Щороку, починаючи з 1993-го, наприкінці червня – початку липня в Західному Сассексі (Великобританія), на території графського маєтку проходить досить екстравагантний за своєю суттю автомобільний фест – «Гудвудський фестиваль швидкості». Головна ідея заходу – змагання в швидкісному підйомі на пагорб серед раритетних та інноваційних гоночних авто. Це найгірше організований і найбільш затребуваний автомобільний івент світу під відкритим небом. Тут презентують нові моделі та цілі бренди, доводять прототипи і ставлять рекорди, а на старті юрбляться найсильніші гонщики всіх часів. Mind побував на фестивалі і розповідає, чим запам'яталися світу «гудвудські перегони» –2019.
Потрібно дуже любити Великобританію, аби відправитися туди в липні. І ще більше любити автомобілі, щоб віддати перевагу не Лондону та Ліверпулю, а Західному Сассексу, про глушину та гидку погоду якого іронізують навіть самі англійці.
Goodwood Festival of Speed (FOS) немає в жодному реєстрі автосалонів. Проте тут щорічно презентуються десятки нових моделей. За всіма офіційними «стандартами», це навіть не змагання, але в очах у присутніх рябить від гоночних болідів різноманітніших серій. Навіть більше, автовиробники будують гоночні автомобілі саме під «Гудвуд» і присвячують йому лімітовані серії своїх моделей.
Цього року на FOS дебютували Mercedes-AMG CLA 45 та A45, Bentley Flying Spur, Audi R8 LMS GT2, Honda e, Porsche 911 RSR, Ford GT Mk II, Aston Martin Vantage Heritage RE, Ferrari P80/C та SP3JC, Alfa Romeo Stelvio Quadrifoglio RE та Giulia Quadrifoglio RE. І ще стільки ж брендів, назви яких мало що скажуть навіть профі.
Традиційно в центрі траси – перед головною будівлею маєтку – споруджується скульптура, що символізує основну тему фестивалю. Цього року лейтмотивом FOS стало... ні, не 60-річчя MINI. І не сторіччя Bentley. І не настільки ж гарний ювілей Citroen, хоча всі три бренди звезли до Гудвуда як раритетну, так і найсучаснішу техніку. Перший номер «шевронів» Мадс Остберг і зовсім зробив перерву у виступах у чемпіонаті світу, аби почастувати публіку пончиками з-під коліс свого Citroen C3 WRC.
Взагалі цього року в плані спорту все було настільки серйозно, що Volkswagen заради 40-секундного заїзду перебудував свій електрокар ID.R і привіз до Гудвуда всю гоночну команду, мріючи побити рекорд 20-річної давності, встановлений на боліді Ф-1.
До речі, німцям теж було що святкувати: наприклад, 90-річчя марки BMW, піввіковий ювілей культового Porsche 917 або 125-річчя участі в гонках Mercedes.
Проте величезна скульптура піднесла до небес Aston Martin DBR1/300 – на честь дебюту марки в Гудвуді в 1959 році.
Привабливість «Гудвуда» для виробників така сильна, що часом вони привозять сюди навіть не зовсім готові автомобілі. Про Lexus LC Convertible, Land Rover Defender, Aston Martin DBX і MINI JCW GP немає не те що точних технічних даних, а й навіть термінів їх виходу на ринок – програма доопрацювання в самому розпалі. Було кумедно спостерігати, як всюдисущі китайці в спробах зібрати хоч якусь інформацію про LC сканували його маскувальну плівку «під QR-код».
Такі заходи, де концентрація потенційних клієнтів вище, ніж на будь-якому автосалоні, дуже важливі в плані збирання інформації: чого саме чекають покупці, в якому напрямку рухатися. Рішення застосувати м'який верх замість звичного для «лексусів», що відкриваються, складного твердого даху дозріло саме після подібного роду спілкування.
Ще одна особливість фестивалю – він є «Байконуром» для запуску brand new day на кшталт Prato Orage або перезапуску легендарних брендів. Таких, як багатостраждальний de Tomaso, для якого це вже третя спроба реінкарнації. У будь-якому випадку купе P72 (750 000 євро), вирішене в стилі Ferrari 330 P4, – відмінний подарунок на 60-річчя марки.
Ще одним ювіляром став Джекі Стюарт, що розміняв дев'ятий десяток. Під час заїзду він зупинив болід, на якому в 1969-му завоював перший з трьох титулів, і підніс дружині, що давно пересувається в інвалідному кріслі, троянду її улюбленого сорту Spry.
Діючих пілотів «Формули-1» також було як ніколи багато: Вальтері Боттас, Даніель Ріккьярдо, Карлос Сайнс, Ландо Норріс, Алекс Албон, Естебан Окон і Антоніо Джовінаццо – це понад третина пелотона, вони могли б розіграти персональний чемпіонат. І всі вони були не тільки «весільними генералами» на цьому святі швидкості, але і виконували звичну роботу. Ні, не розвозили гостей (хоча і це теж), а що є сили тиснули на педалі та змагалися у швидкості об'їжджати кути. Де ще ви побачите на одній трасі золотий фонд «Формули-1» останніх 50 років?
Те ж саме з технікою – подібний «оксюморон у кардебалеті» не зустрічається більше ніде. 28,3-літрове «туринське чудовисько» Fiat S76 1910 року, формульні та індикаровські боліди всіх мастей і епох, дрифтові пікапи, гоночні вантажівки MAN TGS та КамАЗ-43509. Останній зіграв першу роль у ролику головного спонсора сучасного автомотоспорту Red Bull, присвяченого вічним проблемам «Гудвуда» – плутанині, заторам і відсутності парковок.
Але, цілком можливо, ще років через 20 пілотів ані в гонках взагалі, ані в FOS зокрема не залишиться – 500-сильна «електричка» Robocar проїхала всю трасу не тільки без помарок, але і так само вражаюче швидко, як і з пілотом. Керувала безпілотником обчислювальна платформа Nvidia Drive PX22.
Сьогодні Bentley куди сильніше за свого альтер-его Rolls-Royce асоціюється з автоспортом. Ледве відсвяткувавши «серійну» перемогу в найвисокогірнішій гонці світу Pikes Peak, компанія з Крю представила в Гудвуді третє покоління свого драйверського седана Flying Spur. П'ятиметрова 2,4-тонна «шпора», завдяки могутньому W12 (6000 куб. см, 635 к. с., 900 Нм) і «активній» трансмісії, розмінює першу «сотню» за 3,8 с і перестає розганяється лише після досягнення 333 км/год.
Щоправда, колишнього «постійного повного приводу» тепер не буде – замість нього запозичена у Porsche багатодискова центральна муфта, у блоці з роботизованою трансмісією PDK з двома зчепленнями. Звідти ж повнокероване шасі та система придушення крену.
Нарікати починають навіть англійці, що вже говорити про українців, які часом віддають перевагу Bentley, а не «ройсам», виключно через наявність «торсена». У базі нова модель коштує 236 000 євро і у нас з'явиться тільки в лютому-березні 2020-го, але депозити вже беруть.
Незважаючи на скромні габарити С-класу, «сорокоп’ятки» – справжні витвори інженерного мистецтва.
По-перше, у частині компонування моторного відсіку: впускна система розташована у радіатора, тоді як випускний колектор і компресор – за блоком циліндрів, у моторного щита. Підглянута в гонках конфігурація гарантує при такому компактному підкапотному просторі максимально можливий забір повітря і вентиляцію.
По-друге, мотор M139 і сам собою є концентратом ноу-хау. Тут і двопотоковий турбокомпресор, і комбіноване (одночасно і в циліндри, і у впускний колектор) впорскування, і електронне управління перепускним клапаном скидання тиску вихлопних газів.
У результаті з двох літрів робочого об'єму знято 387 к. с. і 480 Нм – на сьогодні це найпотужніша з серійних «четвірок». Для тих, кому завжди мало, існують «ески» (версії CLA 45 S і A 45 S), у яких шляхом збільшення тиску наддуву зі штатних 1,9 до 2,1 бара віддача становить 421 к. с. і 500 Нм.
Коробка передач на всі випадки одна – преселективний «робот» c двома мокрими зчепленнями. А ось підвіску можна вибирати – з амплітудозалежними амортизаторами або адаптивними.
Повноприводна трансмісія також сконструйована за останньою модою. Як і у Ford Focus RS, у штатних режимах вона передньопривідна, на корму тяга транслюється індивідуальними муфтами в приводі задніх коліс. Причому бортові багатодискові фрикціони навчені не лише керувати вектором тяги, а й (у спецрежимі) дрифтити.
Старт європейських продажів «сорокоп’яток» намічений на жовтень-2019 за ціною від 60 000 євро.
На тлі преміум-брендів автомобілі Renault виглядають гаврошами, але не варто їх недооцінювати. Цей милий хетчбек тільки-но побив «передньопривідний» рекорд «Нюрбургринга». Так-так, мова про абсолютно серійний автомобіль. Дивно інше – відмінностей у «ерки» від RS Trophy мінімум. Під капотом та сама «турбочетвірка» (1800 куб. см, 300 к. с., 400 Нм) і шестиступінчаста МКП. Різниця в тотальній дієті (–130 кг) і, меншою мірою, у доопрацюванні підвіски і поліпшенні аеродинаміки. Ось і динаміка трохи покращилася: розгін до «сотні» зменшився з 5,7 до 5,4 секунди, «максималка» виросла з 261 до 262 км/год.
Куди значніше підросла ціна – з 44 300 до 55 000 євро. Забагато для Renault, катастрофічно для Megane, але бюджетно для автомобіля, здатного обігнати третину моделей Porsche.
Замовлення почнуть приймати вже в серпні, виробництво розпочнуть у листопаді. Загалом буде зібрано 500 «ерок», 30 з яких отримають праве кермо.