Chornobyl Solar: реінкарнація схеми Клюєва
Сонячний парк Чорнобиля за деякими ознаками нагадує «мікс» афери, корупції та бізнес-проекту
У Чорнобильській зоні може з’явитися об’єкт відновлювальної енергетики фантастичного для України масштабу – парк сонячних електростанцій «Chornobyl Solar» потужністю 1 ГВт. Проте, недосконалість законодавства загрожує тим, що бажання влади продемонструвати усьому світові ефективність використання забруднених радіаційних земель породить чергову корупційну схему на будівництві сонячних електростанцій. І новостворений успішний проект альтернативної енергетики висмоктуватиме з бюджету щорічно сотні мільйонів доларів «зеленого» тарифу та тиснутиме на варіть електроенергії для населення і промисловості.
Хто лобіює проект. Міністерство екології та природних ресурсів України із середини 2016 року активно збирає заявки на участь у будівництві сонячних електростанцій (СЕС) у Чорнобилі. Станом на березень 2017-го вже надійшло 39 заявок від компаній на розміщення об’єктів відновлюваної енергетики в зоні відчуження.
«1 січня 2017 року завершився перший етап збору заявок на розміщення проектів. Отримали 39 заявок від компаній на локалізацію проектів. Це хороший прогрес в реалізації нашого амбітного плану будівництва парку відновлюваної енергетики в Чорнобильській зоні», – заявляв міністр екології Остап Семерак.
Міжнародний інтерес. У листопаді 2016 року китайські компанії GCL System Integration Technology і China National Complete Engineering Corporation (CCEC) заявили про плани будівництва сонячних електростанцій в Чорнобилі загальною встановленою потужністю близько 1 ГВт. Компанії оптимістично повідомляли, що розраховують почати спорудження станцій у 2017 році.
Територія. Державне агентство з управління зоною відчуження розпочало роботу із організації передачі в оренду на 49 років майданчику відстою автотранспорту ГСП «Чорнобильський спецкомбінат» для розміщення на ній сонячної електростанції. Площа об’єкту – 3,4 га, оціночна вартість – 7,4 млн. грн.
В липні 2016 року Верховна Рада прийняла закон «Про врегулювання окремих питань правового режиму території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи», який дає можливість розглядати можливість будівництва сонячних електростанцій в зоні відчуження.
А вже у грудні 2016 року Держагентство з управління зоною відчуження почало прийом заявок на виділення земельних ділянок під будівництво сонячних електростанцій в Чорнобильській зоні. Наразі загальна площа ділянок, визначених під будівництво сонячних електростанцій – 1172 га.
«Надається можливість впровадження пілотного проекту, а саме: відібрати одну з попередньо визначених ділянок, на кожній з яких можливе розміщення об’єктів сонячної генерації встановленою потужністю до 20 МВт», – повідомили у Держагентстві з управління зоною відчуження. За даними Держагентства, на відібраних ділянках радіаційний фон знаходиться на прийнятному рівні, електромережі і дорожньо-транспортна інфраструктура доступні неподалік.
Світовий досвід подібних проектів
Індія. Китайська впевненість наштовхується на скептичний досвід інших країн, які також реалізовують амбітні плани будівництва СЕС. Так, на сьогодні найбільша СЕС – Камуті – побудована в Індії. Її будівництво тривало вісім місяців, а вартість склала $662 млн. Важливий нюанс – ініціатором та інвестором виступив індійський уряд. Потужність електростанції становить 648 МВт.
СЕС «Камуті», Індія
США. До того у 2014 році найбільшою станцією вважалася СЕС «Іванпа Солар» (Ivanpah Solar Power Facility), розташована в пустелі Мохаве у Каліфорнії. Її будівництво тривало три роки і коштувало $2,2 млрд. При цьому загальна потужність станції складає 392 МВт. Як видно із бюджету обох проектів – індійського та американського – протягом 2012-2016 років вартість уведення в дію сонячних електростанцій суттєво знизилася. І це – навіть якщо не враховувати традиційну різницю між дорогими американською та європейською сонячними панелями (PV) і дешевшими китайською та індійською панелями.
СЕС Ivanpah Solar Power Facility, США
Марокко. Іще один показовий проект СЕС, третій за розміром у світі – станція Ouarzazate Solar Power Station (OSPS, або Noor Power Station) у провінції Уарзазат. Після завершення будівництва потужність Noor складатиме 500 МВт. У випадку з марокканським проектом показовим є низка інвесторів – це не окремі приватні компанії, а групи фінансових інституцій. Так, 60% коштів у проект інвестували представники ЄС. Кліматичний інвестиційний фонд (КІФ) та Група Світового банку (WBG) стали якірними інвесторами проекту і в перспективі мають намір встановити в регіоні СЕС потужністю 1 ГВт. Кліматичний інвестиційний фонд вклав в Noor $435 млн. А Фонд чистих технологій по впровадженню технології концентрації сонячної енергії в країнах Середнього Сходу та Північної Африки передбачає капіталовкладення в Noor загальним обсягом $750 млн.
Ouarzazate Solar Power Station
Білорусь. У 2016 році було завершено перший етап будівництва СЕС у чорнобильській зоні Білорусі. Обсяг інвестицій склав 24 млн євро, а номінальна потужність – 18 МВт. Водночас, Білорусь довго йшла до можливості використання зони відчуження – були проведені як цільові дослідження, так і роботи щодо відновлення екологічної, соціальної і технічної життєдіяльності «зони». Загалом з 1991 року у ці роботи було вкладено $22 млрд.
Будівництво СЕС поблизу м.Брагіна, Білорусь
Чому легкого шляху не буде. Приклади трьох країн (США, Індії та Марокко) повинні були би продемонструвати уряду України загалом та Мінекології зокрема, що для реалізації подібного амбітного проекту не варто шукати окремі компанії, адже віднайти «легкі» гроші навряд чи вдастся. Тому першою суттєвою проблемою сонячних електростанцій умовної групи «Чорнобильська СЕС» стане відсутність розуміння в уряду щодо необхідності реалізувати такий проект із крупним «якірним» інвестором, який не захоче «відбити» вкладені гроші у максимально стислий термін.
Ще у 2016 році ЄБРР, якого називають одним із можливих фінансових донорів проектів чорнобильських СЕС, висловив сумніви щодо швидкого та легкого будівництва СЕС. Власне, у ЄБРР заявили, що плани по рекультивації забрудненого ядерного об’єкту «Чорнобильська АЕС» в Україні шляхом реалізації проекту будівництва сонячної електростанції стикаються з важкими питаннями відносно його фінансової привабливості та екологічних стандартів.
«Він повинен бути прийнятним для банків, вигідним і відповідати найвищим екологічним стандартам; він повинен мати сенс, і він повинен принести щось нове на ринок... Ніщо не є неминучим. Ми неупереджені. Але важливо не очікувати занадто багато від нього на даному етапі. В Україні відкриється зона відчуження, і ми вітаємо це. Поновлювані джерела енергії є одним з наших пріоритетів, і коли знайдуться інвестиції, ми обговоримо проект і забезпечимо співфінансування», – заявили у ЄБРР.
Мінекології підготувало перспективний план розвитку проекту будівництва СЕС у Чорнобилі, який отримали більшість інвесткомпаній ЄС та США, а також низка банків. Проте, за наявною інформацією, позитивних відгуків не знайшлося. Зате було сформовано декілька проблемних питань, на які уряд України так і не зміг дати однозначні відповіді.
Одним із основних питань для потенційних інвесторів стала підозра, що Чорнобиль «відкривається» для компаній, які будуть близькими до представників чинної влади. За інформацією m!nd, практично всі іноземні представники неформально провели аналогії з поки що єдиним успішним проектом сонячної генерації в Україні, який реалізували під час президенства Віктора Януковича брати Андрій та Сергій Клюєви. Cамі Клюєви так і не визнали свою причетність до проекту, не дивлячись на безліч непрямих доказів. Разом із тим, близькість до Януковича дала можливість компанії Activ Solar створити потужну мережу СЕС в Криму та на півдні України.
Історія Activ Solar. Саме у використанні адмінресурсу раніше звинувачували близьких до екс-президента України братів Клюєвих, які побудували у 2011-2013 рр. низку СЕС потужністю 674 МВт. У Криму Activ Solar реалізувала проекти потужністю 407 МВт, а в південних областях України – 267 МВт.
У 2016 році китайська компанія CNBM офіційно купила сонячні електростанції на українському півдні. Як згодом виявилося, китайці виступали кредиторами та постачальниками обладнання для цих станцій. «Загалом нами було вкладено близько $1 млрд у вигляді інвестицій і фінансування, в тому числі – у вигляді товарних кредитів. Понад 168 млн євро були конвертовані в капітал 10 сонячних електростанцій. Придбання контролю над зазначеними активами було здійснено в обмін на погашення неповернутої і безгарантійної заборгованості на цю суму за товарними операціями з поставки устаткування», – заявив генеральний директор китайської CNBM New Energy Engineering Юнчжі Чен, чим побічно визнав зв’язки з Activ Solar.
Після анексії Криму Україна втратила майже 30% встановлених потужностей відновлювальної енергетики. Адже на кінець 2013-го державою було реалізовано 1,5 ГВт потужностей альтернативної енергії. Нині ж потужність всіх об’єктів заледве дотягує до рівня 1,2 ГВт.
«Сонячний» кошторис. Сумарно у будівництво майже 700 МВт сонячних електростанцій було вкладено $1,8 млрд. Із них $600 млн для будівництва СЕС та інших проектів сонячної генерації було залучено у державних Ощадбанку та Укрексімбанку, а також в інших банках. Станом на початок 2017 року сумарні борги перед «Ощадом» становлять $320 млн, а перед «Укрексімом» – $430 млн.
За даними m!nd, сьогодні всерйоз обговорюється участь у кредитуванні проекту Chornobyl Solar тих же Ощадбанку і Укрексімбанку. Із врахуванням зниження вартості будівництва СЕС приблизно на 40%, реалізація Chornobyl Solar потужністю 1 ГВт потребуватиме інвестицій не менше $1,5 млрд (40 млрд грн).
Головна проблема – дисбаланс системи. Одна з основних небезпек Chornobyl Solar – це дисбаланс енергосистеми, яка не зможе «тягнути» більше 2 ГВт потужностей відновлювальної енергетики. Зі стрімким розвитком сектору біомаси та біогазу для сонячної генерації залишається лише 300-400 вільних мегаватт в енергосистемі. До того ж, у минулому році державний оператор енергосистеми – НЕК «Укренерго» – заявляв, що звернень з питанням про можливість приєднання до загальної енергосистеми України сонячних електростанцій при їх будівництві в Чорнобильській зоні досі не надходило. Пізніше, за наявною інформацію, в оперативному режимі були узгоджені можливості підключити лише 300 МВт перспективного Chornobyl Solar.
Іще одним вузьким місцем проекту стане необхідність виплачувати «зелений» тариф. Нині бюджет України щороку виділяє для всіх електростанцій на відновлюваних джерелах енергії $270 млн (7 млрд грн). Із них сонячні електростанції потужністю майже 500 МВт отримують $170 млн на рік. Відповідно, у перспективі Chornobyl Solar потужністю 1 ГВт щорічно отримуватиме з бюджету – із врахуванням зниження «зеленого» тарифу – близько $300 млн (8 млрд грн).
Також залишається чимало «дрібних» питань, на які наразі не мають відповіді ні уряд, ні потенційні інвестори. Насамперед це стосується відсутності досліджень щодо ризиків використання об’єктів сонячної генерації в зоні відчуження. Оскільки прецедентів використання подібних забруднених зон на сьогодні немає, крім спроби будівництва СЕС у Білорусі.
Ще одна проблема – питання локалізації сонячної генерації – для того, щоб частина обладнання вироблялася в Україні. Інакше держава і далі буде спонсорувати китайських виробників сонячних панелей.