І сміх, і гроші: як українське кіно стає прибутковим

Держава перетворюється зі спонсора вітчизняного кіно на інвестора. Фільм «Я, ти, він, вона», створений студією «Квартал 95» за підтримки Держкіно, побив рекорд у прокаті, зібравши 70,5 млн грн. На виробництво фільму витратили 35 960 400 грн, з яких держава профінансувала 17 620 796 грн.

Mind з'ясовував, які дивіденди отримає Держкіно, і чи можуть взагалі подібні інвестиції стати для держави джерелом доходу.

Скільки заробила держава? Згідно з контрактом, студія «Квартал 95» має повернути до державної скарбниці 49% загальної частки правовласників від усіх продажів. За фактом йтиметься про менш ніж 25% від суми всіх зборів.

Як пояснила директор з розвитку студії «Квартал 95» Ірина Побєдоносцева, половину від загального бокс-офісу відразу забирають кінотеатри. У даному випадку це 35,5 млн грн. З другої половини віднімається частка дистриб'ютора, витрати на промо, і вже решту суми ділять між собою правовласники, у даному випадку – Держкіно і компанія «Кіноквартал», у тій пропорції, в якій вони інвестували у виробництво. Відповідно 49% і 51%. Ця ж пропорція зберігається при розподілі всіх доходів від продажу прав на трансляцію фільму «Я, ти, він, вона» на різні території і медіа-носії (кінотеатральний прокат в інших країнах, ТВ-показ, продажі на онлайн-платформи тощо).

«Виходячи зі зборів фільму в кінотеатрах, а також беручи до уваги, що фільм вийшов в інших країнах (Казахстан, Литва, Латвія, Естонія, планується прокат у Білорусі та ведуться переговори щодо Ізраїлю і США), ми розуміємо, що фільм практично окупився в кінотеатральному прокаті. А з урахуванням продажів на ТБ і онлайн-платформи, в перспективі, принесе прибуток», – розповідає Побєдоносцева.

Таким чином, держава гарантовано поверне свою інвестицію в розмірі 17 млн грн і понад цього отримає прибуток від продажу прав на трансляцію.

За що готові платити глядачі? Випадки, коли Держкіно вдається відбити хоча б половину інвестицій – поодинокі. Як правило, держава витрачає на виробництво стрічок набагато більше, ніж повертає після їх прокату.

За даними аналітиків Media Resources Management, у 2018 році в прокат вийшов 21 фільм, створений за підтримки Держкіно. І лише дві стрічки з усього списку зібрали касу, що перевищує вартість виробництва.

 

Крім «Я, ти, він, вона» успішною можна вважати ще одну комедію – «Скажене весілля» виробництва компанії «Прототип продакшн». При стартовому бюджеті в 10,8 млн грн фільм зібрав у прокаті 54,9 млн грн, його подивилося 657 000 глядачів.

Частка держави у виробництві була незначною: до 10%, у грошах це близько 1,2 млн грн. У грудні 2018 року продюсери фільму Юрій Горбунов, Ірина Костюк та Надія Коротушка повернули Держкіно цю суму, а також дивіденди в розмірі 150 000 грн. Глава Держкіно Пилип Іллєнко тоді назвав це прецедентом, який свідчить про надзвичайно позитивні тенденції в розвитку галузі.

Пізніше в коментарі Mind він розповів, куди потім йдуть кошти: вони повертаються на спеціальний рахунок держбюджету, але Держкіно в разі необхідності може брати їх звідти на свої проекти. «Як правило, ми направляємо ці гроші на промо українського кінематографа», – уточнив Іллєнко.

На його думку, успіх фільму говорить про те, що глядачі хочуть бачити в кінотеатрах ментально близьке їм кіно, зокрема – й комедії. «Упевнений, жарти з цього фільму вже пішли в народ, отже, свою культурну місію стрічка виконала», – вважає Іллєнко.

Над чим сміються українці? Комедії дійсно показують найкращі результати в прокаті. «Думаю, глядачам в Україні хочеться відволіктися від реальності, відпочити, посміхнутися. Затребуваним є позитивний настрій і приємний післясмак від перегляду», – міркує Ірина Побєдоносцева. Станом на 10 лютого до самоокупності також наблизилася комедія «Секс і нічого особистого» виробництва Star Media. Вона вже зібрала понад 25 млн грн при стартовому бюджеті в 26 млн грн. Однак невідомо, скільки довелося вкласти у промо та дистрибуцію.

Що ще дивляться? Чи означає успіх комедій, що тепер держфінансування буде більше орієнтуватися саме на комедійне, комерційно прибуткове кіно?

«Фільми різні потрібні, фільми різні важливі», – філософськи підсумовує Побєдоносцева. На її думку, якісна мелодрама також зможе привернути глядачів до кінотеатрів. «Я б не будувала прямої залежності від жанру, скоріше – питання у якості продукту, продюсерської та маркетингової стратегії. Як відомо, гарні всі жанри, крім нудного», – пояснює вона.

Що стосується авторського кіно і артхаусу, то, на думку продюсерів, це дуже важливий напрямок, фінансування якого скорочувати не можна. Як мінімум, тому що саме такі проекти представляють Україну на зарубіжних форумах, заявляючи про країну на міжнародній мапі кінопроцесу.

Український кінематограф стає прибутковим? Пилип Іллєнко нагадує, що за своєю суттю державна підтримка – це не інвестиція, а субсидія. І те, що в нинішніх умовах українське кіно почало окупатися, не правило, а виняток. «Ці фільми – лише перші ластівки. Ще зарано говорити про зміну кон'юнктури ринку і, тим більше, умов держпідтримки», – вважає він.

На його думку, на даному етапі підтримки потребують усі жанри. Якщо її скасувати і сказати «ну все, тепер ви самі можете на себе заробляти», то українського кіно просто не стане. А деякі жанри в принципі не можуть бути комерційно успішними в українських реаліях. Наприклад, фільм «Кіборги», який вийшов у прокат наприкінці 2017 року, зібрав рекордну на той момент касу в 23,2 млн грн. Але через високу собівартість не зміг би себе окупити: на його виробництво витратили майже 48 млн грн. Це ж стосується й анімації: минулого року мультфільм «Викрадена принцеса: Руслан і Людмила» зібрав 36 млн грн у прокаті при вартості виробництва в 95 млн грн. На думку Іллєнка, щоб і такі фільми почали окупатися, знадобиться ще років п'ять.