«Суворий романтик»: Ігор Коломойський очима ізраїльської журналістики
Український олігарх-утікач – про співпрацю з «Моссадом», спецоперацію навколо іранської нафти, проект «Зеленський» і шанси повернутися в Україну
Престижний район у Герцлії на ізраїльському узбережжі Середземного моря. Тут у «селищі мільйонерів» стоїть вілла українського бізнесмена Ігоря Коломойського, де останнім часом він вважає за краще жити. Тут же він прийняв кореспондента газети «Макор Рішон» («Першоджерело») – видання, традиційно пов'язаного з політсилами правого спрямування (наприклад, партією «Лікуд» прем'єр-міністра Ізраїлю Біньяміна Нетаньяху).
Mind пропонує адаптований переклад статті, що вийшла в «Макор Рішон» напередодні першого туру президентських виборів в Україні. Текст під назвою «Герцлія і куточок Києва» був опублікований 21 березня 2019 року. У ньому Ігор Коломойський представлений як бізнесмен, який «вступив у публічний конфлікт з Владіміром Путіним», «створив батальйони, які блокували російське вторгнення в Україну», «дружив з очільником «Моссаду» Меїром Даганом» і тепер «підштовхує Володимира Зеленського до президентства в Україні».
Коломойський показаний також як «особистий ворог» і «політичний конкурент» президента України Петра Порошенка, з яким у них загострилися стосунки у 2016 році, після націоналізації ПриватБанку. Mind добре усвідомлює, що цей матеріал витриманий в комплементарній стилістиці відносно героя. Але ми вирішили в більшості випадків зберегти специфічні акценти, розставлені у публікації, щоб дати можливість українським читачам ознайомитися з тим, як українські реалії сприймаються «традиціоналістським крилом» ізраїльського медіа-простору.
Лише два тижні тому (до моменту виходу статті. – Mind) Ігор Коломойський відсвяткував у Герцлії своє 56-річчя. На банкеті були присутні його друзі, які прилетіли з-за кордону. За останній час Коломойський ще сильніше закріпився в ізраїльському житті – його син, талановитий спортсмен, уклав контракт із футбольним клубом «Бней Йегуда».
Вілла Коломойського знаходиться в Герцлії-Пітуах – елітному приморському районі міста. Вона стоїть на найпрестижнішій вулиці Галей-Тхелет, усього за два будинки від вілли посла США. Є у бізнесмена і розкішний офіс. Загалом у нього тут усе добре. «В Ізраїлі немає нічого кращого за зиму», – говорить він. Але правда в тому, що Коломойський – немов лев у клітці: він живе в Герцлії, але його серце залишилося там, в засніженій Україні.
«Поводир слуги народу»
Ігор Коломойський, українсько-єврейський мільярдер і громадянин Ізраїлю, резидент Швейцарії, що володіє найпопулярнішим телеканалом в Україні. Незабаром громадяни цієї країни підуть голосувати на виборах президента. Драматичні події 2014 року все більше відходять у минуле, але зберігається загроза, яку зі сходу нав'язує [президент РФ Владімір] Путін. Україна залишається «державою на межі». Криза продовжує руйнувати її економіку, а населення – виїжджати з країни. У Західній Європі зараз більше трудових мігрантів з України, ніж біженців із Сирії та Близького Сходу.
Ми вже розповідали про лідера президентських перегонів в Україні, відомого коміка Володимира Зеленського. А зараз настав час представити людину, яка веде його на політичну вершину. Це Ігор Коломойський.
На популярному телеканалі «1+1», що належить Коломойському і також є «домашнім телеканалом» Зеленського, вже три роки показують комедійний серіал, де актор грає роль президента України. Коломойський сподівається, що Зеленський отримає цю роль і в реальному житті.
Для бізнесмена це означає дуже багато. Головний суперник Зеленського, нинішній президент України Петро Порошенко – заклятий особистий ворог Коломойського, а також конкурент у бізнесі та політиці.
Після обрання главою держави у 2014 році Порошенко насамперед вирішив «скинути Коломойського, «політичну зірку, що сходила», з посади губернатора Дніпропетровської області». Потім Порошенко націоналізував ПриватБанк, який тоді належав Коломойському, був найбільшим приватним банком в Україні, але перебував на межі банкрутства.
Щоб запобігти обвалу української економіки, Міжнародний валютний фонд видав Україні кредит на $5,5 млрд. Відтоді Коломойський в Україні та за її межами знаходиться під слідством, до нього є багато запитань економічного і політичного характеру. Але це не означає, що він відмовляється від рішучої боротьби. Навпаки. Головним майданчиком у протистоянні Коломойського з Порошенком стали медіа. А основна зброя Коломойського – це телеканал «1+1».
Українські експерти полюбляють прогнозувати, що якщо Зеленський очолить державу, то поверне Коломойському втрачені активи. Перш за все йдеться про ПриватБанк, але можливо – і про відновлення його контролю над державною компанією «Укрнафта».
Коломойський веде свою боротьбу не лише з телестудії Києва, а й з Ізраїлю. Це саме собою говорить про його особисту силу і завзятість, але також і про велику вразливість.
Коломойський зізнається:
«У будь-який момент можу прилетіти на приватному літаку до Києва. Нещодавно я розмовляв з міністром внутрішніх справ Аваковим і сказав, що 25 березня буду в Україні. Там запанікували, що це дійсно станеться. Адже Порошенко помре від страху, якщо я приїду. Після мого дзвінка Авакову там стали ретельно перевіряти списки пасажирів на кожному окремому авіарейсі до Києва. Здавалося б, це рутина – стандартна процедура. Але списки перевіряють не лише при бронюванні літака, але і в момент паспортного контролю. Там навіть на регулярних рейсах стали перевіряти пасажирів з побоювання, що я раптово опинюся в Києві. Але цього не станеться. Я можу дістатися Києва, але не впевнений, що зможу виїхати звідти, тому що представник Генеральної прокуратури чекатиме мене з ордером на арешт».
«Пройдисвіт» vs «Низькорослий шизофренік»
Усе почалося п'ять років тому. Коломойський тоді був третім у рейтингу найбагатших людей України. Він володів активами в кількох галузях, а вартість його бізнес-імперії, за різними оцінками, становила від $2 млрд до $7 млрд.
Це було після революції 2014 року, коли Путін анексував Крим, а потім почав збройне протистояння на Донбасі... Коломойський усвідомив, що через російську окупацію може втратити свій бізнес. І почав боротьбу у відповідь, створюючи збройні добровольчі батальйони на підприємствах, якими володів. Незабаром він перетворився з бізнесмена, відомого своїми агресивними методами, на вагомого суспільно-політичного діяча, українського патріота.
Зліт був стрімким. У березні 2014 року Олександр Турчинов, який тоді виконував обов'язки президента України, призначив Коломойського губернатором Дніпропетровської області, другої за величиною в Україні. Коломойський почав наводити лад у регіоні, використовуючи для цього не найвишуканіші методи. Наприклад, пропонував фінансову винагороду тим, хто впіймає проросійських бойовиків або захопить їхню зброю. Це доводило росіян до розпачу. Путін першим зрозумів, що Коломойський створює йому серйозні проблеми.
Через два дні після призначення Коломойського на губернаторську посаду Путін назвав його «пройдисвітом» і згадав його конфлікт з Романом Абрамовичем, власником футбольного клубу «Челсі». Президент Росії тоді скаржився, що Коломойський «кинув нашого олігарха» на кілька мільярдів доларів.
Когось такі заяви могли налякати, але не Коломойського. Виявилося, що Путін зіткнувся з жорстким противником, гострим на язик... Коломойський у відповідь висміяв Путіна, назвав його «шизофреніком маленького зросту». «Месіанська ідея Путіна відновити Російську імперію 1913 року або Радянський Союз, яким той був до 1991 року, може зруйнувати весь світ», – сказав тоді Коломойський.
Але «гробокопом» політичної кар'єри Коломойського виявився не Путін, а Петро Порошенко. У травні 2014 року Порошенка обрали президентом України. Спочатку Коломойського і Порошенка об'єднувала антиросійська активність. Добровольчі батальйони, створені Коломойським, відіграли важливу роль у тому, щоб зупинити наступ російських військ на сході України.
Але Порошенко збентежився, що Коломойський отримує дуже багато влади і стає надто могутнім гравцем. Напруженість між ними досягла кульмінації, коли Порошенко вирішив мінімізувати вплив Коломойського в «Укрнафті», а потім звільнив його соратника Олександра Лазорка з «Укртранснафти» – компанії, яка контролює українські нафтопроводи.
Люди Коломойського і, можливо, бійці його батальйонів, прийшли в офіс «Укртранснафти», щоб захистити Лазорка. Пізніше в будівлі з'явився і сам Коломойський, заявивши, що його люди звільнили компанію від російських терористів, які намагалися захопити владу. Порошенко був розлючений. Останньою краплею став інцидент, коли на вулицях Києва почали курсувати люди Коломойського, озброєні автоматичною зброєю.
Чотири роки по тому Коломойського вже важко уявити в такій екстремальній ситуації. Він балакучий, приємний і уважний співрозмовник, з відмінним почуттям гумору. Лише холодний погляд його глибоких блакитних очей показує, що за чарівним і одночасно суворим обличчям, як у ведмедя, ховається щось дуже серйозне.
У молодості Коломойський був романтиком. Свої перші статки він заробив на продажі трояндових кущів. Але з часом перетворився на хитрого могутнього олігарха, гострого на язик. Серед перлів його лексикону, наприклад, такі вирази як «купа сміття», «нулі» і «зрадники» – так він називав депутатів Верховної Ради.
Але все це вже в далекому минулому. Тепер голова і серце Коломойського зайняті майбутніми президентськими виборами. І все ж важко не запитати його про обмін шпильками з Путіним, що залишається одним з яскравих моментів його біографії. «Як ви посміли? Путін не той, з ким варто було б зв'язуватися. І що це означає – «низькорослий шизофренік»?
Коломойський, який змінив свою левову гриву часів губернаторства на коротку стрижку морського піхотинця, сміється:
«Це був експромт. Але як людина, яка народилася в Радянському Союзі, я знаю, що у Путіна є свої цілі та методи. Він повинен тримати під контролем шосту частину суші. Якщо він не правитиме сильною рукою, Росія розвалиться. Говорячи про шизофренію, я мав на увазі, що до завоювання Криму всім було ясно: Росія – це добрий сусід України на сході. Але потім Путін змінив свою шкуру – і захопив Крим. Для нього півострів став лише початком. Він планував зайняти понад половину України – від Харкова до Одеси. Як губернатор я був у курсі та на власні очі бачив, що відбувається: як організовувалися проросійські демонстрації в Україні, як працювали над створенням фейкових республік на кордоні. Моя думка змінилася, як і у багатьох інших. Якщо раніше близько половини населення України було готове голосувати за проросійського кандидата в президенти, то сьогодні таких практично немає».
«Гадаєте, він досі тримає на вас зло? Зрештою, крім вас ніхто більше не наважився так жартувати з ним публічно». «Ні, – відповів Коломойський. – Це було давно, і я сумніваюся, що він навіть пам'ятає мене. Я реаліст, і розумію, де він і де я».
Отже від Путіна Коломойський більше не чекає підступу. Але суперництво між ним і президентом України Петром Порошенком перетворилося на поєдинок, який диктує хід його життя в останні чотири роки. Крім ворожнечі з Порошенком, за його спиною також кримінальна справа, порушена Росією, де фігурують звинувачення у вбивстві і використанні заборонених методів війни під час його перебування на посаді губернатора. Коломойський і тут не сидить склавши руки. Він подав відповідний позов до Міжнародного арбітражного суду в Гаазі з приводу втрати свого майна в Криму.
І це ще не все. Коломойський був втягнутий у ще один розгляд. Кілька років тому Віктор Пінчук, впливовий олігарх, друга найбагатша людина України і зять колишнього президента України Леоніда Кучми, подав проти Коломойського і його партнера Геннадія Боголюбова позов на $2 млрд на тій підставі, що виділив їм гроші для покупки гірничодобувної компанії, а вони їх привласнили. Когось міг би зломити такий тягар, особливо з урахуванням того, що позов, поданий до суду Лондона, також містив звинувачення в хабарництві та вбивстві. Але дивним чином конфлікт вирішився всього за три дні до відкриття судових слухань.
У міру того, як наростали правові проблеми, Коломойський відчував, що йому потрібно забезпечити для себе і своєї родини безпечне місце. Проживання в Швейцарії дозволяло врегулювати лише деякі проблеми. І переїзд до Ізраїлю став очевидним рішенням для єврея.
За словами людини, що добре знайома з Коломойським, можливість переїзду в Ізраїль він розглядав ще років десять тому. «У нього був свій унікальний підхід. Він шукав способи запропонувати Ізраїлю допомогу і як єврей за походженням, і тому що сподівався забезпечити собі безпечне місце для життя. На відміну від інших олігархів, можливо, через його особисті якості, зв'язок з Ізраїлем виник з міркувань безпеки, а не з політичних мотивів», – сказав співрозмовник.
Ігор Коломойський
Таємні завдання
Час інтерв'ю спливає. Ми п'ємо еспресо, потім чай і ще один маленький еспресо. Атмосфера розслаблена. «Я чула, – кажу Коломойському, – що ви провели багато часу з покійним головою «Моссаду» Меїром Даганом». Коломойський широко розплющує очі. «Я не можу говорити про це, – вимовляє він через кілька секунд, але потім продовжує. – Мене познайомив з Даганом український парламентарій Вадим Рабинович. Це було в той час, коли ми разом організовували відновлення синагоги Хурва в Єрусалимі. Вадим поцікавився, чи хочу я познайомитися з Меїром Даганом. Того ж суботнього вечора ми разом зустрілися в Києві, куди Даган досить часто приїжджав у справах. У нього були проблеми зі здоров'ям, і Рабинович намагався допомогти. Ми багато говорили про його херсонське походження і життя його родини під час Голокосту. На стіні поруч з його кабінетом я бачив на фото всіх керівників «Моссаду». У той момент я відчув, що доторкнувся до історії держави Ізраїль і його народу. Все, що я чув і бачив у фільмах, постало перед моїми очима».
– А крім фільмів?
– Мій підхід завжди полягав у тому, що якщо я можу допомогти чимось практичним, то я готовий.
– Можна докладніше?
– В Україні у нас є нафтопереробний завод у Кременчуці, недалеко від Одеси. У розпал антиіранських санкцій до укладення ядерної угоди до нас звернулися посередники з пропозицією про постачання нафти з Ірану для її переробки на НПЗ у Кременчуці.
Щоб обійти санкційні обмеження, посередники вигадали хитрий хід. Вони запропонували організувати поставки так, щоб у реєстраційних документах країною походження сировини вказувався не Іран, а Нігерія або Північна Африка.
Ми тоді паралельно спілкувалися з американською організацією, яка займалася позовами про стягнення компенсацій жертвам теракту 11 вересня. І ми вирішили погодитися на операцію з посередниками. Мовляв, ми готові прийняти їхню нафту в Кременчуці. А після прибуття танкерів в Одесу ми б видали ордер на арешт іранців, причетних до операції.
Але операція провалилася, бо самі іранці з нами не контактували. Крім того, посередники виявилися досить розумними, щоб попросити у нас передоплату.
– А Даган?
– Він в основному слухав наші ідеї, – каже Коломойський, даючи зрозуміти поглядом своїх блакитних очей крізь окуляри без оправи, що тему вичерпано.
Відносини з Даганом допомогли Коломойському зміцнити зв'язки з Ізраїлем. Але на початку цього десятиліття центром його життя залишалася Україна. Сім'я Коломойського жила в Швейцарії, там же вчилися його діти. Він приїжджав до Ізраїлю рідко, але завжди жив на своїй віллі. Його друзі говорили, що він проводив багато часу на пляжі Герцлії в пошуках тиші.
У 2011 році Коломойський в Ізраїлі видав заміж свою дочку. Видання Ynet тоді повідомляло, що в Ейлаті приземлилося 10 приватних літаків, які привезли гостей на це весілля. Для них орендували 95 апартаментів, включаючи президентський номер у готелі Herods. Саме весілля вартістю $2 млн відбулася в парку Тимна, який закрили для відвідувачів. Святкування було оформлено в стилі європейського класичного балу в самому серці пустелі. Для гостей був обов'язковим дрес-код: лише вечірнє вбрання. А на озері Тимна весь час плавали човни, спеціально доставлені з-за кордону.
Чому націоналізували ПриватБанк (версія Коломойського)
Криза у відносинах Коломойського і Порошенка наростала. Напруженість досягла свого піку восени 2016 року, коли президент України прийняв драматичне рішення про націоналізацію ПриватБанку, найбільшого приватного банку в Україні, основним акціонером якого був Коломойський. Український уряд оголосив, що таке рішення спрямоване на захист заощаджень 20 млн клієнтів, підтримку стабільності як самого банку, так і фінансової системи держави. У звіті, підготовленому на замовлення українського уряду міжнародною слідчою фірмою Kroll, йдеться, що шахрайським шляхом з банку за 10 років зникло $5,5 млрд.
Прошу Коломойського якомога простіше і зрозуміліше пояснити, як такі статки могли «випаруватися» з його банку.
«Суть у тому, – каже Коломойський, – що ми не брали ні мільярда, ні п'яти з половиною мільярдів. Ми всі дорослі досвідчені люди і знаємо, що в сучасному світі неможливо заховати гроші, переклавши їх з одного місця в інше, і зробити це так, щоб ніхто ніколи не виявив таку операцію. ПриватБанк був не якоюсь чорною дірою, а найбільшим у країні банком. Він займав 40% ринку і був емітентом 30 млн кредитних карт. Раз на декілька місяців банк перевіряла міжнародна аудиторська фірма. Однак після війни в нього виникли серйозні труднощі через проблеми з ліквідністю. У нормальній країні роль регулятора полягає в тому, щоб допомогти банку подолати такі проблеми. Але коли ваш супротивник також є президентом країни, контролює держрегулятор – Національний банк, і фонд гарантування вкладів, який торгує банківськими активами, то відбуваються речі, які не повинні відбуватися».
Коломойський стверджує, що головна причина, з якої було прийнято рішення про націоналізацію ПриватБанку, – отримання контролю над телеканалом «1+1». Ініціатори націоналізації, зазначає він, були впевнені, що банк тримає акції телеканалу. Але виявилося, що в ПриватБанку є акції не «1+1», а фірм, які займаються виробництвом телеконтенту.
Розслідування структури власності «1+1» було неякісним. Тому початковий меседж про те, що через націоналізацію ПриватБанку можна взяти під контроль і «1+1», щоб він вів державну пропаганду в інтересах Порошенка, виявився помилковим. «Телеканал «1+1 » – єдиний в Україні, який не може контролювати Порошенко, і впливу якого той серйозно боїться. «Я володію «1+1» з 2009 року. Це дуже потужний інструмент, який зробив вирішальний вплив на рішення Януковича втекти до Росії. На відміну від інших каналів в Україні, тут є свобода слова. Я не даю інструкцій редакції, не втручаюся і не вказую, що можна робити, а що не можна. Все вирішують самі журналісти», – каже Коломойський.
«Майкл Джордан для українського телебачення»
Коломойський тримається за «1+1» мертвою хваткою – це його основний інструмент у боротьбі з Порошенком. А головним активом є Володимир Зеленський, талановитий актор і засновник студії «Квартал 95», яка знімає художні фільми, комедії та сатиричні програми. Близько трьох років тому телеканал почав транслювати комедійний серіал «Слуга народу». У ньому Зеленський грає роль Василя Петровича Голобородька – вчителя історії, який публікує у соціальній мережі вірусне відео про корупцію. Ця публікація змінює життя нікому до того невідомого вчителя і миттєво переносить його на політичну орбіту. Василь Петрович робить неймовірне – він перемагає на виборах президента України.
Через три роки Зеленський зійшов з телевізійного екрану і оголосив себе кандидатом на пост президента України в цих перегонах. Це рішення принесло йому шалений успіх. За останніми опитуваннями, Зеленський лідирує зі значним відривом.
Якщо він переможе у виборах, це стане остаточною помстою Коломойського.
«У Зеленського є чинний до 2022 року контракт з «1+1», – каже Коломойський. – Але якщо він переможе і стане президентом, нам доведеться замислитися про те, що буде далі. Адже Зеленський для українського телебачення – це як Майкл Джордан або Леброн Джеймс для американського баскетболу».
Усе за сценарієм?
Чи планувалося заздалегідь, що спочатку Зеленський грає президента України в комедійному серіалі, а потім вже в реальності перетворюється на справжнього кандидата на цей пост? Коломойський каже: «Я до цього не мав жодного відношення. Але впевнений, що ідея прийшла Зеленському в 2015 році, коли серіал лише розпочався, а в 2017-му він мені повідомив про своє рішення брати участь у президентських перегонах. «Чому б і ні?» – подумав тоді я, і поцікавився: «Ти ж розмірковував про це і раніше?» Зеленський підтвердив мою здогадку і зазначив, що до нашої бесіди він навіть дружині та батькам не розповідав про свої плани».
Прізвище «Зеленський» звучить по-єврейськи. «Він стовідсотковий єврей, – каже Коломойський. – Але не релігійний. Однак ми працюємо над тим, щоб він хоча б відпочивав у шабат. При його професії це непросто, як і бути євреєм в Україні». На питання, чи дотримується він сам шабату, Коломойський киває і уточнює: «Я дотримуюся шабату так, як його розумію: ніколи не займаюся бізнесом у цей день».
Коломойський залучений у єврейське життя і в Україні, і в Ізраїлі. Він, наприклад, заснував величезний єврейський культурний центр у Дніпрі, жертвував гроші на створення музею Яд Вашем і на відновлення синагоги Хурва в Єрусалимі. Колись він цікавився різними проектами, включно зі створенням онлайн-центру для повідомлень про антисемітизм або загальноєвропейської бази знайомств для євреїв. Але ці ідеї залишилися на папері, бо не зустріли ентузіазму в єврейської громади.
В останні дні (перед першим туром. – Mind) виборча кампанія в Україні вийшла на новий рівень. У київську поліцію надійшов анонімний дзвінок про підозрілу активність на даху офісу Зеленського. Прибувши на місце, поліція виявила сучасні пристрої для прослуховування. У ході перевірки з'ясувалося, що це справа рук Служби безпеки України. «Може, їм просто подобається наш гумор», – відповів Зеленський із властивим йому сарказмом.
СБУ визнала, що обладнання належить їй, але стверджувала, що воно виявилося прямо над офісом Зеленського геть випадково і призначалося для прослуховування зовсім іншої людини.
Відлуння Томосу
У січні цього року президент України Петро Порошенко приїжджав до Ізраїлю в супроводі великої делегації. Його зустріли тепло, за всіма правилами церемонії. Під час візиту Біньямін Нетаньягу і Порошенко підписали угоду про вільну торгівлю між Україною та Ізраїлем – важливе питання. Але що дійсно цікавило українську делегацію, так це запланована зустріч Порошенка з патріархом Єрусалимським Феофілом III. Вони повинні були обговорити питання про визнання Грецької православної церквою, яка вважається найважливішою в Єрусалимі, новоствореної української церкви, яка відокремилася від російської і стала незалежною.
Зустріч мала відбутися у Храмі Гробу Господнього. На ній планувалося обговорити релігійні, національні та антиросійські теми, важливі для українського суспільства, які могли мати величезну електоральну цінність для Порошенка. Але Феофіл III на зустріч не прийшов. Офіційною причиною стало погане самопочуття Його Святості. Однак наступного дня він був абсолютно здоровий і був присутнім на всіх заходах, запланованих у його графіку.
Стурбованість президентськими виборами просякла й інші сфери. Обізнані джерела говорять, що під час візиту Порошенка до Ізраїлю порушувалося ще одне делікатне питання – переведення посольства України до Єрусалиму. Міністерство закордонних справ заявило, що це стандартна процедура і план політичних візитів складається у звичному порядку. Але, як стверджує джерело, «в українській делегації намагалися з'ясувати, чи посприяє Ізраїль екстрадиції Коломойського, якщо Порошенко розгляне питання про переведення посольства в Єрусалим».
«Ви кажете, що вони хочуть укласти угоду, щоб доставити вас в Україну?»
«Заради того, щоб Україна взяла на себе зобов'язання перенести посольство до Єрусалиму, я готовий повернутися в Україну і без примусу. Я не боявся Путіна, не боюсь і Порошенка», – сміється Коломойський.
Він переконаний, що якщо Зеленський переможе у президентських виборах, то посольство України досить швидко переїде в Єрусалим без якихось додаткових умов. Якщо ж виграє Порошенко, то угоду ще можна буде укласти. «Але враховуючи дипломатичну специфіку, я б спочатку все-таки вирішив питання з посольством, а потім уже приїхав в Україну», – говорить Коломойський.