, а тому, що це стало так само просто, як прикласти картку. Біткоїн також мав революційну технологію блокчейну, але залишався нішевим, поки біржі не спростили його купівлю.
CBDC, ймовірно, зіткнуться з такою самою суворою реальністю. Не має значення, чи може система обробляти мільйон трансакцій за секунду, якщо ніхто не може зрозуміти, як за її допомогою купити каву. Проте центральні банки продовжують зосереджуватися на технічних характеристиках, а не на поведінці людей.
Подивіться, що вже сталося. Нігерія запустила свою eNaira у 2021 році за величезної підтримки уряду, але її прийняття залишається мізерним. З моменту запуску валюти лише 700 000 споживачів із понад 200 млн завантажили гаманець eNaira. Багамський Sand Dollar працює бездоганно з технічного погляду, але він не змінив спосіб, яким багамці фактично розраховуються за товари. Технічний успіх нічого не означає без поведінкового прийняття.
Розробляючи пристрої безпеки для споживачів у United Network, я можу з відстані помітити надто складну систему безпеки. Занадто багато пропонованих систем CBDC роблять класичну помилку: вони плутають складну безпеку з ефективним захистом. Початкові фрази, експорт приватних ключів і гаманці з багаторазовим підписом лише відлякують звичайних користувачів.
Справжня безпека – це невидима безпека. Ваша кредитна картка не вимагає від вас розуміння технології чипів EMV, щоб залишатися в безпеці. Ваш смартфон не змушує вас керувати ключами шифрування, щоб захистити ваші фотографії. Ефективні системи безпеки захищають користувачів, не вимагаючи від них стати експертами з безпеки.
CBDC повинні безжально дотримуватися цього принципу. Біометрична аутентифікація, автоматичні системи резервного копіювання та виявлення шахрайства повинні безперебійно працювати у фоновому режимі. Найголовніше, що самостійне зберігання має бути легким: люди повинні мати можливість просто і безпечно зберігати свої гроші, не володіючи криптографією. А коли щось йде не так (а це завжди трапляється), відновлення має бути простим і зрозумілим. Якщо ваша CBDC вимагає від користувачів розуміння криптографічних концепцій – ви вже провалилися.
Індустрія криптовалют провела десятиліття, навчаючись, чого не робити, і CBDC повинні вивчити кожну невдачу. Ранні біткоїн-гаманці були катастрофою з погляду користувацького досвіду. Вони мали складні установки, заплутані інтерфейси та процеси відновлення, які вимагали дипломів з інформатики. Більшість людей здавалися, не завершивши жодної трансакції.
Успіх прийшов із продуктами, які мали звичні форми, такі, як карткові формфактори, прості взаємодії «натисни, щоб заплатити» та системи відновлення, які не вимагали технічних знань.
Урок очевидний: складні криптогаманці залишаються нішевими продуктами, якими користуються трейдери та ентузіасти криптовалют. Прості рішення, схожі на картки, починають надавати доступ до криптовалюти звичайним користувачам, які ніколи не розглядали традиційне програмне забезпечення для гаманців. CBDC мають пропустити болісний процес проб і помилок та із самого початку використовувати простий, зручний для користувача дизайн.
Центральні банки часто роблять помилку, вважаючи, що підтримка уряду автоматично створює довіру користувачів. Статус законного платіжного засобу не дорівнює довірі користувачів. Прозорість, освіта та чіткі переваги, що поліпшують повсякденне фінансове життя людей, завойовують їхню довіру.
Люди хочуть знати, чому CBDC важливі для них особисто. Швидші міжнародні перекази, відсутність прихованих банківських комісій, миттєві розрахунки – це відчутні переваги, якщо пояснити їх простою мовою. Проблема полягає в тому, що більшість повідомлень центральних банків губляться в жаргоні монетарної політики. Цифрове євро ЄС засвідчує цю проблему. Люди не сумніваються у здатності ЄЦБ створити його, але вони ставлять під сумнів потребу в ньому та турбуються про те, що це означає для конфіденційності.
Для побудови довіри необхідна послідовна, зрозуміла комунікація про те, як працюють CBDC, чому вони безпечні та як захищаються особисті дані. Люди повинні чітко розуміти, до якої інформації уряди мають доступ, а до якої – ні. Партнерства також допомагають. CBDC, вбудована в банківські застосунки, якими люди вже користуються, здаватиметься набагато надійнішою, ніж окремий урядовий застосунок. Довіру легше передати від знайомих інституцій, ніж створювати з нуля.
CBDC мають один шанс на успішне масове впровадження. Перші реалізації сформують громадську думку на довгі роки. Якщо на початку CBDC здаватимуться складними, небезпечними або непотрібними, відновити довіру буде майже неможливо. Люди, які мали негативний досвід, спробувавши цифрову валюту один раз, рідко дають другий шанс.
Ось що потрібно зробити: центральні банки повинні перестати мислити як центральні банки, вони мусять мислити як компанії, що створюють застосунки, які люди дійсно люблять використовувати. Це означає, що дослідження користувачів мають бути важливішими за технічні характеристики блокчейну, що речі мають бути доступними, а не переповненими функціями, і що успіх слід вимірювати за кількістю людей, які насправді користуються цією річчю.
Вибір тут простий. Створювати CBDC, які здаються природними, прозорими та корисними для повсякденних користувачів, або спостерігати, як мільярди, вкладені в розробку, створюють технічні демонстрації, що вражають, але припадають пилом у магазинах застосунків. Технологія вже існує, але справжнє питання полягає в тому, чи уряди розроблять її для людей.