7 листопада Верховна Рада прийняла в першому читанні Виборчий кодекс, яким пропонується проводити вибори за новою пропорційною системою з відкритими партійними списками. Незважаючи на те, що документ навряд чи переживе друге читання без серйозних поправок, він запустив потужну передвиборчу дискусію і може визначити долю виборів 2019 року.
226 «за» стало величезним подивом навіть для авторів документа – Андрія Парубія, Олександра Черненка та Леоніда Ємця. Проект закону кочував по Верховній Раді ще з позаминулої каденції. Але через низку обставин набрав необхідну кількість голосів, чим серйозно порушив політичний істеблішмент. Не дивно, адже за пропонованою виборчою системою в Україні може повністю змінитися політичний ландшафт.
Що прийняли в першому читанні? Пропорційну систему з відкритими партійними списками. Відповідно до закону, в країні створюється 27 регіональних виборчих округів. У кожному регіоні виборці голосують за партію і за одного з кандидатів від цієї партії персонально (за бажанням). Саме за рахунок особистого рейтингу кандидатів і формується прохідна частина списку. Бар'єр для потрапляння до парламенту пропонується знизити з 5% до 4%.
Чому новий закон вигідний далеко не всім? Тому що він повністю виключає мажоритарну складову, яка дозволяла при швидких фінансових вливаннях та короткій локальній кампанії виграти вибори практично в будь-якому окрузі. Тепер же закон зобов'язує всіх кандидатів мати партійну приналежність, механізм самовисування повністю демонтується. Мажоритарники, які зараз входять до груп з низьким рейтингом («Воля народу», «Відродження») тепер будуть змушені шукати собі потужну політичну силу, здатну пройти 4%-ий бар'єр. З іншого боку, партія «За життя» Вадима Рабиновича, яка долає цю планку, може завести фракцію, практично не маючи регіональної структури і сильних кандидатів на місцях. Просто за рахунок всеукраїнського рейтингу, сформованого на медійному впливі.
Партійні боси знову втрачають контроль. Ключовий мінус такої системи для партій – лідери втрачають контроль над формуванням фракції. Зрозуміти, хто потрапить до списків, неможливо. В Україні вже є досвід місцевих виборів 2015 року, які проходили за схожою системою. У підсумку, багато впливових людей залишилися без мандатів. Зате пройшли кандидати, якими передвиборні штаби просто «закривали» округи. У масштабах парламентської кампанії ризики зростуть багаторазово. Експерти кажуть, що головний плюс закону полягає в тому, що тепер не можна буде просто купити місце в «прохідній» частині списку. З іншого боку, проходження величезної кількості випадкових людей теж навряд чи сподобається виборцеві.
Кого влаштує така система? Відповідь проста – рейтинговим політичним партіям із розгалуженою системою на місцях. Цим критеріям на сьогоднішній день в повній мірі відповідає лише партія «Батьківщина». В якійсь мірі, непогані шанси у БПП, але це тільки на перший погляд. Для партії влади ідеальною системою завжди була мажоритарна – хоча б для отримання половини мандатів.
Які є альтернативи і які поправки вноситимуться в документ? Очевидно, що на запропонований Виборчий кодекс чекають серйозні правки, але каркас має залишитися. Щонайменше, в частині наявності пропорційної системи. Надалі – можливі варіанти.
Перший – зробити систему з відкритими списками, які формуються самими партіями. Така система надасть виборцеві список з 450 кандидатів від кожної сили, на який, щоправда, виборець вже ніяк не зможе вплинути.
Другий варіант – зробити таку ж саму пропорційну систему, як на місцевих виборах. Країна ділиться на 450 округів; прохідний бар'єр, наприклад, встановлюється на рівні 5%. До парламенту потрапляють ті кандидати, які набрали на своєму окрузі більше голосів, ніж колеги по партії на інших округах. Але тут прихована маса парадоксів. Можна виграти округ і не зайти в парламент, а можна зайняти третє місце і спокійно пройти завдяки партійному рейтингу. І тому кандидатам доводиться конкурувати не стільки зі своїми опонентами на окрузі, скільки з однопартійцями на інших округах.
І третій варіант – нічого не змінювати і залишити змішану систему. Вона влаштує і великі партії, і задовольнить мажоритарників.
Питання вирішиться на Банковій. З одного боку, Петро Порошенко занепокєний прийняттям Виборчого кодексу, з іншого – такий розклад йому непогано підіграв. Фактично депутати виконали одну з вимог «МіхоМайдану». Тепер питання в тому, щоб відточити документ під себе. А з огляду на те, що правляча коаліція все ще набирає необхідну кількість голосів за свої законопроекти, доля виборів 2019 року вирішуватиметься саме на Банковій.
Прийняті на минулому тижні зміни до закону «Про державну службу» – початок цього процесу. Тепер глави адміністрацій зможуть повноцінно брати участь у виборчій кампанії і очолювати штаби. Наступний крок – правильно оцінити можливості та переговорні позиції всіх учасників майбутньої кампанії і приймати стратегічне рішення. Відбутися це може вже наступної весни.