Світова торгівля переживає безпрецедентну кризу: вперше обидва ключові морські коридори між Азією та Європою виявилися заблокованими одночасно.
Маршрут через Червоне море та Суецький канал – найкоротший шлях з Азії в Європу – перебував під атаками хуситів із 2023 року. Протягом 2024-го трафік контейнеровозів через Суец впав на 90%. А вже з 28 лютого 2026 року, коли після спільних американсько-ізраїльських ударів по Ірану той фактично заблокував Ормузьку протоку, трафік просів приблизно на 95%.
Це означає, що ні звичного короткого шляху, ні обхідного – більше немає. Для України, чий оборонний сектор критично залежить від азійських компонентів (Li-іon акумуляторів, BMS-систем, дронів та електроніки), ця подвійна блокада створює системну загрозу. Як ця ситуація впливає на вітчизняні miltech-компанії та що робити бізнесу, Mind розповів Андрій Ткачук, засновник UTEC Group.
Зміни торкнулися обох ключових видів транспорту – морського та авіаційного. І якщо раніше вибір між ними був питанням балансу між вартістю та швидкістю, то сьогодні це питання доступності.
Для України логістична проблема набуває особливого виміру, адже, крім комерційних постачань, під удар потрапили критичні вантажі для оборонного сектору – зокрема Li-іon акумулятори, BMS-системи, дрони та специфічні компоненти для miltech. Усе це масово виробляють саме в Азії, і повноцінної альтернативи в Європі майже немає.
Судна, що раніше проходили Суецьким каналом – найкоротшим шляхом з Азії в Європу, тепер змінюють маршрути в обхід через Африку, а це додає до транзитного часу приблизно 10–20 днів. Вартість за перевезення вантажів на напрямку Азія – Європа зросла в три-чотири рази через рекордні паливні доплати та воєнні ризики. На окремих маршрутах зростання сягає ще більших показників. Додаткові збори за воєнний ризик становлять $1500–3000. Загалом до 470 тис. контейнерної ємності «застрягло» в регіоні, а близько 10% світової контейнерної ємності тимчасово випало з ринку.
Щодо авіаперевезень, то війна в регіоні суттєво обмежила роботу Дохи та Дубаю, які є хабами для Emirates і Qatar, двох ключових вузлів для глобальних транспортувань вантажів. Emirates відновив 65% своєї спроможності, а Qatar Airways – лише 15%. Це призвело до падіння світових авіаперевезень на 22% та зростання тарифів на вантажі.
Частина перевізників повністю скасувала рейси через регіон, а інші перенаправили їх на довші та дорожчі маршрути через альтернативні хаби – Стамбул, Франкфурт, Амстердам. Саме ці хаби стають точками виходу для чартерних перевезень критичних вантажів в обхід зони конфлікту. Для miltech-вантажів це мало конкретні наслідки: стандартні строк доставки збільшилися в рази, а частина вантажів просто «випала» з планових маршрутів. Перейти на європейських постачальників акумуляторів також не вихід, адже їхні виробничі обсяги розписані на місяці вперед, гнучкості немає, а ціна вища на 50%.
Для вітчизняних компаній-імпортерів нинішня ситуація – не просто тимчасова турбулентність. Це системна зміна вартості та передбачуваності ланцюгів постачання.
Найуразливішими виявилися сегменти, у яких залежність від Азії є постійною, а не разовою. Електроніка, акумулятори, компоненти для безпілотників – це продукти, які масово виробляються переважно в Азії, де зосереджені повний виробничий цикл, технології та сировина.
Навіть «європейський» продукт найчастіше залежить від азійського ланцюга, а перехід до інших постачальників не розв'язує проблему швидко.
Крім затримок, бізнес стикається з підвищеною непередбачуваністю: скасуванням і зміною рейсів, дефіцитом контейнерів, додатковими безпековими перевірками. У таких умовах навіть планування перетворюється на ризик, бо компанії закладають строки, які ринок більше не може гарантувати.
Інший фактор впливу через ускладнений імпорт – обороноздатність. Як раніше зазначав президент Володимир Зеленський, Україна виробляє близько 1000 дронів-перехоплювачів на добу. При затримці комплектуючих до них на 15–20 днів, спроможність захищати цивільну та військову інфраструктуру знижується.
Очевидно, що просто перечекати труднощі не вдасться. Тож ось що бізнесу варто зробити вже сьогодні:
У короткостроковій перспективі компаніям варто зосередитися на адаптації маршрутів під конкретні ситуації. Ба більше, вчитися швидко ухвалювати рішення під кожен окремий кейс.
Для критичних вантажів чартерні рейси через альтернативні хаби залишатимуться основним інструментом. При цьому затримки будуть новою нормою для більшості азійських напрямків, а вартість доставки зросте.
Ринок рухається до структурних змін. Диверсифікація точок присутності та перевізників дозволить не залежати від одного регіону чи маршруту, а побудова прозорих цифрових логістичних ланцюгів стане базовою вимогою. Зрештою, галузь рухається до моделі, де стабільність і передбачуваність важливіші за мінімальну ціну.
Конфлікти, що відбуваються за тисячі кілометрів від України, уже сьогодні впливають на бізнес-рішення в нашій країні – від строків постачання компонентів до собівартості кінцевого продукту. І для оборонного сектору, де кожен день має значення, ці затримки вимірюються не тільки грошима.
Взаємозв’язок між ринками та країнами стає відчутним навіть для кінцевого клієнта, а разом із цим зростає і рівень невизначеності – зокрема, щодо стабільності та безпеки альтернативних маршрутів. Саме тому прозорість у комунікації стає необхідною умовою довіри.
У нас немає впевненості, що маршрути через Туреччину чи європейські країни, які стали альтернативами країнам Близького Сходу, будуть так само безпечними за рік. Проте світ змінюється, і компанії мусять адаптуватися з такою самою швидкістю.