Gelendwagen для початківців: що показав бліц-тест Suzuki Jimny

Усі недоліки новітнього Jimny – суть продовження його достоїнств. Він ніколи не був і не буде містким, комфортним, п'ятидверним і сімейним. Зате завжди – субкомпактним, надлегким і суперпрохідним. Отже – готовим до будь-яких пригод.

Хто не пам'ятає історії, той не має майбутнього. Одні переплачують фотошпигунам, інші гадають на інсайдерській гущі. Нам же все було зрозуміло від самого початку: попередні півстоліття і три генерації Suzuki був гомофобно нетолерантним до несучих кузовів, незалежних підвісок, електронних диференціалів та інших цифрових імітацій.

Навіть у пізні 1990-ті, коли на поводку кросоверної моди йшли всі, аж до Gelendwagen і Pajero, цей хлопчик-мізинчик залишався непохитно залізним і аскетичним. Та ба, й відстаючи від прогресу, він захищав власну «теорію Дарвіна», де немає місця нічому зайвому.

Екстер'єр першого Jimny (1970-1981 рр.) Розробляли конструктори. Дизайнерів підпустили до проекту лише починаючи з другої (1981-1998 рр.) генерації, націленої на ринки Старого і Нового Світу. І лише третє покоління (1998-2018 рр.) пішло трохи далі від утилітарно-функціонального вигляду.

Фото автора

Багатьох вводила в оману його «мультяшна» зовнішність і мініатюрність. Особливо це стосувалося минулої генерації, з якої і почалися в 1998 році офіційні продажі позашляховика в Україні. Через те що на нашому ринку позиціонуванням моделі, як і формуванням іміджу бренду в цілому, ніхто до пуття не займався, покупці субкомпакту розділилися на дві нерівні (60:40) групи.

Першу можна назвати «жіночою аудиторією» – адепти «великого автомобіля за менші гроші» купували дорогий і маломірний позашляховик улюбленим дружинам і дочкам-студенткам. Виключно як сіті-кар. І справа не лише в по-японськи зворушливому екстер'єрі з веселенькими забарвленнями і розмашистими декалями. Хоча і в цьому теж. Завдяки значній площі скління, величезним дзеркалам заднього виду, височенному кліренсу, заниженій підлокітній лінії та капітанській посадці оглядовість у мікропозашляховика була воістину акваріумною. Додайте сюди субтильні розміри, помножені на клікові звіси, і ви зрозумієте, чому вже через день знайомства з Jimny навіть панянки, які отримали права в подарунок разом з авто, відчували його габарити як свої.

Дорослу, якщо порівнювати з конкурентами, ціну (він і зараз найдорожчий Suzuki – дорожче за SX4 і Vitara) компенсували сходова рама, нерозрізні мости і чесний «повний привід» з демультиплікатором. Тобто навіть недосвідчений водій міг без зусиль виїхати вранці з кучугури, запаркуватися на ніч у «важкодоступному місці» і об'їхати затор по кювету. Або просочитися крізь нього – маючи ширину mini, це було простіше, ніж знайти важіль відкривання капота, який через нестачу місця в салоні назавжди сховали в й без того крихітний бардачок.

Все сказане вище справедливо і для нинішньої генерації. Її підвіска, як і раніше, непробивно залізобетонна на бездоріжжі й так само не знає жалю на «лежачих поліцейських». Нового мотора і старого автомата ледь вистачає на обгони вантажівок (на 120 км/год стрілка тахометра не падає нижче 3000 об/хв), причому зустрічні фури через високий центр ваги і неабияку вітрильність ледь не здувають зі смуги. Розгінну динаміку Suzuki і зовсім соромиться вказувати, так що, запізнюючись в аеропорт, краще скористатися послугами таксі.

Габарити автомобіля майже не змінилися, а ось у салоні стало просторніше за рахунок меншого нахилу лобового скла і зрушених назад сидінь другого ряду. Правда, і без того крихітний багажник тепер став розміром з висувний ящик письмового столу. Через це задні сидіння Jimny майже завжди складені.

Здавалося б, 85-літровий простір за задніми сидіннями дозволяє перевезти в ньому хіба що пакет з бутика. Але виявилося, що багажник спокійно вміщує пару 20-літрових каністр. А під фальш-підлогою заховано місткий кейс-органайзер для рибальських і мисливських снастей.

Фото автора

Зворотний бік компактності – дивовижна легкість і верткість, що вселяють давно забуте на бездоріжжі почуття вседозволеності.

Здавалося б, більш ніж за півстоліття японці могли зробити ергономіку позашляховика близькою до зразкової. Але компоновники перенесли клавіші склопідйомників на центральну консоль якраз в районі колін, не здогадавшись заокруглити 90-градусні кути блоку. Але він, як і колись, не провалюється в наїжджену колію, з якої буває не вибратися, а прокладає власну. Навіть більше, завдяки тим самим мінімальним габаритам і звисам у нього мотоциклетний (4,9 м) радіус розвороту, а отже – і приголомшлива маневреність на пересіченій місцевості. Адже іноді простіше об'їхати перешкоду, ніж атакувати її «в лоб», а Jimny може пробратися навіть між деревами в мангровому лісі.

Саме за це і любить модель друга категорія покупців, яких сміливо можна назвати «поціновувачами». Вони чудово обізнані про всі її достоїнства, заради яких закривають очі на слабохарактерний мотор, жорстку підвіску і тісний для пасажирів і багажу салон. Бо розуміють: недоліки є продовженням достоїнств Jimny і відходять на другий план, коли справа стосується експлуатації. Тут все як у квадроцикла – зупинити маленький, але гордий позашляховик може хіба що перешкода, яка більше за ного фізично. Він битиметься з бездоріжжям не до перегріву муфти через три хвилини після буксування, а доти, поки не втомиться його водій.

Несуча рама сходового типу стала ще жорсткішою на кручення за рахунок додавання Х-образної розпірки і пари поперечних ребер. Конструктори дещо компенсували її «залізобетонність», встановивши демпфер на рульовий механізм, що знижує вібрацію і удари на кермо.

Роздрібні ціни на Suzuki Jimny IV покоління (тис. грн)

Тактико-технічні характеристики Suzuki Jimny GLX AllGrip PRO

*Власні виміри.

Фоном для нашого модного кампейну Suzuki обрав Драгобрат, на який Jimny видряпається і без повнопривідної трансмісії. Єдине, від чого «джімніводам» доведеться відмовитися в поїздках по Карпатам – від місцевої кухні. Особливо ввечері. Бо є ризик на ранок не поміститься за кермом.