«Нафтогаз України» розробив корпоративну стратегію розвитку, яку планував презентувати під час візиту міністра енергетики США Ріка Перрі до Києва 29–31 серпня. Ураган Харві, що накрив минулими вихідними штат Техас, де сконцентровано видобуток сланцевого газу в США, змусив американського міністра змінити свої плани і відкласти відвідування України. Тому в «Нафтогазі» вирішили перенести обговорення стратегії з американськими партнерами на пізніший термін – у листопаді.
Але основні ідеї стратегії урядовцям уже відомі. У розпорядженні Mind опинилася копія презентації корпоративної стратегії, яку глава НАК Андрій Коболєв оприлюднив під час засідання Кабміну минулого тижня.
Документ під назвою «Доступна енергія для України» містить базові висновки нинішньої управлінської команди «Нафтогазу», які були зроблені на основі аналізу галузевих даних, опитувань експертів та залучених міжнародних радників – так позначено в підписах до слайдів. Повний текст стратегії обговорюватиметься в листопаді.
У чому суть стратегії, яку лобіює Коболєв? НАК «Нафтогаз України» у цьому документі позиціонується не як держхолдинг, а як «група компаній». У цій групі «Нафтогазу» відведена роль материнської компанії, а до самої групи також входять «Укргазвидобування», «Укртрансгаз», «Укрнафта», «Укртранснафта», «Укравтогаз» тощо. І «Нафтогаз» також виступає як оператор транзиту, імпортер та трейдер енергоресурсів.
Нова стратегія «Нафтогазу» будується на досягненні взаємовиключних цілей. З одного боку, у презентації зроблений акцент на лібералізації і розвитку ринкової конкуренції, а з іншого – вона ілюструє інноваційні ідеї розширення функцій «Нафтогазу» і посилення його ролі на ринку. Причому увага зосереджується на освоєнні нових для компанії сегментів, які виходять за рамки традиційних для неї операцій, пов'язаних з нафтою і газом. Це, зокрема, «надання нових сучасних енергетичних послуг», «розвиток ефективного ланцюга постачань, включно з сервісними компаніями і відповідною інфраструктурою», а також «розподіл, виробництво тепла... з метою стійкої максимізації цінності активів групи «Нафтогаз».
Які «міфи» намагаються розвінчати цим документом? Прагнення до монополізації та незацікавленість у конкуренції автори стратегії «Нафтогазу» називають одним із міфів. Навпаки, стверджують вони, компанія «будує ефективний ринок». А щоб обґрунтувати це твердження, вони посилаються на сучасну теорію інституціональної динаміки з популярної книги Дарона Асемоглу та Джеймса Робінсона «Чому нації занепадають» (яка минулого року з'явилася в українському перекладі).
«Нафтогаз», як вважають автори презентації, будує «інклюзивні інститути», що сприяють розвитку приватного сектора і рівного доступу до факторів виробництва, але веде боротьбу з тими економічними інститутами, які забезпечують привілейованій групі можливість присвоєння суспільного багатства, ресурсів і активів.
Сприяти такій боротьбі нібито має ще одне нововведення, передбачене новою корпоративною стратегією НАК, в якій задекларовано ідею «максимізації цінності для... народу України». Це зміна організаційної структури та корпоративної моделі «Нафтогазу», де материнська компанія отримує функцію «стратегічного контролера» і реалізує місію «драйвера розвитку енергетичного сектора України» завдяки вертикальній інтеграції «з високим рівнем присутності на всьому ланцюжку створення цінності».
Хто керуватиме бізнесом і фінансами «Нафтогазу»? Впровадження нової оргструктури передбачає появу нових посад і призведе до необхідності змін статуту НАКу. Замість правління ключовим керівником компанії має стати генеральний директор, на якому будуть зосереджені всі управлінські функції. Йому безпосередньо підпорядковуватимуться керівники бізнес-дивізіонів і корпоративних функцій (головний фінансовий директор, головний операційний директор, віце-президент з корпоративних питань, керівники з трансформації, безпеки, видобутку, а також переробки та постачання).
Така централізована система підпорядкування, як вважають автори стратегії, дозволить чітко визначити діапазон контролю топ-менеджерів «Нафтогазу», посилити їхню особисту відповідальність за результати і підвищити ефективність прийняття управлінських рішень. Гендиректор, у свою чергу, звітуватиме перед наглядовою радою.
Які умови для успішної реалізації корпоративної стратегії? Щоб мінімізувати ризики, «Нафтогаз» планує лобіювати розробку і прийняття на рівні Кабміну і Національної комісії з регулювання ринку енергетики і комунальних послуг «ефективних механізмів змін» (їх суть в презентації не конкретизована).
Також команда Андрія Коболєва очікує державної підтримки, яка має складатися з прийняття законодавчих і регуляторних ініціатив для розвитку конкуренції, скасування перехресного субсидування при поставках енергоресурсів, вдосконалення системи обліку споживання тепла і газу, стимулювання енергоефективності та створення незалежного оператора з управління газотранспортною системою.
Що може перешкоджати реалізації планів? «Відсутність конкуренції через монополію приватних гравців», як вважають у команді Андрія Коболєва, заважатиме реалізації стратегічних планів щодо лібералізації поставок газу кінцевим споживачам. Але автори стратегії не пояснюють, що дозволяє їм називати присутність на ринку «приватних гравців» у множині монополією, при якій розподіл ресурсів контролює зазвичай одна компанія. І чому вони також розглядають різні компанії як спільний бізнес, протиставляючи його одному такому масштабному гравцеві, як «Нафтогаз».
Також серед перешкод згадуються маніпуляції з технічними витратами і втратами газу підприємствами теплової комунальної енергетики не дозволять створити «стійку бізнес-модель» у цьому ринковому сегменті, а порушення при виконанні вимог Єврокомісії в ході виділення в окремий бізнес операцій з транспортування газу стане перешкодою для створення незалежного оператора ГТС.
Про що мовчить «Нафтогаз»? Одну з проблем при затвердженні нової корпоративної стратегії «Нафтогазу» її автори в презентації не афішують. Вона пов'язана з протистоянням команди Андрія Коболєва і галузевого Міністерства енергетики та вугільної промисловості, яке тягнеться відтоді, коли ця команда прийшла в держхолдинг, тобто з 2014 року. Проблему не змогло вирішити і передавання 100% акцій «Нафтогазу» в управління Міністерству економічного розвитку і торгівлі, яке легалізувало тільки перепідпорядкування корпоративних прав держхолдингу МЕРТ, але проігнорувало майнові питання.
Йдеться передусім про газотранспортну систему і підземні газосховища, які відіграють центральну роль в нафтогазовій реформі. Ці активи є держвласністю і знаходяться на балансі Фонду державного майна України. ФДМУ, у свою чергу, делегував функції управління ГТС і ПСГ Міненерго. А вже Міненерго передало право користування цими активами оператору газотранспортної системи України – компанії «Укртрансгаз», що входить до структури НАК.
Аналогічна схема діє і відносно держактивів, що знаходяться в розпорядженні іншої «дочки» «Нафтогазу» – компанії «Укргазвидобування», але не включені до її статутного капіталу. Наприклад, щодо цілісного майнового комплексу Шебелинського газопереробного заводу, який є загальнодержавною власністю.
Така схема взаємодії та взаємопідпорядкування між Міненерго та «Нафтогазом» залишається актуальною досі, хоча Андрій Коболєв прагне її ігнорувати.
Крім того, з 2011 року указом президента Міненерго делеговані повноваження з формування і реалізації державної політики в паливно-енергетичному комплексі. У березні 2017 року прем'єр-міністр Володимир Гройсман своєю постановою підтвердив ці функції паливного відомства.
Тобто саме Міненерго має розробляти і затверджувати галузеві укази, технічні регламенти, загальнодержавні та галузеві програми з капітального будівництва і реконструкції (наприклад, з модернізації магістрального газопроводу Уренгой – Помари – Ужгород, будівництва потужностей для реверсу газу з ЄС). Також Міненерго повинно вводити в дослідну та промислову експлуатацію нафтогазові свердловини і родовища, реалізовувати програми міжнародного фінансування тощо.
Що змушує Міненерго критикувати НАК? Всім цим активам відведене важливе місце в реалізації корпоративної стратегії «Нафтогазу», розробка якої, як з'ясував Mind, велася без консультацій з Міненерго. У міністерстві незадоволені, що НАК прагне взяти на себе функції галузевого міністерства, а внаслідок впровадження нової корпоративної стратегії – також функції Кабміну. «Неприпустимо, щоб господарюючий суб'єкт навіть державної форми власності формував руками уряду регуляторну політику в державі під власну стратегію розвитку», – йдеться в коментарі Міненерго, отриманому Mind.
У міністерстві вважають, що «Нафтогаз» прагне «узурпувати повноваження керівника компанії» через введення посади генерального директора, бо «в корпоративній стратегії відсутній опис системи стримувань і противаг для такої моделі управління компанією з мільярдними оборотами». Крім того, в Міненерго підозрюють НАК у прагненні до «тотальної монополізації газового і нафтового ринків у форматі оновленої держструктури», яка після виходу на IPO перешкоджатиме розвитку конкуренції у виробництві та постачанні газу і нафтопродуктів, що призведе до збільшення їхньої вартості для українських споживачів.
Які альтернативні плани у Міненерго? Щоб розвивати конкуренцію на нафтогазовому ринку, Міненерго вважає за доцільне повернутися до планів з розформування холдингової структури НАК «Нафтогаз України» на самостійні компанії за профілем діяльності. Це було позначено в домовленостях України з Брюсселем і Вашингтоном щодо розвитку співробітництва та конкуренції на енергоринках.
Як альтернативу намірам «Нафтогазу» Міненерго пропонує розглянути модель, за якої дочірні компанії зі структури НАК розвиватимуться самостійно, їхня діяльність контролюватиметься незалежними наглядовими радами і на основі Керівних принципів Організації економічного співробітництва і розвитку з корпоративного управління на державних підприємствах, що отримали міжнародне визнання як світовий стандарт.
А у «Нафтогазу», як вважають в Міненерго, повинна залишитися функція постачальника газу «останньої надії», яку Кабмін делегував компанії у вересні 2015 року. Такий постачальник необхідний для безперервного забезпечення споживачів газом у разі ліквідації або банкрутства їхнього чинного постачальника.
Чому НАК ризикує опинитися в центрі політичних скандалів і корупційних схем? Якщо держхолдинг залишиться найбільшою компанією на ринку, в якій сконцентровані основні фінансові потоки галузі, то це загрожує новими конфліктами, пов'язаними з його управлінням. Адже майнова плутанина в системі «Нафтогазу» – багаторічна традиція, що тягнеться від часу утворення компанії постановою Кабміну в 1998 році через реорганізацію АТ «Укргазпром».
Ідеолог створення НАК та її перший керівник Ігор Бакай тоді не провів повноцінну інвентаризацію майна, яке перейшло в розпорядження нової компанії. Ігор Діденко, що змінив Бакая на цій посаді, як і всі наступні топ-менеджери «Нафтогазу», не ставив собі завдання впорядкувати облік активів держхолдингу і його фінансово-господарську діяльність. Проблема з часом погіршилася також втратою документів, де були зафіксовані необхідні дані. Згодом такий безлад виявився вигідним для реалізації корупційних схем у системі НАК, а контроль над її діяльністю став однією з головних цілей влади.