Наприкінці минулого тижня хазяїн Білого дому Дональд Трамп кардинально змінив кліматичну політику Сполучених Штатів, офіційно відмовившись від виконання умов Паризької кліматичної угоди, які покликані скоротити темпи глобального потепління на планеті. Трамп має намір або провести нові переговори, щоб змінити умови участі США в Паризькій угоді, або розробити новий документ. «У даний час Паризька хартія вигідна для інших країн, але не США», – підкреслив Трамп.
Вихід з Паризької угоди – одна з передвиборчих обіцянок Трампа. Тепер США ризикують опинитися у таборі таких країн, як Сирія і Нікарагуа, що не підписали договір у Парижі. Хоча наприкінці лютого 2017 року газета Wall Street Journal писала, що Дональд Трамп передумав виходити з угоди під впливом своєї дочки Іванки та її чоловіка Джареда Кушнера.
Напередодні оголошення Трампом його остаточного рішення владні структури Німеччини, Франції та Італії виступили зі спільною заявою, що умови Паризької угоди – не предмет для обговорення і перегляду не підлягають. А президент Франції Еммануель Макрон узагалі вдався до безпрецедентного кроку. Він випустив звернення до американського народу, де назвав рішення Трампа помилкою і закликав усіх об'єднатися для вирішення спільних завдань.
Що являє собою Паризька кліматична угода? Угода передбачає добровільні зобов'язання держав щодо контролю над приростом глобальної середньої температури і адаптації до вже сформованих кліматичних загроз. Стартувати глобальна програма має з 2020 року. Заходами, якими пропонується вирішувати це завдання є, зокрема, зниження викидів парникових газів у атмосферу і перехід на екологічно чисті технології. Мета – зменшити споживання викопних видів палива.
Щоб кліматична угода почала діяти, її повинні були ратифікувати не менше 55 країн, на які припадає як мінімум 55% світового обсягу парникових викидів. Ця умова була виконана у вересні 2016-го, коли документ ратифікували Китай, США і низка країн Євросоюзу. Тому на початку листопада минулого року договір набув чинності. До речі, Верховна Рада України ратифікувала Паризьку хартію у липні 2016 року.
Чого вимагає Паризька хартія від країн-учасників? Кожна країна, що бере участь в угоді, сама повинна визначити, який внесок і яким саме чином вона готова зробити у розв'язання кліматичної проблеми. Водночас угода не вимагає від усіх держав негайно братися до зниження емісії парникових газів. Зокрема, у документі зазначено, що побороти бідність у деяких країнах, що розвиваються, неможливо без тимчасового збільшення викидів. У цьому випадку необхідно визначити час, коли викиди від економічного зростання досягнуть піку і почнуть знижуватися. Але розвинені країни повинні від самого старту програми скорочувати викиди парникових газів, щоб запобігти глобальному потеплінню.
Чи дійсно існує небезпека глобального потепління? У науковому середовищі з цього питання вже практично не ведеться дискусій. За даними 2010 року, майже чверть парникових газів, що викидаються людством в атмосферу, була пов'язана з виробленням електрики, 21% – з промисловим виробництвом, яке також використовує викопне паливо, і 14% – з роботою транспорту.
Як подолати ризики? Щоб знизити цю емісію, необхідно переходити на інші джерела енергії. Очевидність проблеми змусила політиків і бізнесменів всерйоз замислитися над її вирішенням. Паризька хартія стала можливою саме тому, що у світі з'явилися економічно вигідні та перспективні з точки зору отримання прибутку альтернативи викопному паливу. Зокрема, за останні 40 років вартість електроенергії, що виробляється сонячними електростанціями, впала більш ніж у сто разів і продовжує знижуватися.
Яким є вплив на економіку? Бізнес не залишився осторонь нових тенденцій. Нафтові корпорації Shell і Total почали вкладати серйозні інвестиції у відновлювану енергетику. А Китай, економічне процвітання якого було пов'язане з використанням кам'яного вугілля, тепер перетворився на світового лідера з виробництва турбін для вітроенергетики і сонячних батарей.
Цей тренд призводить до поступового переформатування економіки: на ринок виходять нові технології, створюються нові робочі місця, скорочується залежність від країн-виробників нафти. Але США тепер ризикують відмовитися від переваг нової економіки.
Чому Дональд Трамп проти? Можливо, причина у традиційному політичному протистоянні між республіканцями і демократами, яке серед іншого проявляється у різних поглядах на проблему глобального потепління. Паризьку кліматичну угоду було прийнято наприкінці 2015 року на Всесвітній конференції ООН, коли президентом США був демократ Барак Обама. А республіканці, до яких належить Дональд Трамп, вважають за краще її ігнорувати і називають необґрунтованою вигадкою. Демократи ж сприймають доводи кліматологів і прагнуть вжити заходів для виправлення ситуації.
Чи вдасться Трампу вийти з угоди? За умовами Паризької угоди, вийти з неї країни зможуть лише через чотири роки після набуття нею чинності (у листопаді 2016 року). Переговори з цього приводу можуть починатися лише через три роки, тобто у 2019-му. І ще рік відводиться на перехідний період. Тому фактично вийти з Паризької кліматичної угоди США зможуть лише після завершення президентського терміну Трампа. А отже, можливо, виходу і не відбудеться, якщо в Білий дім прийде новий хазяїн.