Європейський досвід та українська динаміка. Як розвиваються ринки сонячної енергетики

Впровадження сонячної енергетики в Європі та в Україні розвивається різними темпами, але має спільні драйвери – технологічне падіння вартості, політичну волю та пошук енергетичної незалежності. Так вважає Олександр Клепалов, СЕО компанії Atmosfera, що просуває сонячну енергетику в Україні, порівнюючи в колонці для Mind стан справ на європейському й українському ринках.

2024 рік став визначальним для глобальної сонячної генерації – і саме Європа очолила цей стрибок. За даними pv-magazine із посиланням на IRENA, у 2024 році у світі додали 585 ГВт нових потужностей ВДЕ, з яких 452 ГВт – саме сонячна енергетика. Це – історичний максимум, який підняв глобальні встановлені потужності вище позначки у 2 ТВт.

За оцінкою Міжнародного енергетичного агентства (IEA), 2024 року виробництво електроенергії від сонця зросло на 30%, перевищивши 2000 ТВт/год. Цей показник не лише про встановлення нових станцій, а й про реальний системний ефект: у ЄС сонячна генерація вперше перевищила виробництво з вугілля, ставши головним фактором зниження частки викопного палива у структурі енергобалансу.

Європейський контекст: сонце заміщує вугілля і газ

У 2024 році Європа пережила значний стрибок у встановленні та виробництві сонячної енергії. Згідно з даними від International Energy Agency (IEA), сонячна генерація зросла приблизно на 30% у річному порівнянні. Це свідчить не просто про нові установки, а про реальний ефект у системі.

Ключові фактори:

• Політика енергетичної безпеки після кризи 2022 року – програма REPowerEU.
• Падіння цін на сонячні модулі й акселерація накопичення енергії.
• Активний розвиток як великих utility-проєктів, так і розподілених дахових систем.

Паралельно європейські країни почали відхід від викопного палива: сонце стало дедалі частіше замінювати вугілля або газ під час пікових навантажень. Аналітики відзначають рекордні літні показники: червень 2025 року став найбільш сонячним в історії спостережень – у багатьох країнах ЄС фотоелектричні станції забезпечували пікове навантаження у дні спеки, стабілізуючи мережу.

Що стимулювало вибухове зростання

Можна виділити дві основні причини:

1. Енергетична безпека після 2022 року. Повномасштабна війна росії проти України та криза постачання газу змусили європейські держави прискорити розвиток внутрішніх, незалежних джерел енергії. Сонячна енергетика стала найшвидшим способом забезпечити енергетичну автономію – саме тому інвестиції у 2023–2025 роках продовжили зростати.
2. Падіння цін і надвиробництво модулів. У 2024 році світовий ринок модулів зіткнувся з надлишковими виробничими потужностями, що знизило середні ціни на 25–30%. Попри ризики для виробників, це зробило проєкти в Європі ще вигіднішими – навіть без субсидій.

Нові тренди: децентралізація та прос’юмери

Окрім промислових СЕС, ринок активно зростає завдяки домогосподарствам і малому бізнесу. У 2024 році в ЄС запроваджено спрощену систему компенсацій для прос’юмерів, а частка дахових систем перевищила 25% нових підключень.

Україна: складний рух уперед

Для України сонячна енергетика стає не лише інструментом «зеленої» трансформації, а й засобом енергетичної стійкості у складних умовах. У країні активно відновлюються малі й середні СЕС, зокрема дахові системи для бізнесу та комунальних установ.

У 2024 році введено в експлуатацію кілька проєктів із гібридними системами СЕС + акумуляція, які дозволяють стабілізувати локальні мережі та підтримувати критичну інфраструктуру. Такі проєкти реалізують українські та європейські компанії за підтримки ЄБРР та EU4Energy.

Позитивні моменти:

• Активізація приватного сектору: компанії та домогосподарства встановлюють СЕС для власного споживання або гібридні системи з накопичувачами.
• Міжнародна підтримка: проєкти сонячної генерації стимулюються за підтримки ЄБРР і програм EU4Energy.
• Нові технології: у 2024 році введено в експлуатацію кілька проєктів із гібридними системами СЕС + акумуляція, що дозволяють стабілізувати локальні мережі та підтримувати критичну інфраструктуру.
• Високий попит: дані щодо імпорту демонструють високий попит на сонячну генерацію. Наприклад, за 2024 рік було імпортовано панелей загальною потужністю 1300 МВт, що свідчить про великий попит на цей найдоступніший вид генерації.

Суттєві бар’єри та альтернативи «зеленому» тарифу

Ера «зеленого» тарифу для промислових сонячних станцій в Україні фактично завершилася. Тимчасовий тариф для СЕС, введених у 2024 році, становить трохи більше 4 євроцентів за кВт-год, що значно нижче ринкових цін. Ті, хто планують будувати електростанції, обирають інші сценарії роботи:

1. Ринок та двосторонні договори (PPA). Набуття статусу учасника ринку дозволяє продавати електроенергію на ринку на добу наперед (РДН) або за двосторонніми договорами з трейдерами чи постачальниками.
2. Модель активного споживача (Prosumer) і нетбілінг. Ця модель дає змогу підприємствам і домогосподарствам не лише споживати, а й виробляти електроенергію з відновлюваних джерел для власних потреб і продавати надлишки. Залежно від масштабу та технічних умов, це може бути:

• нетбілінг, коли надлишки енергії передаються в мережу, а виробник отримує грошову компенсацію або зменшення рахунку;
• прямі продажі (peer-to-peer) або участь в енергетичних спільнотах, що дозволяє уникнути плати за розподіл електроенергії через мережі обленерго й підвищує економічну ефективність. Щоправда, цей пункт наразі перебуває на етапі становлення.

Це актуально для об’єктів, де СЕС може виробляти більше енергії, ніж споживається. Наприклад, Atmosfera пропонує розрахунки для бізнес-клієнтів, що враховують нерівномірне навантаження, фактичне споживання та плаваючі тарифи на РДН. Хоча для домогосподарств, які можуть встановлювати СЕС до 50 кВт, це радше спосіб зниження власних витрат, ніж ідеальна бізнес-модель для заробітку. Також ми пропонуємо бізнесу встановлення УЗЕ та заробіток на арбітражу.

Тимчасове сповільнення – не загроза тренду

Деякі прогнози SolarPower Europe на 2025 рік передбачають невелике уповільнення темпів встановлення – через насичення ринку та затримки в оновленні мереж. А втім, навіть у таких умовах обсяг виробленої сонячної електроенергії продовжує зростати – адже встановлені потужності попередніх років працюють на повну.

Аналітики прогнозують, що 2025 року сонячна енергетика остаточно закріпиться як головний драйвер нового виробництва електроенергії в Європі, а частка чистих джерел перевищить 70% у структурі нових установок. Для України це означає вікно можливостей – інтеграцію до європейського ринку енергії, локалізацію виробництва обладнання та стимул для розвитку енергетичних спільнот.

2024–2025 роки стали моментом, коли сонячна енергетика вперше очолила приріст виробництва електроенергії в Європі. Це – не короткостроковий сплеск, а структурний перелом у розвитку енергетики:

• сонце стало дешевшим і швидшим у розгортанні, ніж будь-який інший тип генерації;
• інвестиції продовжують зростати навіть попри профіцит модулів на ринку;
• європейська енергосистема стає стійкішою, адже зростає частка децентралізованих й автономних джерел.

Сонячна енергетика – не просто лідер за встановленням, а рушій перетворення всієї електроенергетики Європи. З приватного клубу для обраних вона перетворилася на відкритий стадіон, де енергія сонця доступна всім, хто готовий підключитися.