Mind X-ray: рентген бізнес-інтересів кандидатів у мажоритарних округах

Посада/статус: столичний ресторатор, генеральний директор ТОВ «ВКФ «РІМІД», кандидат від партії «Слуга народу» по ВО №219.

Бізнес-інтереси: ресторанний бізнес.

Бізнес-партнери/зв'язки:

Потенційні ризики: лобіювання інтересів свого бізнесу.

Микола Тищенко – власник десятка ресторанів у Києві, об'єднаних у мережу «Наша карта». Паралельно він відомий як плейбой, завсідник світських вечірок, учасник рейтингових телепроектів «МастерШеф», «Танці з зірками» та фігурант скандалів – іноді доволі безглуздих.

Тищенко був одружений із пасербицею нардепа-регіонала Віталія Журавського – Іриною Журавською, власницею титулу «Міс Україна-2008». Малоймовірно, що колишній тесть протегує кандидата, навіть якщо зберіг таку можливість – в одному з інтерв'ю Тищенко згадав, що Журавський не схвалював цей шлюб, вважаючи, що його падчерка гідна «когось кращого».

У ЗМІ Тищенку приписують кримінальне минуле і навіть вказували його прізвисько – «Коля Оболонський». Однак жодних доказів, крім шрамів на животі кандидата, які були помічені на його пляжних фото, ніколи не надавалося.

Наприкінці минулого року Євген Черняк, український бізнесмен, який живе в США, глава наглядової ради холдингу Global Spirits, описав в своєму Facebook неприємну ситуацію, в яку він потрапив, пустивши пожити в свою квартиру в Маямі «відомого київського ресторатора» з його вагітною дружиною.

Повернувшись, Черняк виявив, що йому закрито доступ до спортзалу, оскільки його гість, називаючись його ім'ям, брав із собою відразу по кілька пляшок води і засовував у кишені яблука, призначені для спортсменів, а також не сплатив декілька рахунків.

Підписники Черняка припустили, що йдеться саме про Тищенка – у зазначений час він публікував фото з Майамі, а його третя дружина Алла Барановська там народжувала дитину.

Посада/статус: народний депутат V–VIII скликань (зараз – група «Воля народу»), президент компанії – виробника авіатехніки «Мотор Січ», кандидат у депутати по ВО №77 (самовисуванець).

Бізнес-інтереси: вертольотобудування, промисловість, ВПК.

Бізнес-партнери/зв'язки:

• Артем Кунаєв – заступник керівника управління з маркетингу та продажу вертолітної техніки АТ «Мотор Січ», №96 у виборчому списку партії СН.
• Юрій Кунаєв – батько Артема Кунаєва, співробітник АТ «Мотор Січ», помічник на громадських засадах В'ячеслава Богуслаєва;
• Геннадій Касай – колега по «Мотор Січі» і головний «відповідальний» за всю спортивну інфраструктуру підприємства: директор ПС «Юність», раніше – директор спорткомплексу «Мотор», кандидат від «Слуги народу» по 74-му мажоритарному округу;
• Леонід Кучма – другий президент України, який разом з Богуслаєвим на початку 1990-х заснував Міжрегіональну асоціацію промисловців України; був його позаштатним радником і довіреною особою на виборах;
• Володимир Семиноженко – екс-віце-прем'єр-міністр України, колишній голова Державного агентства з питань науки, інновацій та інформатизації України, засновник партії «Нова політика», яку на місцевих виборах у 2015 році публічно підтримував Богуслаєв.

Потенційні ризики: лобізм інтересів «Мотор Січі», розвиток торгівлі з російським ВПК у частині продукції підприємства.

За списком партії «Слуга народу» до Верховної Ради йде одразу кілька кандидатів, які пов'язані з «Мотор Січ». Однак сам Богуслаєв висувається автономно – по округу, і не має прив'язки до жодної політичної сили. У перемозі він може бути впевнений – від СН йому протистоїть Сергій Штепа, 1990 р.н., офіційно безробітний, який підробляє весільним і сімейним фотографом. Настільки відверто слабкий кандидат викликав підозри, що керівництво «Слуги народу» свідомо здало округ на користь промисловця.

«Мотор Січ» – стратегічно важливе підприємство, ще з часів СРСР один з найбільших виробників авіатехніки, зокрема, комплектуючих і вузлів для вертольотів. Починаючи з 2015 року на адресу Богуслаєва лунають звинувачення в тому, що він продовжує поставляти техніку за контрактами з російською стороною, у тому числі представникам російського ВПК.

Згідно з даними розслідування «Наші гроші» з Денисом Бігусом, поставки здійснюються через посередника з Об'єднаних Арабських Еміратів, а також Боснії і Герцоговини, які в свою чергу потім доправляють товари на російський ринок, де функціонує представництво «Мотор Січі». Обсяг підрядів, отриманих у 2015–2017 роках від російських силовиків на компанію «Борисфен», пов'язану з Богуслаєвим, журналісти оцінили в $3,5 млн.

Посада/статус: народний депутат (Радикальна партія), бенефіціар корпорації S.Group, кандидат у депутати по ВО №107 (самовисуванець).

Бізнес-інтереси: харчопром, виробництво товарів для дому, криптовалюта.

Бізнес-партнери/зв'язки:

• Олег Ляшко – лідер Радикальної партії, в якій перебував Сергій Рибалка;
• Юрій Джабраїлов – екс-топ-менеджер ТОВ «Снек-Експорт», що входить до S.Group, засуджений за фінансування тероризму;
• Ольга Байбородіна – теща, власниця мережі шкіл «АвтоЛеді», що спеціалізується на навчанні жінок керуванню автомобілем;
• Андрій Кисельов – народний депутат ВР-VIII, власник «Українська Газова Компанія Центр», де працювала дружина Рибалки, Анастасія Байбородіна.

Потенційні ризики: лобізм бізнес-інтересів, захист від кримінального переслідування, розвиток торгівлі з окупованими територіями.

Дніпропетровський бізнесмен Сергій Рибалка, власник корпорації S.Group, яка виробляє снеки під брендами «Козацька слава», Semkі, «Мачо», KartoFan, Snekkin, «Мій рибалка» та іншими – діючий народний депутат від Радикальної партії Олега Ляшка, несподівано подався в депутати на Луганщині. При цьому потрібно зазначити, що на окрузі 107 зареєстровано одразу чотири кандидати з прізвищем Рибалка, причому двоє з них – повні тезки. Отже боротьба має бути запеклою.

Попередня каденція у Рибалки була непростою. Минулого року Юрій Джабраїлов, топ-менеджер ТОВ «Снек-Експорт», був засуджений за звинуваченням у незаконному постачанні продукції компанії «на тимчасово окуповані території». А сам Рибалка став фігурантом кримінального провадження за статтею «державна зрада». Як повідомив генпрокурор Юрій Луценко, провадження зареєстрували Національне антикорупційне бюро і Спеціалізована антикорупційна прокуратура. Зокрема, слідство перевіряло наявність у Рибалки і членів його сім'ї бізнес-активів на території Російської Федерації.

Ще одна зареєстрована на нардепа компанія – ГО «Боксерський клуб «Гарт» – підозрювалася в участі у схемі з ухилення S.Group від сплати податків і зборів.

У квітні 2017 року ГПУ провела обшуки в офісах компанії Рибалки в Дніпрі в рамках кримінального провадження про ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах.

А за версією «Інформаційного спротиву» Рибалка входить до переліку депутатів, що працюють з окупованими територіями. І саме цим пояснюється похід до Верховної Ради в окрузі біля фронту.

Друга дружина нардепа, Анастасія Байбородіна, значиться засновником і керівником Всеукраїнської асоціації криптовалют та блокчейну – зараз ця структура перебуває на етапі припинення. Рибалка вносив до Ради законопроект «Про стимулювання ринку криптовалют та їх похідних в Україні», у складі авторського колективу якого значиться його дружина.

Сергій Рибалка відомий схильністю до розкішного життя і показних жестів – іноді вони шкодять йому самому. Так, у 2017 році його дружина на свій день народження отримала оригінальний подарунок – білборд з її фотографіями в Нью-Йорку на Таймс-сквер, чим необережно похвалилася в соцмережах, спровокувавши скандал. Це викликало обурення навіть у лідера партії Олега Ляшка, який закликав Рибалку «припинити понти».

В останні тижні передвиборчої кампанії Рибалка став жертвою атаки хакерів, що вилилось в іронічні канали та відеоролики дискредитаційного характеру, присвячені його образу життя та радикальним поглядам. Здійснюється їхнє розповсюдження через сторінки «1978 Сергій Рибалка» та «Секретарша». 

Посада/статус: народний депутат ВР-VIII («Опозиційний блок»), засновник і бенефіціар «Смарт-холдингу», кандидат у депутати по ВО №57 («Опоблок»).

Бізнес-інтереси: ГМК, суднобудування, АПК, будівництво і виробництво будматеріалів, фінансовий сектор, машинобудування.

Бізнес-партнери/зв'язки:

• Рінат Ахметов – бізнес-партнер, після злиття низки активів «Смарт-холдинг» став власником понад 25% акцій укрупненого «Метінвесту». Також вони разом розвивають агрохолдинг HarvEast;
• Борис Колесніков – великий бізнесмен, однопартієць по «Опоблоку», якому Новинський неодноразово висловлював підтримку, називаючи в тому числі найкращим кандидатом на пост прем'єр-міністра;
• Віктор Нусенкіс – засновник групи «Донецьксталь», колишній бізнес-партнер, розпродав активи в Україні. Наразі живе в Росії;
• Геннадій Корбан – близький до олігарха Ігоря Коломойського бізнесмен, голова партії УКРОП;
• Алішер Усманов – російський мільярдер, колишній бізнес-партнер;
• Едуард Шифрін, Алекс Шнайдер – бізнес-партнери, у яких «Смарт-холдинг» викупив мережу супермаркетів «Амстор»;
• Василь Горбаль – екс-голова Укргазбанку, один з найщедріших церковних благодійників.

Потенційні ризики: лобізм бізнес-інтересів, підтримка проросійського тренда в парламенті.

Уродженець Росії Вадим Новинський отримав українське громадянство 29 травня 2012 року – надати його Новинському президента Віктора Януковича просив тодішній міністр економіки Петро Порошенко. Того ж року Новинський, відомий своєю глибокою релігійністю, був організатором і супутником Януковича в паломництві на гору Афон.

Отримавши можливість балотуватися, Новинський у 2013 році реалізував це право на окрузі в Севастополі (під час перевиборів по 224 мажоритарному округу у зв'язку з тим, що нардепа, обраного там раніше – Павла Лєбєдєва – було призначено міністром оборони України). Цікаво, що олігарх – росіянин за національністю, що висловлює погляди, які можна віднести до проросійських і має бізнес-партнерів у РФ – анексію Криму Росією не підтримав.

Вадима Новинського відрізняє зважений і толерантний стиль ведення бізнесу і спілкування – можливо, у тому числі це дозволило йому на відміну від більшості російських бізнесменів зберегти вплив і активи в Україні у вихорі змін влади. На тлі загострення відносин між двома країнами Новинський залишається провідником між українським великим бізнесом і колегами з РФ.

Вадим Новинський – голова фракції «Опозиційний блок» у Верховній Раді, однак на вибори йде не за списком, а по одномандатному виборчому округу в місті Маріуполь. Це більш ефективний спосіб потрапити до парламенту, оскільки «Опоблок», згідно з останніми соцдослідженнями, не долає 5%-вий бар'єр. Люди з оточення Новинського пояснюють це інакше: нібито йому порадили йти по округу релігійні лідери – православні старці. Для людей, які знають Вадима Новинського, ця причина звучить цілком переконливо.

Посада/статус: екс-віце-прем'єр з питань Євро-2012, народний депутат («Опозиційний блок»), бізнесмен, бенефіціар кондитерської компанії «Конті», холдингу «АПК-Інвест», кандидат у депутати по ВО №49 («Опозиційний блок»).

Бізнес-інтереси: харчопром, сільське господарство, спорт.

Бізнес-партнери/зв'язки:

• Рінат Ахметов – олігарх, засновник компанії СКМ, бізнес-партнер, друг дитинства;
• Вадим Новинський – засновник «Смарт-холдингу», однопартієць;
• Раїса Богатирьова, Тетяна Бахтєєва, Сергій і Андрій Клюєви, Сергій Ларін – кістяк «Партії регіонів», з якими Колесніков перебуває у дружніх відносинах (щодо Ларіна – невідомо, чи збереглися вони після переходу останнього в «Опозиційну платформу – За життя»).
• Олена Бондаренко – екс-прес-секретар Бориса Колеснікова, політик, кандидат у депутати по ВО №131 («Опозиційний блок»).

Потенційні ризики: лобіювання бізнес-інтересів – власних та близьких до нього бізнесменів, спроби реалізувати власне бачення розв'язання конфлікту на Донбасі.

Як і Вадим Новинський, один з головних функціонерів «Опозиційного блоку» Борис Колесніков балотується по мажоритарному округу, а не за списком партії. Його шанси все ще високі, попри скандал, в який він потрапив за тиждень до виборів, встрявши в сваркуна зустрічі з виборцями.

Колесніков – один з найбільших українських бізнесменів, чиї активи істотно постраждали від військових дій на Донбасі. Зокрема, у 2014 році свинарська компанія «АПК-Інвест» мала проблеми з подачею води через пошкодження каналу «Сіверський Донець», що призвело до скорочення поголів'я. Контроль над активами кондитерської фабрики «Конті» в Донецьку було втрачено, а виробництво сконцентровано на Костянтинівській фабриці.

Однак поступово Колесніков відновив стійкість бізнесу і навіть планує його розширювати. «Ми замислюємося над розширенням лінійки і «АПК-Інвест», і «Конті». Ми хочемо з часом побудувати для «Конті» велику шоколадну фабрику в центрі України, і ще кілька виробництв «АПК-Інвест», деякі з яких є унікальними для нашої країни», – сказав він.

У Бориса Колеснікова є спільний бізнес з Рінатом Ахметовим, однак у якій галузі – ніколи не озвучувалося. Колесніков лише уточнив, що це відносно невеликі підприємства, якими керують найняті менеджери. Проте їх особисті відносини дуже міцні – саме структури Ахметова внесли за Бориса Колеснікова заставу в $10 млн, коли він після «помаранчевої» революції потрапив до СІЗО за підозрою в незаконному отриманні акцій донецького торгового центру «Білий лебідь».

Посада/статус: народний депутат, член комітету ВРУ з питань аграрної політики та земельних відносин, кандидат у депутати по ВО №17 (самовисуванець).

Бізнес-інтереси: сільське господарство.

Бізнес-партнери/зв'язки:

• Юрій Косюк – колишній роботодавець, бенефіціар найбільшого птахівничого холдингу МХП;
• Ірина Ваннікова – керівник соціальних програм «Миронівський хлібопродукт», кандидат у депутати по ВО №196 (самовисуванець);
• Владислав Голуб – народний депутат, кандидат у депутати по ВО №196 (самовисуванець), близький до МХП;
• Іван Полудень – голова відділу будівництва Ладиженського ЖБК, департамент будівництва компанії «Вінницький бройлер», кандидат у депутати, №30 у списку Радикальної партії.

Потенційні ризики: лобізм інтересів птахівничої галузі, зокрема – у питанні формування системи державних дотацій.

Мільярдер, колишній заступник глави Адміністрації президента Порошенка, власник компанії «Миронівський хлібопродукт» Юрій Косюк досконало знає, як отримати вигоду з держбюджету, що підтверджується отриманими ним держдотаціями: 1,5 млрд грн у 2017 році та 1 млрд – у 2018-му. Робить він це чітко в рамках закону, заздалегідь лобіюючи механізми розподілу коштів у вигідному для себе форматі. Для цього йому потрібні лояльні депутати – в першу чергу, в ключовому для МХП аграрному комітеті ВРУ.

У парламенті минулого скликання такі були, а комітетом керував Олександр Бакуменко – родич Косюка і колишній глава Асоціації птахівників України. У Верховну Раду ІХ скликання мільярдер також планує завести своїх негласних представників.

Один з них – Микола Кучер, який з 2004 по 2013 рік працював у «Миронівському хлібопродукті».

На Кучера оформлені дві офшорні фірми – «Тенсі Холдінгз ЛТД» і «Азалея Холдінгс ЛТД», проте, за його словами, вони не активні, а виступають власниками акцій «одної європейської публічної компанії», назви якої він не розголошує.

Посада/статус: народний депутат, кандидат у депутати по ВО №85 (самовисуванець).

Бізнес-інтереси: туризм, готельний бізнес, медицина.

Бізнес-партнери/зв'язки:

• Олександр Шевченко – брат, співвласник курорту «Буковель», кандидат у президенти України в 2019 році;
• Ігор Коломойський – засновник групи «Приват», бенефіціар і основний інвестор курорту «Буковель»;
• Андрій Шевченко – брат, кандидат у депутати від партії «Слуга народу», ВО №88.

Потенційні ризики: лобізм інтересів групи «Приват», внесення і підтримка ініціатив, спрямованих на збереження лідируючого становища курорту «Буковель» у сфері зимового відпочинку в Україні.

У парламенті IX скликання могло опинитися одразу три брати Шевченки – Олександр, Віктор і Андрій, проте старший і найдосвідченіший Олександр Шевченко зняв свою кандидатуру по округу №83 на користь кандидата від «Слуги народу» Андрія Сторожука – свого помічника у ВР VII і VIII скликань.

Віктор Шевченко, діючий нардеп і власник кількох туристичних об'єктів, сконцентрованих на його компанії «Амбіка», продовжує боротьбу за свій повторний похід до парламенту. Дружина Віктора, Жанна, є співвласницею (50% статутного фонду) компанії «Медичний центр доктора Бубновського 10».

Андрій Шевченко, 1991 року народження – економіст у компанії «Парктур», яка надає послуги в сфері туризму.

Братів Шевченків звинувачували в некоректній агітації. Так, вони організовують безкоштовні поїздки та екскурсії на курорт «Буковель», які передбачають зустріч з кандидатом.

Посада/статус: народний депутат («Самопоміч»), секретар парламентського Комітету з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки, кандидат у депутати по ВО №155 (партія «Голос»).

Бізнес-інтереси: енергетика, нафтогазовий сектор.

Бізнес-партнери/зв'язки:

• Геннадій Войціцький – чоловік, партнер компанії Baker McKenzie;
• Віктор Пінчук – засновник EastOne Group, бенефіціар реприватизації ДАК «Укррудпром»;
• Юрій Недашковський – президент НАЕК «Енергоатом», чиї ініціативи підтримує кандидатка.

Потенційні ризики: лобізм, протискування ініціатив «Енергоатому», зокрема, підвищення тарифу на електроенергію, запуск процесу перегляду приватизації «Укррудпрому».

До своїх перемог у минулому парламенті Вікторія Войціцька відносить прийняття змін до закону «Про акціонерні товариства», які дозволили провести збори акціонерів «Укрнафти» і, згідно з їх рішенням, призначити новий менеджмент компанії. Цим Войціцький розблокувала виплату до держбюджету дивідендів на 2 млрд грн на рік і нажила ворога в особі олігарха Ігоря Коломойського, структури якого є міноритарними акціонерами «Укрнафти».

Також вона була співавтором законопроекту, який зобов'язує користувачів надр і власників спеціальних дозволів на користування нафтогазоносними надрами надавати і оприлюднювати інформацію про сплачені ними податки і параметри господарської діяльності.

Самій Войціцькій також висували претензії щодо наявного у неї конфлікту інтересів: компанія Baker McKenzie, в якій працює її чоловік, лобіює енергетичний міст до Польщі за рахунок блоку Хмельницької АЕС (бенефіціари – чеська компанія Skoda JS as і Westinghouse Electric) і виступає радником з приватизації заводу «Електроважмаш» і «Об'єднаної гірничо-хімічної компанії». Крім того, її беззастережна підтримка ініціатив керівництва «Енергоатому» – зокрема, про підвищення середньої зарплати працівників цієї компанії і вимога підвищити тариф на відпуск електроенергії – також залишали простір для подвійних тлумачень і припущень про її особисту зацікавленість.

Також ім'я Войціцької часто згадують у контексті захисту інтересів олігарха Віктора Пінчука. Так можна витлумачити ініційоване нею і нардепом Павлом Різаненком звернення до Конституційного суду про перевірку закону, який дозволив приватизацію «Укррудпрому». Ідею реприватизації ДАК «Укррудпром», яка володіла контрольними пакетами акцій ГЗК, що видобувають залізну руду, виношує Віктор Пінчук. Також на зв'язок, який існує між олігархом і депутатом, може вказувати сам факт її висування від партії «Голос», яку пов'язують з Пінчуком.

Посада/статус: народний депутат, співвласник мережі будівельних гіпермаркетів «Епіцентр», компанії «Епіцентр-Агро», кандидат у народні депутати по ВО №192 (самовисуванець).

Бізнес-інтереси: сільське господарство, DIY-ритейл, виробництво керамічних виробів.

Бізнес-партнери/зв'язки:

• Галина Герега – дружина, депутат Київради V і VI скликань, екс-секретар Київради, співвласник компанії «ЕпіцентрК»;
• Віктор Ющенко – третій президент України, перебуває в дружніх стосунках з родиною Герег, надавав підтримку їхнім проектам;
• Вадим Лозовий – екс-губернатор Хмельницької області, топ-менеджер компанії «ЕпіцентрК», кум Гереги.

Потенційні ризики: лобізм своїх бізнес-інтересів, використання політичного впливу для подальшого розширення аграрної імперії, отримання агродотацій.

Олександр Герега домігся безумовного лідерства на ринку роздрібної торгівлі товарів для ремонту, і останні два роки, схоже, переслідує ту ж мету в агропромисловому комплексі. З огляду на його агресивний стиль ведення бізнесу і те, наскільки активно він прокладає собі шлях у десятку агробаронів країни – вона може бути досягнута вже в найближчому майбутньому.

Гереги почали вкладати кошти в сільське господарство у 2017 році, за перший же рік купивши півтора десятка немаленьких фірм. Загалом до 2019 року в новий бізнес було інвестовано близько 6 млрд грн. «Епіцентр Агро» вже має в своєму розпорядженні земельний банк на 120 000 га. Формуючи його, на першому етапі Герега запропонував власникам паїв орендну плату на рівні 10% від нормативної грошової оцінки при тому, що середній показник по області становив 3%. Коли аграрії почали масово переукладати договори з компаніями Гереги, це спровокувало «аграрний майдан», стимульований колишніми орендарями.

Занурюючись в АПК, Гереги не забувають і про основний бізнес. На початку цього року «Епіцентр» повідомив, що в будівництво заводу з виробництва керамічної плитки під Києвом буде інвестовано 3 млрд грн. Також Герега – міноритарний акціонер компанії – виробника підлогового покриття Lentex у Польщі.

Шанси Гереги вчергове потрапити до парламенту дуже високі. Скласти йому серйозну конкуренцію на окрузі міг би лише кандидат від «Слуги народу», проте президентська політсила виставила тут директора комунального закладу «Центр культури та відпочинку» Василя Гуменюка, який навряд чи може претендувати на статус фаворита виборчих перегонів.

Посада/статус: народний депутат III–IV, VIII скликань, міністр енергетики та вугільної промисловості в уряді Володимира Гройсмана, кандидат у народні депутати по ВО №85 (самовисуванець).

Бізнес-інтереси: енергетика.

Бізнес-партнери/зв'язки:

• Петро Димінський – підприємець, найбагатша людина Західної України, бізнес-партнер. Перебував з Ігорем Насаликом у лавах партії «Еко + 25%». Пізніше Насалик звинувачував його в організації «наїзду» НАБУ;
• Ігор Коломойський – на думку експертів, олігарх лобіював призначення Насалика, а також забезпечив необхідні голоси при голосуванні за нього;
• Сергій Насалик – брат, мер Рогатина, співвласник українсько-польської компанії «Галпласт» і компанії «Галнадра», що випускають мінеральну воду.

Потенційні ризики: лобіювання інтересів бізнес-партнерів і своїх власних в енергетиці.

Ігор Насалик почав займатися бізнесом ще в середині 1990-х. Перепробувавши кілька напрямків, він зосередився на торгівлі енергоносіями, а потім почав поставляти їх за кордон. Свої підприємства об'єднав у промислово-виробничу корпорацію «Техноінвестцентр» (зараз «Техно-Центр»).

Своєю вотчиною Насалик обрав м. Калуш, який багатий енергоресурсами – на місцевих виборах 2006 року був обраний мером і переобраний у 2010 році.

У 1998 році, вперше ставши депутатом, він увійшов до профільного для себе комітету з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки. У 2014-му на дострокових виборах Насалик переміг на окрузі під прапорами «Блоку Петра Порошенка».

Зараз на міністра не зареєстровано жодного бізнесу. Він лише значиться засновником у ГО «Вільні громадяни вільного міста Калуш» і ГО «Культурний і художній простір Прикарпаття». У 2016 році глава Міненерго опинився в епіцентрі скандалу, після того як у мережу інтернет потрапив запис його зустрічі з «міністром доходів і зборів» самопроголошеної ДНР, на якій він домовлявся про постачання вугілля.

Насалика часто називають людиною, близькою до Ігоря Коломойського, однак якщо навіть це так, то на передвиборчій стратегії не позначається. По одному з ним округу балотується брат співвласника «Буковеля» Віктор Шевченко (див. вище) – такий канібалізм навряд чи був би можливий у разі узгоджених дій.

Посада/статус: народний депутат (БПП), співзасновник пивоварної компанії «Перша приватна броварня», кандидат у народні депутати по ВО №190 (самовисуванець).

Бізнес-інтереси: харчопром.

Бізнес-партнери/зв'язки:

• Андрій Мацола – брат, співзасновник і топ-менеджер компанії «Перша приватна броварня»;
• «Oasis CIS» – міжнародний холдинг, що спеціалізується на виробництві пива і безалкогольних напоїв, бізнес-партнер.

Потенційні ризики: лобізм бізнес-інтересів, серед іншого – у частині екологічних норм і правил забору води.

Бізнес родини Мацола починався наприкінці 1990-х з торгівлі пивом. Уже за кілька років їхня компанія «Олмар» стала найбільшим дистриб'ютором у Західній Україні, а брати налагодили виробництво власного пива. За неповні 10 років продукція «Першої приватної броварні» (ППБ) стала одним із символів Західного регіону і зуміла закріпитися на ринку, де починали домінувати транснаціональні пивоварні.

З 2011 року ППБ співпрацює з міжнародною Oasis CIS, яка придбала 100% акцій групи компаній Мацоли «Рідна Марка», основним активом якої є пиво-безалкогольний комбінат «Радомишль». Oasis працює і на російському ринку, зокрема поставляючи туди продукцію, вироблену в Україні, чим докоряли Мацолі.

«Бізнесу в Росії я не маю. Компанія Oasis – це мої партнери в Україні. Це міжнародна компанія, що володіє активами в США, Британії, Німеччини, Казахстані, Білорусі, Росії. Вони розливають пиво за нашою ліцензією (ТМ «Бочковое». – Mind). Це нормально», – пояснював Андрій Мацола. У свою чергу ППБ виробляють пиво за ліцензією ТМ «Жигулі».

У 2014 році Роман Мацола став народним депутатом – одним з найбільш дисциплінованих у парламенті, як можна констатувати за підсумком каденції. На нього зареєстровано кілька фірм, що вже припинили своє існування, і ГО «Інститут солідарності громад Романа Мацоли».

Андрій Мацола продовжує керувати сімейним бізнесом.

Посада/статус: народний депутат (БПП), кандидат у народні депутати по ВО №219 (самовисуванець).

Бізнес-інтереси: нафтогаз, азартні ігри.

Бізнес-партнери/зв'язки:

• Майкл Джон Фогго – британський фінансист та інвестор, формальний власник «Української національної лотереї», в якій у Третьякова є опціон на покупку;
• Вікторія Муха – депутат Київської міської ради VIII скликання (фракція «Солідарність»), помічник-консультант народного депутата України Третьякова, директор «Фонду Олександра Третьякова», кандидат у депутати по ВО №218;
• Гліб Загорій – голова фармацевтичної фірми «Дарниця», надавав фінансову підтримку в передвиборчій кампанії 2014 року;
• Ігор Коломойський – український олігарх, колишній бізнес-партнер по холдингу «Главред-медіа»;
• Віктор Ющенко – третій президент України, Третьяков входив у його найближче оточення і в його будинку Ющенко жив перед виборами 2004 року з міркувань безпеки.

Потенційні ризики: лобізм бізнес-інтересів, використання політичного впливу в боротьбі за збереження частки на лотерейному ринку.

Бізнес-історію Олександра Третьякова можна розділити на два етапи. Зараз він – один із найменш публічних бізнесменів у країні, проте наприкінці 1990-х – початку «нульових» вважався хедлайнером підприємництва. Статки він заробив на торгівлі нафтопродуктами – його фірма «АТЕК-95» була одним з найбільших гравців на цьому ринку. Зараз компанія оформлена на дружину Третьякова, Аллу.

За п'ять років Олександр Третьяков перетворився на медіамагната, створивши разом із засновником групи «Приват» медіа-холдинг «Главред-медіа» (інформаційне агентство УНІАН, сайт «Главред» і однойменний журнал, журнали «Профіль», «Телесіті», сайт «Телекритика» та інші), а у 2010 році припинив ним бути, продавши свою частку партнеру, Ігорю Коломойському, за $4 млн.

Таке рішення він пояснив своїм статусом опозиціонера до Віктора Януковича, що переміг на президентських виборах. Через бізнес, на думку Третьякова, на нього могли здійснювати тиск. Наступні роки він був послідовним опозиціонером, і в 2013–2014-х активно підтримував Євромайдан.

У 2018 році офіційно підтвердив свій зв'язок з найбільшим оператором лотерейного ринку – компанією «Українська національна лотерея» (торгові марки лотерей «Космолот», «Золотий Кубок», «Лото Платинум», Pari Match, Favorit Sport тощо).

Після зміни влади, за даними інсайдерів, відбувається переділ лотерейного ринку, і лідерство може перейти від «УНЛ» до основного конкурента – компанії «МСЛ». Видимі ознаки цього процесу вже є: на початку липня стало відомо, що держлотерея «Космолот», яка належить «УНЛ», приєдналася до лотерейної мережі «МСЛ».

Посада/статус: екс-голова Київської міської державної адміністрації, кандидат у народні депутати по ВО №212 (самовисуванець).

Бізнес-інтереси: міжнародна торгівля, теплоенергетика.

Бізнес-партнери/зв'язки:

• Віталій Мякінін – засновник ГО «Пульс країни», бізнес-партнер.

Потенційні ризики: з огляду на невеликий масштаб бізнесу – лобізм персональних інтересів малоймовірний, можливості для монетизації статусу виникнуть у разі призначення у виконавчу владу або органи місцевого самоврядування.

Олександр Попов більшу частину свого життя був чиновником і працював в органах влади: з 1994 по 2006 рік – міським головою і головою міської ради міста Комсомольськ Полтавської області (зараз Горішні Плавні), у 2007–2010 роках – заступником, а потім міністром з питань житлово-комунального господарства України. Починаючи з листопада 2010 року і аж до трагічних подій на Майдані Незалежності наприкінці 2013-го керував Київською міською державною адміністрацією. Після звільнення з посади і зміни влади в країні зосередився (вимушено) на відвідуванні судів, які встановлювали ланцюжок подій, що відбувалися під час Євромайдану.

Заснував невеликий бізнес у сфері теплоенергетики – виробництво котельного обладнання та продаж теплової енергії та зовнішньоекономічної діяльності. Компанія OfferUA займається просуванням українських товарів на європейський ринок.

Посада/статус: генеральний директор Директорату технічного регулювання в будівництві, Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, кандидат у народні депутати по ВО № №220 («Слуга народу»).

Бізнес-інтереси: будівництво

Бізнес-партнери/зв'язки:

• Андрій Вавриш – CEO, Saga Development (колишня Riverside Development. – Mind), у 2010–2015 роках – заступник директора департаменту містобудування Київської міської держадміністрації – начальник служби містобудівного кадастру; близький друг Андрія Богдана;
• Вадим Струневич (№39 в списку партії СН), директор «Виробничо-технічного агентства»;
• Олександр Горенюк (ВО №136), ФОП (помічник генерального директора, SAGA Development);
• Андрій Стрихарський (ВО №196), директор «Статус Груп»;
• Дмитро Гурін (ВО №218), ФОП; архітектор;
• Дмитро Ісаєнко – кандидат до ВР за списком партії «Опозиційна платформа – За життя», №15 у списку, віце-президент Конфедерації будівельників України, екс-заступник міністра регіонбуду;
• Іван Юнаков – архітектор 33BY Architecture, №63 у виборчому списку партії «Слуга народу», підрядник проекту перебудови Українського дому на новий офіс президента.

Потенційні ризики: лобіювання інтересів представників галузі, обілення незаконних будівництв, закріплення корупційних схем.

Ганна Бондар – колишня помічниця великого столичного забудовника (SAGA Development) високопосадовця (заступник директора Департаменту містобудування та архітектури КМДА та начальник Служби містобудівного кадастру) Андрія Вавриша. Звільнившись, він пролобіював її призначення на свою посаду в Головархітектурі.

Прізвище «Бондар» вказане у відкритому листі Київської організації Національної спілки архітекторів України, в якому ті закликають не допустити потрапляння в парламент «групи корупціонерів і стягувачів податей від ДАБІ».

«Саме вони (зазначені в листі кандидати, серед яких Бондар. – Mind) протягом останніх 8–9 років практично знищили здорові містобудівні процеси і створили корупційні схеми продажу всього – від кваліфікаційних сертифікатів архітекторів і надання дозвільних документів на будівництво, від виділення земельних ділянок до прийняття в експлуатацію об'єктів незаконного будівництва», – йдеться в листі.