Битва за «новий космос»: яку роль відіграє Україна
І хто з вітчизняних бізнесменів готовий скласти конкуренцію світовим гігантам
У 2006 році компанія SpaceX, заснована американським підприємцем Ілоном Маском, отримала свій перший великий контракт від NASA: його вартість сягала близько $400 млн. А вже у 2018 році за кількістю космічних запусків (21) SpaceX обігнала державу Росію (17 запусків), ЄС (11 запусків) та ще низку країн. Відтоді в освоєнні космосу почалася не знана досі ера – доба приватних космічних компаній та комерційних запусків, що отримала назву «новий космос».
Mind розбирався, з якими доробками в цю еру входить Україна, і які перспективи наразі має «космічна» (в минулому) держава.
Державний спадок: чим займаються «динозаври»
Усі космічні проекти світу можна умовно поділити за двома напрямками: upstream і downstream. Перша група – це проекти, що передбачають виробництво та запуск ракет і космічних кораблів. Сюди, наприклад, належить SpaceX Ілона Маска чи Blue Origin Джефа Безоса.
Друга група – проекти, спрямовані на максимально ефективне використання космічних даних тут, на Землі. До них, наприклад, належать системи супутникового космічного моніторингу.
В Україні проекти upstream держава фактично монополізувала. Згідно законодавства, ніхто, крім державних підприємств, не може займатися розробкою, випробуванням, виробництвом та експлуатацією ракет-носіїв, а також їх космічними запусками.
Стаття 4 закону України «Про підприємництво» прямо забороняє приватну діяльність у цих напрямках. Компанія Noosphere, яка інвестує в космічні проекти в Україні, неодноразово озвучувала свої пропозиції щодо зміни законодавства, проте безрезультатно.
У структурі Державного космічного агентства України зараз – 21 підприємство. Два з них – завод «Хартрон» та «Київський радіозавод» – мають статус публічних акціонерних товариств. «Хартрон» займається виготовленням, постачанням та монтажем різноманітного обладнання, включно з комплектуючими ракет-носіїв, космічних апаратів та супутникових систем. Держава є власником 50% його акцій, а ще 36,4% через компанію «Хартрон Інкорпорейтед» належать на двох голові правління «Хартрона» Миколі Вахну та головному спеціалісту Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку Володимиру Кучеренку.
На «Київському радіозаводі» проектують та виготовляють деталі, в тому числі, для авіакосмічної техніки. В реєстрі Мінюсту кінцевим бенефіціаром підприємства зазначений Вадим Васильєв. Через компанію «Алькор секьюрітіз» він також володіє 70% компанії «Елміз» – теж колишнього держпідприємства, основним видом діяльності якого є виробництво літальних апаратів, в тому числі – космічних. Ще близько 28% акцій «Елміза» – у приватної компанії ТОВ “М.К.М.”.
Незважаючи на свій де-юре приватний статус, підпорядковані державі космічні підприємства переважно працюють за традиційною для галузі моделлю: виконують державні замовлення.
Найближче до «нового космосу» підійшло «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова». За даними джерел Mind, чотири роки тому українське підприємство виготовляло комплектуючі для тестового запуску SpaceX. Сам запуск був невдалим, а співпрацю невдовзі припинили. Втім, офіційно підтвердити ці дані не вдалося.
Mind звернувся до «Південмашу» з офіційним запитом, проте за цілий тиждень гендиректор підприємства не прийняв рішення щодо відповіді. Джерела видання запевняють, що офіційних коментарів про співпрацю зі SpaceX не буде, бо проект захищений договором про нерозголошення.
З офіційного сайту «Південмашу» та конструкторського бюро «Південне» відомо, що підприємства також брали участь у розробці ракети-носія Antares для американської військово-промислової компанії Northrop Grumman в рамках її співпраці з NASA (державно-приватне партнерство). Крім того, вони розробляли ракети-носії «Зеніт 3SL» для проекту «Морський старт» – плавучого космодрому. Хоча українські компанії виконали значну частину роботи, їхня частка в консорціумі була найменшою – 15%. Норвезька суднобудівна компанія «Акер квенкер» мала 20%, російська «Енергія» – 25%, а найбільша частка належала корпорації Boeing – 40%.
Загалом за роки незалежності в космос піднялось 150 ракет-носіїв, які розроблялися в Україні. Варто зазначити, що здебільшого ракети та їхні компоненти на українських підприємствах створюються не на базі нових розробок, а з використанням старих військово-промислових надбань, які переробляються під комерційні потреби.
Чому приватні інвестори побоюються космосу
Протягом тривалого часу космічна галузь лишалася непривабливою для приватних інвесторів. За даними компанії Space Angels, до 2011 року венчурні інвестори взагалі не розглядали її серйозно. У 2015 році в космічні проекти вклалися до 30 інвесторів по всьому світу. І лише в 2017 році почався справжній бум: 120 інвесторів вклали в космічні проекти $3,9 млрд. Це був рік комерційних запусків: відбулося 37 комерційних та 51 державний старт космічних апаратів.
У своєму звіті Space Angels називає комерційними ті компанії, що відповідають низці критеріїв: є неурядовими та націлені на отримання прибутку, мають хоча б 25% ризикового капіталу, обслуговують державних і неурядових клієнтів. Загалом вони нарахували близько 300 таких компаній. NASA та космічні агентства різних країн звертаються до приватних компаній, бо ті можуть забезпечити дешевші та швидші запуски, що свого часу і довела SpaceX.
«Коли є пропозиція – є й інвестиції, але не без складнощів», – зауважує виконавчий директор Української асоціації венчурного та приватного капіталу Ольга Афанасьєва. І основна складність полягає в «колосальних обсягах інвестицій», які потрібні на космічні проекти. Йдеться про десятки мільйонів доларів лише на старті. «У космічній сфері надто висока вартість науково-дослідницької та дослідно-конструкторської роботи», – підтверджує керівний партнер Inventure Investment Group Олексій Олейніков.
Друга складність – це великий горизонт прогнозування інвестицій. Якщо інтернет-сервіс чи гаджетовий стартап може принести прибуток уже за три роки, то космічним проектам може знадобитися до 20 років. Отже, зрозуміло, чому інвестори надають перевагу бізнесам, що швидко масштабуються та мають зрозумілу бізнес-модель.
В Україні до всіх факторів приєднуються ще й локальні особливості – зокрема, відсутність ринку. Не зрозуміло, хто буде замовником продукту, адже українська держава сама є підрядником на міжнародних проектах.
«Космічна Імперія» Макса Полякова
Найгучніші космічні ініціативи поза державним сектором так чи інакше пов’язані з венчурною компанією Noosphere і особистістю Максима Полякова. Він народився і виріс у Запоріжжі, а зараз мешкає в США. Там і розвиває свої бізнеси. Поляков – шанувальник концепції загальнодоступного «нового космосу», і в своїх інтерв’ю дуже критикує намагання влади тримати цю галузь зарегульованою.
У портфелі венчурного фонду Noosphere Ventures – 10 компаній. Із них чотири пов’язані з космосом і мають відношення до України.
«У Полякова четверо дітей, але він сказав, що свої мільйони вони нехай самі собі зароблять, а він вкладатиме в космос», – розповідає джерело з оточення підприємця.
EOS Data Analytics – перша космічна компанія Полякова. Вона займається збиранням та обробкою супутникових даних. Компанію заснували в Дніпрі, але центральний офіс знаходиться в США. Звідти ж ведуться й продажі.
Зараз в EOS DA працює близько 160 осіб. Її інструментами користується понад 140 000 людей по всьому світу, причому за останній рік їхня кількість зросла втричі. Серед користувачів – агентство Bloomberg і природоохоронна організація Greenpeace. EOS DA обслуговує кількох супутникових провайдерів національного масштабу – вони володіють супутниками, але обробку зображень замовляють українцям.
У EOS DA існують як платні інструменти, так і безкоштовні. Наприклад, у сервісі Land Viewer можна безоплатно порівнювати архівні знімки земної поверхні. Аналітики компанії також надають відомості для страхових компаній, які допомагають спрогнозувати врожайність або розрахувати необхідний обсяг водних ресурсів для поливу культур.
Firefly Aerospace – американська приватна космічна компанія, заснована інженером Томасом Маркусиком. Він прагнув побудувати малий ракетоносій, що займатиметься доставкою вантажів на навколоземну орбіту. Проте як менеджер Маркусик припустився низки помилок, і компанія загрузла в боргах. Максим Поляков під заставу свого будинку в Сан-Франциско викупив $1 млн боргів та активи «світлячка» (так перекладається firefly) і став новим власником компанії.
Firefly має 180 працівників у США та 155 в українському Дніпрі. Багато хто з них раніше працював на державних підприємствах космічної галузі. В тому числі, директор із розвитку міжнародного бізнесу Джон Іселла. Колись він представляв конструкторське бюро «Південне» в США, а до того протягом 35 років займався космічними проектами в США і Канаді.
Формально створені в Дніпрі розробки продаються головному (американському) офісу Firefly. За словами Макса Полякова, його компанія першою у світі серед приватних гравців отримала ліцензію в рамках ITAR на такого роду співпрацю між країнами.
У листопаді минулого року Firefly стала однією з дев’яти приватних компаній, які NASA вибрала для освоєння Місяця і яким загалом виділила $2,6 млрд. Firefly працює над створенням двох ракет: Alpha і Beta. За словами Полякова, 70% роботи в рамках «місячного» проекту може виконуватися в Україні. Перший запуск має відбутися вже у 2019 році. Місця на 16 ракетах Firefly під свої супутники вже забронювала компанія Airbus. За оцінками Полякова, доставка 1 кг вантажу на орбіту коштуватиме $8000. Кожен із супутників Airbus важить 210 кг.
SETS – ще один космічний бізнес із портфелю Полякова. Компанія працює над виробництвом космічного електричного рушія, в її штаті лише дев'ятеро людей. На базі SETS організовано дрібносерійне виробництво основних конструктивних елементів електрореактивних систем. У компанії порахували, що їх використання дозволить знизити вартість рушійних систем при одночасному підвищенні продуктивності.
Firefly – постійний замовник SETS. Разом вони подавалися на участь у державних програмах NASA, деталі поки не розголошуються. Крім того, компанія веде переговори з вісьмома потенційними замовниками, які вже виявляють інтерес до її розробок. Серед них – Корейський інститут аерокосмічних розробок (KARI), інтернет-гігант Amazon, американська аерокосмічна компанія Infinite Orbits.
Flight Control – ця компанія також зазначена в портфоліо проектів Noosphere, хоча інформації про неї практично немає. Відомо, що в компанії працює 41 людина, вони роблять наземні супутникові станції.
Скільки грошей загалом Поляков вклав у свої «космічні” бізнеси, достеменно не відомо. Проте якщо взяти за розрахунок середню заробітну платню в галузі – 7750 грн – та кількість працівників в українських офісах його компаній, можна порахувати, що лише на персонал в Україні йдуть, як мінімум мільйони гривень щомісяця. Інвестиції в матеріальну базу та науково-дослідну роботу можуть бути на порядок вищими.
Поляков прагне побудувати повний цикл космічного виробництва, щоб не залежати від інших компаній. А отже, також інвестує у створення трьох власних супутників, які мають попрямувати в космос на початку 2020 року. Поки що цим займається дослідницька група у складі EOS DA. З переходом на серійне виробництво не виключена поява окремої супутникової компанії в «космічній імперії» Полякова.
Цікаво, що жодного супутника, запущеного державою Україна, на орбіті зараз немає. Два нано-супутники в 2017 році запустили студенти Національного університету «Київський політехнічний інститут», до цього часу на орбіті лишився лише один із них.
Які українські стартапи «освоюють» космос
Окрема категорія космічних та навколокосмічних проектів в Україні – стартапи, створені ентузіастами. Деяким із них уже вдалося залучити інвестицій та перших клієнтів, а деякі ще допрацьовують свої розробки.
Серед них:
Decron.club – спеціалізується на запуску банківських злитків у космос.
Ідея стартапу – в тому, щоб виготовляти монети із дорогоцінних металів із космічною символікою і відправляти їх у позаземний простір. «Після того, як така монета побувала в космосі, її вартість для колекціонерів суттєво збільшується», – вважає засновник стартапу Денис Руденко. За кілька років проекту вдалося залучити близько $400 000 інвестицій від восьми інвесторів.
Зараз Денис Руденко «загорівся» ще однією ідеєю: він створив ком'юніті Space1OOO і хоче зібрати грошей на будівництво «космічних центрів» на Землі – футуристичних споруд, де кожен відвідувач зможе відчути себе ніби всередині космічного корабля. Для цього він планує випустити серію монет по $1000 за штуку, і виручені від продажу кошти вкласти в будівництво.
Space Cossacks створює гібрид аеростату та коптеру, з якого на висоті 20 км зможуть стартувати ракети. Засновники проекту Олександр Лозинський та Дмитро Хмара розвивали його за рахунок власного ентузіазму і за власні кошти. Хмара продовжує працювати програмістом в компанії «Інфопульс».
Минулого року команда стала переможцем у національному Хакатоні ActinSpace і потім представляла Україну на європейському етапі у французькій Тулузі.
Паралельно з роботою над основним проектом, команда Space Cossacs створює прототип місячного ровера, апарат для переробки реголіту та екзоскелет для астронавтів. Але поки що всі проекти знаходяться ще на стадії розробки прототипів.
Strato Ukraine – займається зйомками реклами у стратосфері. Стартап пропонує підіймати в небо різну продукцію і знімати відео запусків. Адже «краєвид» зі стратосфери фактично не відрізняється від вигляду Землі з нижніх кордонів космосу.
Strato Ukraine вже має два комерційних кейси. Перший – телеканал М1, який захотів підняти статуетку M1 Music Awards 2018 на висоту 27 км. Близько 250 000 чоловік подивилися «Першу космічну місію М1». Під час трансляції М1 розіграли 10 квитків на концерт M1 Music Awards 2018 для тих, хто вгадає висоту, на яку підніметься куля.
Другий кейс – виробник «вічної» канцелярії Nuka. Його блокнот та ручки підняли на висоту в 31 км, а потім їх розіграли серед підписників бренду в Instagram.
Space Logistics Ukraine – приватна компанія з Дніпра, налаштована побудувати космопорт в Україні для запуску надлегких ракет-носіїв. Вони зможуть виводити на орбіту 500-600 км супутники вагою 100-120 кг (мікро та нано-супутники). На сьогодні у компанії є домовленість з Progresstech Ukraine – інженерно-конструкторським центром, одним із підрядників Boeing. Підготовлено інженерну записку, за якою компанія почала перший етап аналітичної роботи.
Космос на аутсорсинг: які перспективи має українське ПЗ
Ще одна ніша в космічній сфері, яка сьогодні не зайнята – це розробка програмного забезпечення. І тут українські компанії мають непогані перспективи.
Україна – одна з головних аутсорсингових локацій у світі. Понад 150 000 IT-спеціалістів створюють програмне забезпечення для світових гігантів у галузях автомобільної промисловості та медицини. Чи можуть ці компанії стати повноцінними гравцями «нового космосу»? Або ж виробники ракет нададуть перевагу розробці in-house? «Хороша новина для нас як розробників програмного забезпечення у тому, що в будь-якій індустрії зараз потрібен софт», – розповідає СЕО компанії GlobalLogic Шашанк Самант.
Компанія працює з автомобільною, медичною, музичною та іншими сферами і має великий офіс розробки в Україні – на більш ніж 4000 працівників. Розробку для космічної галузі GlobalLogic не виконує, але, на думку Шашанка Саманта, автомобільна інженерія дуже близька до космічної. «Рішення для автомобільної промисловості можна застосовувати в авіаційній галузі. А якщо можна в авіаційній, то можна і в космічній», – пояснює він.
Йдеться про такі рішення як системи командного контролю. «Ми розробляємо системи командного контролю – будь-то медична галузь, промисловість чи виробництво автомобілів. Ми розуміємо інсайти і можемо швидше приймати рішення. Працюємо з мета-даними, яких дуже багато в усіх сферах, і якими важко керувати. Так от: алгоритми, які це роблять, можуть так само застосовуватися в космосі», – впевнена Бетсі Аткінс, американська підприємиця, член правління компаній Volvo та Schneider Electric.
Але поки що напрошується висновок, що аутсорсери звикли працювати з дуже великими вертикальними індустріями, як от фінансова чи фармацевтична. А космосмічна галузь у цій площині лише проходить фазу свого становлення. «Не можна сказати, що прямо зараз це наша ціль. Але є фундаментальні розробки, які можуть застосовуватися і там також. Взагалі я думаю, що це хороша ідея – запропонувати їм наші послуги. Так і зробимо», – каже вона.
За словами керуючого директора компанії GlobalLogic в Центральній та Східній Європі Ігоря Бєди, сьогодні компанії віддають розробку туди, де є необхідні спеціалісти та компетенції. «Це не про інсорсінг чи аутсорсинг. Це про пошук правильних талантів. І тут Україна спозиціонувала себе дуже добре», – вважає він.
