Україна опинилася в ситуації, де старі управлінські моделі не просто пробуксовують – вони стають економічно небезпечними. Ми звикли вважати людський капітал ресурсом, який можна просто найняти або втримати. Але сьогодні цей ресурс перетворюється на головний обмежувач українського економічного зростання. Попри цифрову трансформацію і «оптимізацію процесів».
Чому так сталося й що може врятувати вітчизняну економіку та бізнес, Mind розповів Андрій Длігач, д.е.н., голова Advanter Group і Kyiv Foresight Foundation, глобальний амбасадор Singularity University, професор КНУ імені Тараса Шевченка.
Згідно з прогнозними моделями Advanter Group і Kyiv Foresight Foundation, населення України на підконтрольних територіях може скоротитися до 26 млн осіб вже до 2030 року. Це не просто демографічна статистика – це ще й вирок нинішній моделі бізнесу. При цьому наша продуктивність праці (виміряна як ВВП на одного зайнятого) становить лише близько 20% від середнього рівня ЄС.
Логіка проста й жорстока: якщо кількість робочих рук стрімко зменшується, а продуктивність залишається низькою, економіка не здатна навіть на відновлення, не те що на стрибок.
Щоб забезпечити цільове зростання ВВП (до виходу на рівень самофінансування), нам потрібно підняти продуктивність праці мінімум удвічі до 2030 року. Це вже не питання HR-стратегії, це питання національної безпеки й виживання бізнесу.
Головна перешкода на цьому шляху – не лише фізична відсутність людей, а й ментальний стан і фізичне здоров'я тих, хто залишився. А також мислення та поведінкові шаблони українців.
Наші дослідження фіксують критичний рівень патерналізму: 42% населення мають надвисокий рівень очікувань від держави (держава «винна» і добробут, і щастя), а сумарний показник патерналістських настроїв сягає 75% суспільства. Лише 6% українців можна назвати повністю вільними від очікувань «опіки» з боку держави.
Це безпосередньо впливає на бізнес. Патерналізм – це антипод відповідальності та інноваційності. До того ж міграція перестала бути суто економічною. За моделлю цінностей Шварца ми бачимо, що люди виїжджають не лише за вищими зарплатами та безпекою, а й за справедливістю, передбачуваністю й середовищем для самореалізації.
Коли 61% батьків відчувають тривогу щодо майбутнього своїх дітей, жоден корпоративний бонусний пакет не спрацює.
Сьогодні бізнес часто намагається розв'язати проблему дефіциту простим підняттям зарплат. Але це шлях у прірву. За нашими даними, 54% українських компаній уже переплачують за робочу силу відносно її реальної продуктивності (Unit Labor Cost зростає швидше за додану вартість).
Також ми зафіксували тривожну динаміку ментального стану українців: частка людей у стані глибокого психологічного пригнічення зросла з 4,6% до 20,3%. Це червона зона.
Загалом же понад 70% співробітників перебувають у стані фонового стресу та тривоги. Для бізнесу це означає катастрофічне падіння когнітивної ефективності.
Саме тут виникає потреба в новій ролі. Якщо раніше HR був сервісом з наймання та комфорту, то сьогодні компанії потрібен «архітектор», який зможе спроєктувати систему роботи в умовах дефіциту людей, низької енергії та технологічного вибуху.
Коли ми говоримо про трансформацію HR-директора в HAIRD (Human + AI Resource Director), ми не пропонуємо черговий модний ребрендинг. Це функціональна відповідь на дефіцит ресурсу.
Раніше HR керував людським ресурсом. Потім – з кінця 1990-х – нам поступово вдалося переконати в необхідності запровадження людиноцентричних моделей у бізнесі. Сьогодні HR це більше про архітектуру продуктивності, де результат створює гібридна команда.
HAIRD – це стратег, який інтегрує людський талант і well-being із можливостями штучного інтелекту, автоматизацією та новими організаційними структурами й бізнес-моделями.
Його завдання не просто знайти людину на ринку, де людей немає, а спроєктувати таку роль і такий робочий процес, де один працівник завдяки ШI-агентам і кращому фізичному та ментальному стану стає втричі – вп'ятеро продуктивнішим.
Щоб вийти з пастки низької ефективності, HAIRD має зосередитися на чотирьох критичних зонах відповідальності:
1. Архітектор продуктивності (Efficiency Design)
Замість процесу (закриття вакансії) – фокус на результаті (дохід на одного FTE). HAIRD аналізує Unit-економіку кожної ролі. Якщо середня продуктивність праці в Україні становить лише 20% від рівня ЄС, то завдання HAIRD – через перегляд процесів і впровадження ШI-копілотів і моделей well-being 360 градусів – ліквідувати цей розрив.
2. Архітектор талантів і репатріації (Talent Engineering)
Це робота з найскладнішими сегментами: ветеранами, чия адаптація не є благодійністю, а є процесом повернення в економіку країни унікального досвіду та українцями за кордоном. Ми маємо запропонувати мігрантам не «патріотичний заклик», а конкурентне середовище, де їхня суб'єктність цінується вище, ніж у Європі.
3. Архітектор культури відповідальності (Anti-paternalism)
Такий собі процес лікування компанії від патерналізму. HAIRD впроваджує моделі партнерства (skin in the game), де кожен працівник розуміє свій внесок у капіталізацію. Це перехід від «мені винні зарплату» до «я створюю цінність, у якій маю частку».
4. Архітектор адаптивності та ШI-інтеграції
Світ перейшов у стан постійної турбулентності. HAIRD проєктує «пласкі» (гетерархічні адаптивні) структури, здатні швидко змінювати напрямок. ШI тут виступає не як заміна людини, а як «екзоскелет» для мозку, що дозволяє приймати рішення швидше і точніше.
Ми маємо припинити сприймати ШI як загрозу звільнення. В умовах, коли населення скорочується до 26 млн, ШI – це наш єдиний шанс на демографічну компенсацію. Така гібридна модель «людина + ШI-агент» дозволяє:
Для HAIRD штучний інтелект – це не ІТ-інструмент, це новий тип «співробітника», якого не треба рекрутувати на дефіцитному ринку, але якого треба вміти інтегрувати в живу тканину колективу.
Щоб HAIRD не залишався красивим гаслом, його ефективність має вимірюватися жорсткими бізнес-показниками. Це мова, яку розуміють власники та СЕО. Ми пропонуємо впровадити такі метрики:
Якщо ви СЕО або власник бізнесу, ваша дорожня карта трансформації на найближчий рік є такою:
Нам часто закидають, що ми занадто романтизуємо роль управління людьми. Чи може HAIRD самотужки створити «економічне диво»? Звісно, ні. Диво визначатимуть безпека, верховенство права, інновації, доступ до капіталу та податкова лібералізація.
Але є важливе «але». Без нового типу управління людським капіталом жодна державна реформа чи фінансова допомога не спрацює. Заводи без людей не працюють, а технології без адаптивної культури стають лише витратами.
HAIRD не замінює стратегію бізнесу – він робить її можливою. Українське «економічне диво» не станеться саме собою як подарунок за нашу незламність. Воно може стати лише результатом інженерного підходу до продуктивності та сміливості поєднати український характер із можливостями штучного інтелекту. Так запускається експоненційне зростання.
Саме ті компанії, які інвестують у роль архітектора людського капіталу вже сьогодні, уже завтра очолять глобальну битву за майбутнє.