Дискусія навколо декриміналізації порно роками зводиться до питань моралі. Але є значно прагматичніша площина – економічна. Сьогодні держава одночасно вимагає від авторів такого контенту декларувати доходи та сплачувати податки, але може кримінально переслідувати їх за діяльність, з якої ці доходи отримані.
Виходить абсурдна модель: бюджет недоотримує потенційні податки, а правоохоронна система паралельно витрачає ресурси на переслідування тих самих платників. Не говорячи вже про витрати держкоштів на переслідування добровільної діяльності повнолітніх (наприклад, обміну інтимними фото) замість того, щоб спрямувати сили на боротьбу зі злочинами, де справді існують потерпілі.
Влітку ситуація зрушила з мертвої точки: 14 липня Верховна Рада прийняла за основу законопроєкт №15294, який має змінити правила кримінальної відповідальності за виготовлення та поширення порнографічного контенту. Попередня спроба – законопроєкт №12191 – у травні не набрала необхідної кількості голосів. Новий же документ вже пройшов перше читання і зараз готується до другого, після якого дістане шанс отримати підпис президента і стати законом.
Як ухвалення нового законопроєкту вплине на український ринок контенту для дорослих, чи вигідна державі боротьба правоохоронців проти OnlyFans і приватного контенту та навіщо взагалі змінювати підхід до регулювання у цій сфері, Mind розповів Євген Артюхов, співзасновник і партнер юридичної компанії ASA Group, адвокат, PhD.
Законопроєкт №15294 не означає повної легалізації порноіндустрії та не створює для неї окремої системи регулювання. Він цілком зберігає головну ідею попередньої ініціативи: добровільне виготовлення та поширення порноконтенту між повнолітніми не є злочином.
Водночас нова редакція намагається усунути прогалини попередньої. До неї включили низку положень, на яких наполягали депутати, що не підтримали попередню версію. Законопроєкт зберігає або посилює відповідальність за дитячу порнографію, поширення порнографічних матеріалів серед дітей, сексуальні шоу за участю неповнолітніх, їх втягнення у проституцію та інші форми сексуальної експлуатації.
І що важливо: документ виводить з-під кримінальної відповідальності виготовлення, зберігання, пересилання, збут і поширення порнографічного контенту між дорослими.
Таким чином, новий законопроєкт намагається знайти баланс: декриміналізувати добровільний контент для дорослих, але зберегти та посилити відповідальність там, де йдеться про примус, відсутність згоди, експлуатацію або дітей.
1. Декларування доходів припинить нести ризик кримінального переслідування
Реальний обсяг українського ринку контенту для дорослих оцінити складно, тому найбільш предметними є дані щодо OnlyFans.
Державна податкова служба України (ДПС) отримує інформацію про виплати українським авторам у межах міжнародного податкового обміну та може передавати її правоохоронним органам. Виникає суперечність: держава одночасно оподатковує дохід і потенційно криміналізує джерело його отримання.
Законопроєкт №15294 має цю суперечність усунути.
2. Держава вже отримує податки і може збільшити надходження
За даними ДПС, 750 українських авторів OnlyFans за 2020–2022 роки задекларували понад 350 млн грн іноземного доходу та сплатили понад 63 млн грн податків. Податкова також направила 5126 інформаційних запитів, провела 1711 перевірок і донарахувала понад 250 млн грн.
Водночас авторка контенту для дорослих Світлана Дворнікова у своїй петиції до президента заявляла, що за п’ять років сплатила понад 40 млн грн податків, однак щодо неї відкрили кримінальну справу за цією діяльністю.
Фактично автор опиняється перед вибором: не декларувати дохід або задекларувати його й ризикувати переслідуванням за ст. 301 КК України.
Масштаб ринку значно більший: у 2020-2022 роках 5435 українських авторів із понад 7 тис. акаунтів отримали близько $111 млн. Податковий борг за ці доходи становив 384,7 млн грн.
За оцінками «Економічної правди», декриміналізація порно могла б приносити бюджету, як мінімум, 2 млрд грн податків щороку. Сама платформа OnlyFans у 2023–2025 роках сплатила до українського бюджету близько $3,6 млн ПДВ (трохи більше 160 млн грн) як «податок на Google».
Законопроєкт №15294 не гарантує автоматичного зростання надходжень, але прибирає один зі стимулів залишатися в тіні – ризик кримінального переслідування.
3. Верховний Суд уже формує практику на захист авторів контенту
Міжнародний податковий обмін використовують і для перевірок авторів OnlyFans. У справі №240/22077/25 ДПС після перевірки донарахувала моделі цієї платформи понад 470 тис. грн податків. Основою для розрахунків стали дані, отримані від податкової Великобританії. Жодних інших доказів того, що кошти отримала саме ця модель, ДПС суду не надала.
Верховний Суд зазначив, що самих лише даних іноземного податкового органу недостатньо для донарахування податків: вони не доводять фактичного отримання доходу, його точної суми та інших необхідних обставин.
Таким чином, судова практика вже формує запобіжники для авторів у податкових спорах.
Тобто йдеться не про гіпотетичний ринок, з якого можна отримувати податки. Держава вже його бачить, отримує податки та активно працює з незадекларованими доходами.
Проблема в іншому: чинне кримінальне законодавство створює для автора очевидний конфлікт стимулів. Щоб прибрати стимул залишатися в тіні для дорослих авторів, новий закнопроєкт прибирає одну з очевидних причин цього – ризик кримінального переслідування.
1. Правоохоронці зловживають легкістю відкриття справ проти повнолітніх авторів
У 2015-2025 роках за ст. 301 КК України відкрили 15,4 тис. кримінальних проваджень, понад 5000 із них не дійшли до суду.
Лише у 2024-2025 роках відкрили понад 3000 проваджень – удвічі більше, ніж у 2022 році. У 90% випадків особам повідомляють про підозру, близько 80% справ доходять до суду.
Для відкриття справи щодо автора достатньо провести контрольну закупівлю, отримати доступ до контенту 18+ та зафіксувати факт його поширення. У результаті ресурси правоохоронців витрачаються на переслідування дорослих людей, які робили інтимні фото один для одного. Замість того, щоб розслідувати складніші кейси, пов’язані із примусом чи експлуатацією дітей.
2. Закон переслідує окремих авторів замість організованих схем
Від початку війни суди ухвалили 247 вироків за ст. 301 КК України та засудили 287 осіб. Близько 150 із них – за власний контент.
При цьому з понад 3200 проваджень, відкритих у 2024-2025 роках, лише 136 завершилися вироком (4,6%).
Тобто стаття 301 застосовується не лише до організованих схем та експлуатації, а й до повнолітніх авторів добровільного контенту. Що дивно, чи не так.
3. Значні витрати бюджету на переслідування повнолітніх авторів
У 2022-2025 роках держава витратила понад 10 млн грн на судові засідання, контрольні закупівлі та експертизи у таких провадженнях. Близько половини цієї суми припало на експертизи, одна з яких у середньому коштує близько 11 тис. грн.
Інші 50% витрачалися безпосередньо на розслідування справ і судовий розгляд. Зокрема, щонайменше 60 тис. грн витратили на контрольні закупівлі – доступ до акаунтів.
Тобто, криміналізація порно буквально коштує державі грошей. і втрачає держава двічі: спершу створює стимули приховувати доходи, а паралельно фінансує переслідування частини людей, які ці доходи створюють.
Як бачимо, декриміналізація порно – це вже не питання «моральності», а питання справедливості, здорового регулювання та ефективного використання ресурсів держави.
Міжнародний досвід показує, що adult-індустрія не зникає через заборони – вона або залишається в тіні, або переходить у контрольовану податкову площину.
Велика Британія на прикладі OnlyFans не відмовилася від регулювання, а навпаки уточнила правила для цифрових платформ. Після спору Fenix International з HMRC, який став прецедентом для всієї економіки цифрових платформ Європи, базою для нарахування ПДВ став весь обсяг платежу користувача, а не лише комісія сервісу.
Тож уже з 2023 року податкові надходження почали стрімко зростати: користувачі витратили на OnlyFans $6,6 млрд у 2023 році та рекордні $7,2 млрд у 2024 році, а загальні податкові платежі компанії орієнтовно сягнули $148 млн і $164 млн відповідно.
Це показує головну логіку: держава може не криміналізувати дорослих креаторів, але водночас чітко визначати правила оподаткування платформ і транзакцій.
Схожу логіку демонструють й інші країни.
У США контент для дорослих є частиною ширшої creator economy, де працюють платформи, продакшн, маркетинг, технічні й сервісні команди. Загалом ринок індустрії контенту для дорослих у США оцінюють у $10–15 млрд на рік. Історичним центром виробництва контенту для дорослих у США є Каліфорнія, зокрема район San Fernando Valley, відомий як Porn Valley. Тут працюють понад 200 компаній індустрії для дорослих, які генерують близько $1 млрд локального доходу на рік.
У Європі одним із найбільших європейських центрів вебкам-індустрії, де держава вже ідентифікує платників податків і фіксує задекларовані доходи від цієї діяльності, стала Румунія. За оцінками галузевих досліджень, країна контролює близько 30% світового вебкам-ринку та майже 40% усіх вебкам-студій ЄС. Річний обсяг ринку контенту для дорослих у Румунії – €2–3 млрд.
Один із головних аргументів противників декриміналізації в Україні – побоювання, що це нібито перетворить країну на «центр порноіндустрії». Але скоріше навпаки. Декриміналізація може стати першим кроком до прозорого регулювання.
Законопроєкт №15294 не легалізує порноіндустрію в Україні та не встановлює нових правил її роботи. Також він не гарантує зростання податкових надходжень і не вирішить усіх проблем правозастосування. Його основна мета – змінити підхід до кримінальної відповідальності.
Він може прибрати одну з ключових суперечностей і змінити пріоритети держави: від переслідування добровільної діяльності повнолітніх – до боротьби зі злочинами, де справді існують потерпілі.