«Вірус працьовитості»: чому хворі співробітники приходять на роботу

Якщо вірити українським синоптикам, зимові холоди нарешті залишилися в минулому. Що не можна сказати про сезон застуд та ГРВІ: хоча медики звітують про зниження показників захворюваності, у першу декаду березня на ці недуги офіційно поскаржилися понад 154 000 людей. Скільки ж хворих не звернулося за допомогою до лікарів, можна лише здогадуватися. Достеменно відомо інше: більшість із цих «тіньових» хворих продовжували ходити на роботу, вважаючи за краще нехтувати своїм здоров'ям та епідбезпекою колег заради «трудових звитяг». І подібна ситуація характерна не лише для України.

За даними Бюро національної статистики Великобританії, з 1993 року кількість лікарняних, які беруть працівники у цій країні, зменшилася майже вдвічі. Тоді середній працівник залишався вдома через хворобу 7,2 дні, а в 2017 був відсутній з цієї причини лише 4,1 дні. Але цей тренд актуальний не лише для британців: з кожним роком люди у всьому світі працюють більше. Mind пропонує переклад та адаптацію статті BBC про те, як британці працюють у сезон застуд. Матеріал підготовлений у партнерстві з бюро перекладів «Профпереклад».

Важко приписати причини цих змін загальному покращенню медицини, стверджує Кайлі Ейнслі (Kylie Ainslie), доцент Департаменту епідеміології інфекційних хвороб в Імперіал Коледжі Лондона: вони не означають, що люди хворіють рідше.

Дослідження показують, що недовіра й побоювання наразитися на осуд керівництва призводять до того, що збільшується кількість працівників, які, захворівши, виходять на роботу.

Сезон застуд у північній півкулі досягає піку між груднем і лютим – у цей час різко зростає кількість днів відсутності через хворобу. Медики одностайні: залишатися вдома протягом перших двох днів після підхоплення вірусу, коли ризик передачі зараження є найвищим, – критично важливо для збереження здоров’я як працівників, що захворіли, так і їхніх колег.

Експерти стверджують, що управлінська культура дедалі більше тяжіє до того, щоб вважати відсутність на роботі через хворобу ганебною. Однак згідно з даними дослідження, яке провела у 2015 році британська страхова компанія  AXA PPP, приблизно 40% працівників, захворівши, не повідомляють своїм керівникам справжньої причини відсутності, оскільки побоюються, що їх засудять або їм не повірять.

Для тих, кому не пощастило з роботодавцями, вміння ефективно повідомити про потребу пропустити роботу, є критичним кроком для збереження здоров’я й продуктивності – як власних, так і своїх колег.

Чому деякі керівники вважають хворобу недостатньо серйозною причиною для відсутності на роботі? Оскільки нові технології та постійне перебування на зв’язку проникли в усі сфери глобального бізнесу, з’явилась також і нова виробнича динаміка. В деяких галузях перебування в офісі більше не є обов’язковою вимогою забезпечення продуктивності. Багато працівників споряджені усіма необхідними засобами: комп’ютером та з’єднанням wi-fi, щоб працювати й поза офісом.

Проте разом із свободою працювати будь-де, прийшла й хвиля недовіри керівників, які не мають змоги особисто стежити за своїми підлеглими.

Джородж Буе (George Boué), віце-президент з персоналу у компанії з продажу комерційної нерухомості Stiles Corporation, говорить, що це упередження походить «від старших поколінь, які нізащо не повірять, що хтось може ефективно працювати вдома». Це проявляється як форма спротиву концепції децентралізації робочого середовища, за якою працівникам довіряється самостійна робота над завданнями

Поєднання браку довіри й постійного намагання підвищити продуктивність привело до того, що деякі керівники дивляться з таким же упередженням і на відсутність через хворобу.

Лише 42% топ-менеджерів, опитаних компанією AXA PPP, погодилися, що грип є серйозною причиною для відсутності на роботі, тоді як менше ніж 40% вказали те ж саме щодо болю в спині або планової операції. Крім того, дослідження показало, що працівники були набагато більш схильними збрехати щодо причини залишитися вдома, якщо йшлося про психічний або емоційний стан (правду сказали б 39%), ніж у випадку поганого фізичного самопочуття (77%).

Однак працювати хворими нас змушує не лише ставлення керівництва. Багато робочих місць, що колись були офіційними й передбачали зайнятість протягом повного робочого дня, в економіці вільного найму стали нестабільними й непостійними.

За даними Статистичного управління Міністерства праці США, протягом останніх двох років відбувається зростання як кількості вакансій, що відкриваються, так і кількості звільнень. Оскільки плинність кадрів продовжує підвищуватися, не дивно, що працівники міцніше тримаються за робочі місця – навіть якщо доводиться виходити на роботу хворими.

Чи є презентеїзм проблемою? Згідно з даними Ліцензованого інституту особистого розвитку, протягом останнього десятиріччя кількість випадків презентеїзму зросла більше ніж утричі. З понад 1 000 учасників дослідження, проведеного ним у 2018 р., 86% підтвердили, що були свідками випадків презентеїзму в своїх організаціях протягом минулого року – значно більше ніж лише 26 % у 2010.

«Оскільки менеджери виказують так мало розуміння або підтримки хворим працівникам, не дивно, що співробітники вагаються, чи варто телефонувати з попередженням про відсутність через захворювання, – написав у 2015 р Glen Parkinson, директор сегменту малих і середніх підприємств компанії AXA PPP. Роботодавці повинні довіряти працівникам, щоб ті мали змогу лишатися вдома стільки, скільки потрібно, щоб одужати, і, по можливості, розглядати можливість працювати з дому».

Потурання презентеїзму може коштувати компанії значно більше, ніж створення середовища, де люди відчувають, що мають можливість піти на лікарняний: заразні працівники викликають ефект доміно. І якщо йдеться про психічне здоров’я або іншу недугу, надана можливість використати час, який потрібен для лікування, на початку захворювання, згодом може означати коротший час, потрібний для одужання.

За даними дослідження Університету Пітсбургу, присутність хворого на робочому місці може призвести до збільшення випадків захворювання на грип серед працівників на 40%. Щоб розрахувати гіпотетичне розповсюдження вірусу грипу, дослідники використали демографічні дані понад 500 000 працівників в моделюванні епідемії в окрузі Алегейні, Пенсильванія. Результати моделювання показали, що 66 000 заражень – 11,5% загальної кількості співробітників – було спричинено передачею вірусу на робочому місці.

Найбільш показовий сценарій, оцінений в дослідженні, «один-два дні вдома через грип», мав результатом зменшення кількості заражень на 17 000 (на 25% нижче) при відсутності працівника протягом одного дня і на 26 000 заражень менше у випадку політики дводенної відсутності хворого (приблизно на 40% нижче).

Відмова від практики презентеїзму має явну користь для збереження здоров’я працівників у довгостроковій перспективі. Проте у тих видах зайнятості, при яких відсутня офіційна політика, працівники самі мусять визначатися, чи можуть вони звертатися до керівників з проханням враховувати їхні потреби у спосіб, який не зашкодить щоденній роботі.

Політика доброчесності. Експерти стверджують, що чим раніше працівник може сповістити керівника, тим краще. Попередивши керівника на початку хвороби, можна одночасно засвідчити повагу й дати йому більше часу, щоб спланувати додаткові дії через відсутність працівника. Зрештою, чесність – найкращий спосіб уникнути непорозумінь або невдоволення.

«Правильний спосіб дій – дотримуватись політик і процедур організації, – говорить Марк Марсен (Mark Marsen), директор по людських ресурсах у компанії Allies for Health + Wellbeing, що спеціалізується на медичних послугах, – абсолютно неправильний – брехати або перебільшувати».

Є два типи керівників. Перші вважають, що працівники працювати не бажають за самою своєю природою, тому для них потрібна безліч правил. Ці керівники схильні думати найгірше про будь-якого співробітника, особливо коли хвороба використовується як виправдання для відсутності на роботі.

Другий тип керівників намагається встановити розумні стандарти й довіряти працівникам як дорослим людям. Обов’язок створення культури, в якій працівники відчувають, що мають право бути відсутніми на роботі, лежить на самих керівниках. Найкращий шлях – власний приклад.

Це означає лишатися вдома й не на зв’язку, коли ви почуваєтеся надто хворим, щоб працювати, щоб ваші підлеглі знали, що так чинити нормально і для них, якщо вони захворіють. Важливо також уникати звернень до працівників, що залишаються вдома через хворобу, за винятком справді невідкладних питань.

Знаходження балансу завжди буде двосторонньою взаємодією. Це вимагає і від працівників, і від керівників, перш ніж чинити тиск, брати до уваги обов’язки та стан здоров’я інших. Критично важливо досягти зменшення кількості випадків презентеїзму, зокрема в сезон грипу. Ніщо не створює міцнішого зв’язку між керівником і підлеглим, ніж вияв щирої турботи».

Переклад підготовлено в партнерстві з бюро перекладів «Профпереклад».