Велика вода: чого чекати Україні від весняної повені
І як сезонне водопілля позначиться на енергетиці
У другій декаді квітня на водоймах України продовжиться підйом води та затоплення низинних територій. Здебільшого, мова йде про Північну Україну, де наявна лісиста місцевість та багато дрібних річок. Потужні снігопади та морози у березні, і швидке потепління у квітні створили ситуацію, коли мерзла земля не в змозі поглинути весь обсяг води від зимових опадів.
За даними Гідрометцентру, підйом рівня води в басейнах річок Прип’ять, Сула, Псел буде до півметра, тож, найбільше від водопілля постраждають мешканці Сумської та Полтавської областей, а також Волині.
У басейнах Десни та Сіверського Донця підйом сягне 1,2 м, тут водопілля очікують мешканці Чернігівської та Луганської областей. А в гирлі Дунаю від великої води можуть постраждати мешканці одеського Вилково, хоча, за прогнозами, вода зупиниться за кілька сантиметрів від критичної точки у 185 см. Люди сподіваються, що ці прогнози справдяться.
Разом із тим, найбільші річки України – Дніпро та Дністер – залишаться у своїх руслах. 3 квітня відбулося засідання міжвідомчої комісії за участі МНС, Мінпаливенерго, Мінекології, Держводгоспу, Держрибгоспу, ПАТ «Укргідроенерго» та Гідрометцентру, де були затверджені довгострокові прогнози водотоків на квітень-травень.
Водотік-2018 хоч і більший, ніж минулого року, проте, кваліфікується як середньостатистичний паводок для України. Отже, жодних надзвичайних ситуацій не очікується. По Дніпру, що забезпечує питною водою майже 75% населення України, у пікові періоди водопілля (кінець квітня.– Mind) очікується проходження води в межах 4900-5000 куб. м/с, в той час як у 2017 році було зафіксовано 2400 куб. м/с.
Втім, показники можуть коригуватися: вже зараз є передумови того, що проходження води по Дніпру в пікові періоди знизиться до 3600-4100 куб. м/с. Та й це досить потужний потік.
Але весняне водопілля щороку позначається не лише на повсякденному житті мешканців паводконебезпечних регіонів. Воно впливає й на роботу гідроенергетичного комплексу країни. На тлі зміни клімату, все більшої важкості прогнозування погоди та залежності людства від води, Mind вирішив проаналізувати місце гідроенергетики в економіці України, а також – у формуванні ціни на електроенергію.
Чи існує глобальна небезпека для великих міст? У ПАТ «Укргідроенерго», яке контролює найбільші річки України – Дніпро та Дністер, заявили, що всі інфраструктурні гідроспоруди компанії готові прийняти всю воду, що стікає з пойм. Це дозволить максимально наповнити всі водосховища, щоб без проблем пройти літній період: забезпечити громадян питною водою, сільгоспвиробників – поливним ресурсом; а також – виробляти пікову електроенергію, якої все більше потребує українська об’єднана енергосистема.
Ніякого кригоставу цього року не очікується: вже на початок квітня практично на всіх водосховищах Дніпра та Дністра крига зійшла. Окремі брили, товщиною 7-15 см, залишалися хіба що на Київському водосховищі, та й то, кажуть в «Укргідроенерго», вона була вже крихкою і рихлою. Отже, підривати кригу та скидати її через шлюзи в річку ніхто не буде.
Сьогодні всі гідроспоруди та дамби, що контролюються «Укргідроенерго», знаходяться під технічним моніторингом 24 години на добу, і на зміну будь-якого показника спеціалісти компанії реагують миттєво. На традиційні «страшилки» щодо можливого прориву Київської дамби, які з'являються кожного року перед весняним водопіллям, гідроенергетики реагують із посмішкою. «Адміністративна будівля «Укргідроенерго» знаходиться майже під Київським водосховищем, тож ми постраждаємо перші. Але ми не боїмося», – кажуть топ-менеджери компанії.
Повінь у Києві. Квітень 1970 року
Хто може «змокнути»? Та, на жаль, гідрологічна інфраструктура по іншим водним об'єктам України не отримує належного піклування. На місцях дамби та шлюзи належать різним власникам: і місцевій владі, і великим підприємствам, і водгоспам та рибгоспам. Більшість із цих дамб зруйновані, що й призводить до таких різких підтоплень, що рятувати людей змушені загони МНС.
До того ж, влада на місцях не може забезпечити належну охорону таких стратегічно важливих об'єктів. Наприклад, напередодні Великодня в Луганській області невідомі відкрили шлюзи на річці Айдар і підтопили майже половину будівель у містечку Старобельськ. Сьогодні дамбу взяли під охорону військові та Нацгвардія, але шкоди вже заподіяно.
Для південних областей – Одеської, Миколаївської та Херсонської – зруйновані «за віком» та не відновлені дамби загрожують наступом солоної води й перетворенням прибережних земель на солончаки. Колись на території, де Дністер впадає у Чорне море (Одеська область) було до 40 дамб, сьогодні їх залишилося менше десяти, а навколо – суцільні солончаки.
Щоправда, до відсутності дамб додалася й інша проблема – молдовська сторона забирає з Дністра більше води, ніж встановлено міжурядовою угодою, тож, цю воду недоотримують одеські землі. В «Укргідроенерго» хочуть спорудити новий контрольно-вимірювальний пост на кордоні Молдови й Одеської області, щоб мати точні дані про кількість води Дністра, що має виходити з молдовського боку.
Дуже часто місцеві мешканці самі докладають рук до того, що їхні господарства затоплює вода. Будь-яка річка може вийти з берегів, або, через надлишок води, тиснути на підземні води. Територія, яка підпадає під затоплення по берегам річок, називається плавні. Для великих річок розмір плавнів встановить по 100 м з кожного берега, для малих місцевих річок – не менше 30 м. Проте, багато хто нехтує цим: спочатку «залазять» городами, потім дачами, а зрештою – споруджують стаціонарні будинки. А коли йде водопілля і їх затоплює, скаржаться на збитки і ризик для життя.
Зруйнований повінню міст через річку Тиса біля райцентру Хуст у Закарпатті. 9 березня 2001 року
Як почуваються гідроелектростанції? Узагалі-то, цього року через надто теплу зиму паводок розпочався ще взимку: значні притоки води у Дніпро та Дністер реєструвалися у січні-лютому-березні. Гідроелектростанції перейшли на максимальну роботу в базовому режимі, тобто – електроенергія на ГЕС виробляється стабільно протягом усієї доби, хоча ГЕСи мають працювати переважно в пікові часи споживання – вранці, коли люди збираються на роботу, та ввечері – коли родини збираються вдома та активно користуються електроприладами. І в базовому режимі ГЕСи працюватимуть ще й у квітні та травні.
Минулі роки (2014-2016) були маловодними, тому виробництво ПАТ «Укргідроенерго» складало до 6% в загальному балансі виробництва електроенергії в Україні. Сьогодні «Укргідроенерго» виробляє вже понад 160% електроенергії від планової, отже цього ж року показник може скласти 10-11%. Керівництво «Укргідроенерго» вважає, що у 2018 році компанія зможе додатково виробити на 1 млрд кВ\г більше, ніж у 2017-му.
«У 2017 році ми виробили понад 9,5 млрд кВт\г (9,97 млрд кВт\г – Держстат), у 2018 році, за попередніми середньостатистичними показниками, ми теж планували виробництво на рівні 9 млрд кВт\г; та по факту воно складе близько 11 млрд кВт\г, може й 11,5 млрд кВт\г», – заявив Ігор Сирота, генеральний директор ПАТ «Укргідроенерго» на брифінгу 5 квітня.
Загальна кількість перевиробництва електроенергії на ГЕС та ГАЕС минулого року і потенційне перевиробництво найближчих місяців 2018 року разом складають 2,7 млрд кВт\г, що надійдуть до об’єднаної енергосистеми України за найдешевшою ціною – 42 коп за 1 кВТ\г.
Дамба Київської ГЕС
Що це означає для пересічного споживача електроенергії? Найдешевша електроенергія від гідростанцій надходить до загального енергоринку, і, фактично, заміщує дорогу електроенергію з теплових електростанції на вугіллі (вартість їхньої продукції – 1,98 грн за 1 кВт\г. – Міnd). Таким чином, стримується зростання оптових цін на електроенергію. І хоча від оптової ціни найбільше залежать промислові підприємства, та, певним чином, вона впливає й на побут українців через здорожчання продуктів та товарів.
Крім того, додаткові обсяги виробництва на ГЕС та ГАЕС до кінця весни дозволять заощадити понад 1,2 млн тонн вугілля, які не будуть спалені на вітчизняних ТЕС і ТЕЦ. Отже, ДП «Енергоринок» не доведеться за них платити.
Теоретично, можна навіть вирахувати потенційну економію «Енергоринку» на оптовій ціні електроенергії. Ігор Сирота навів такі розрахунки: наприкінці березня Мінпаливенерго затвердило нову ціну для вугілля українських державних шахт – 2535 грн за тонну; до неї треба додати 20% ПДВ, плюс – доставка на станції. Загалом виходить 3200-3300 грн за тону вугілля.
А додаткове виробництво на станціях «Укргідроенерго» дозволило уряду і ринку зекономити понад 3,5 млрд грн. Що, згодом, вплинуло й на стабільність цін на електроенергію для населення.
Київська ГЕС
Що заважає заробляти на «великій воді»? Проте, «Укргідроенерго» могло б ще більше впливати на стабільність цін на ринку електроенергії, та їй не вистачає потужностей – води в річках більше, ніж можуть пропустити наявні ГЕС і ГАЕС. Оскільки всі водосховища вже заповнені до проектних відміток, і гідростанції працюють на повну потужність в базовому режимі, зайву воду доводиться просто спускати «вхолосту».
10 квітня на Каховській ГЕС були підняті додаткові затвори на шлюзі, і в Чорне море «просто так» зливається 200 куб. м/с. Узагалі-то, існує проект будівництва Каховської ГЕС-2, та її, за різних причин, не можуть збудувати вже протягом двох десятиліть.
«Я часто чую від різних «експертів»: для чого нам Каховська ГЕС-2, та вона виробить 500 млн кВт, це взагалі крапля в морі. Хочу сказати, по-перше, у нас при середньому паводку Каховська ГЕС-1 працює два-три місяці на рік майже на 100% у базовому режимі, а вона повинна працювати тільки в пікові години. По-друге, ми зараз скидаємо мінімум 200 куб. м на секунду «вхолосту», і після цього періоду ми порахуємо, скільки грошей ми витратили», – повідомив гендиректор Ігор Сирота на брифінгу.
За його словами, не виключено, що скидати воду доведеться й на Кременчуцькому водосховищі, там вже досягнуто максимальної позначки у 81 см; і на Середньодніпровському водосховищі (колишнє Дніпродзержинське), за прогнозами, доведеться піднімати затвори. Наприкінці весни спеціалісти компанії пообіцяли порахувати всі обсяги скинутої «вхолосту» води, а також – чому це дорівнює в перерахунку на кіловати невиробленої електроенергії, на гроші, які втратить ДП «Енергоринок», та вугілля, за яке доведеться платити бюджету.
Загалом у ПАТ «Укргідроенерго» є плани щодо будівництва нових гідростанцій та гідроакумулюючих станцій на Дніпрі та Дністрі, є, навіть, джерела фінансування. Але все впирається в бюрократичні перепони та саботаж на місцях.
Каховська ГЕС