Щороку в Україні використовують мільйони кубометрів бетону. У 2025 році, за даними Держстату, обсяг виконаних робіт у будівництві перевищив 258 млрд грн. Цей показник навіть вищий, ніж у 2021 році, до початку повномасштабного вторгнення.
Житлові комплекси, склади, мости, укриття для електростанцій – усе це монолітне будівництво. Але за ним є окремий ринок, «невидимий» для тих, хто не займається будівництвом безпосередньо – це ринок опалубки. І зараз в Україні він оцінюється приблизно в 4 млрд грн на рік.
Ринок опалубки існує десятиліттями, росте разом із будівництвом і сьогодні проходить структурну трансформацію. Водночас у публічному просторі про нього майже не говорять. Про те, який вигляд має і як змінюється цей «невидимий» ринок і що стримує його від повного розкриття потенціалу, Mind розповів Іван Гром, CEO компанії «Будхаб».
Багато людей уявляють опалубку як дошки навколо фундаменту приватного будинку. Насправді це окрема галузь із власними стандартами, розрахунками та класами систем.
Базові рішення – рамні конструкції, балки, стійки, фанера – використовують у житловому будівництві, на складах і типових комерційних об’єктах. Складні – консольні системи, важке риштування для перекриттів – потрібні для мостів, промислових споруд і укриттів.
Різниця між цими сегментами добре помітна в цифрах. Якщо взяти вартість монолітних робіт у житловому будівництві за базу, то в аграрних чи промислових об’єктах вона втричі-вчетверо вища. На складних інфраструктурних об’єктах – у 10–20 разів. Дорожча не сама заливка бетону, а все, що її забезпечує, – доступ, риштування, складні вузли, більше людей і техніки.
Саме тому опалубка – це інженерний продукт із сервісом, який охоплює логістику, розрахунки та супровід на об’єкті. І саме тут приходить реальна конкуренція.
З початку 2000-х ринок оренди опалубки в Україні фактично належав трьом компаніям – Peri, Doka та Ulma. Вони першими зайшли на ринок і довгий час працювали без серйозних конкурентів у верхньому сегменті. Це логічно: великі об’єкти потребують інженерії і значного парку обладнання. Локальні гравці цього не мали.
Ситуація почала змінюватися наприкінці 2010-х. З’явилися українські компанії, які почали будувати власні парки та команди.
Сьогодні на ринку – кілька десятків локальних гравців, які за нашими оцінками, займають близько 40%. Це не означає, що міжнародні компанії стали слабшими. Але українські навчилися вигравати в них у швидкості.
Міжнародні компанії працюють за чіткою процедурою: контракт, аванс, погодження – і лише після цього постачання. Від першого контакту до отримання обладнання може минути кілька тижнів, а для складних систем – місяці.
Але будівельний ринок України – особливо зараз – нестабільний. Сьогодні темп запуску проєктів високий, а терміни часто дуже стислі.
Локальна компанія зі складом і правом ухвалювати рішення реагує за один – три дні там, де велика структура ще погоджує договір. Наприклад, наша компанія торік закрила понад 500 об’єктів саме завдяки згаданій швидкості, і ця цифра зростає щороку.
Є ще й другий фактор – інженерія як частина продукту. На складних об’єктах клієнт часто не має досвіду роботи з такими системами. Тому компанія, яка здатна привезти обладнання, а також порахувати рішення, навчити команду та супроводити процес, закриває значно більший запит.
2022 рік змінив ринок одразу в кількох площинах.
1. Географічно. Будівництво в центрі та на сході суттєво просіло. Натомість західні регіони стали локомотивом галузі. Внутрішня міграція, відносна безпека, розвиток промислової та логістичної інфраструктури підняли попит на будівництво у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях у кілька разів.
2. Структурно. З’явилися нові типи об’єктів: укриття для енергетики, захисні споруди, відновлення мостів та інфраструктури. За нашими оцінками, цей сегмент сьогодні формує близько 20–30% ринку в грошах.
Проблема в тому, що потрібного обладнання в Україні просто не було. Системи, які в Європі давно використовують для мостів і промислових об’єктів, у нас не були потрібні і тому не завозилися.
У 2022–2023 роках ми побачили, що конструкції для укриттів для об’єктів інфраструктури не реалізуєш стандартними системами. Щоб повністю закривати ці проєкти власними потужностями ми завезли спеціалізоване обладнання ще до того, як попит став масовим. Обрали дороге сертифіковане устаткування від провідних виробників. Не лише через якість, а й через ліквідність. У Європі існує активний вторинний ринок таких систем. Коли потреба зникне, їх можна продати назад.
Попри зростання, в українського ринку опалубки є системні обмеження, які гальмують розвиток локальних гравців. Стосуються вони таких аспектів, як:
1. Фінансування. Банки кредитують техніку, транспорт, аграрне обладнання, а от опалубку – майже ні. Це ускладнює масштабування та стримує розвиток локальних гравців.
2. Прозорість. Частина ринку працює в «сірій» зоні. Це знижує довіру й ускладнює співпрацю між компаніями.
3. Кадри. Інженерів, які розуміються на складних системах, мало. Компанії змушені вирощувати їх самостійно.
Парадокс у тому, що попит на складні рішення зараз рекордний, але інфраструктура для його обслуговування ще формується.
За будь-якого сценарію – з продовженням повномасштабної війни чи без – ринок буде рости. Відбудова, нові виробництва, логістика, інфраструктура – усе це моноліт. Попит на опалубку підвищуватиметься.
Але зміниться не лише обсяг, а й технології. У Європі вже активно використовують легші алюмінієві системи, які дозволяють працювати швидше й меншою кількістю людей. В Україні дефіцит працівників уже відчутний, і він зростатиме. Це означає, що перехід до таких систем – питання часу.
Ті компанії, які встигнуть зайти в цей сегмент першими, повторять сценарій, який уже спрацював із системами для укриттів: хто прийшов раніше, той встиг сформувати досвід і клієнтську базу до того, як ринок став масовим.
Ринок опалубки невидимий для більшості. Його рідко обговорюють на великих галузевих форумах чи у профільних медіа. Але він тримає на собі все, що будується з бетону.
І зараз, коли Україна будує більше таі складніше, ніж будь-коли раніше, цей ринок нарешті варто бачити таким, яким він є: конкурентним, технологічним і з відкритим вікном можливостей для тих, хто готовий у нього зайти.