Понад 715 000 конфіденційних документів, які отримали назву «Витоки Луанди» (Luanda Leaks), стали надбанням ЗМІ. У них детально описані схеми того, як Ізабель душ Сантуш впродовж президентства свого батька отримувала доступ до ресурсів ангольських держкомпаній і вимивала гроші зі своєї країни.
Вивченням вкрадених у Ізабель душ Сантуш документів – електронних листів, податкових декларацій, контрактів, внутрішніх звітів її компаній, доповідей консультантів, приватних аудитів та відеозаписів зустрічей – протягом восьми місяців займалася нью-йоркська організація «Міжнародний консорціум журналістів-розслідувачів» (ICIJ) у партнерстві з 36 медіакомпаніями, включаючи британську газету Guardian і португальську Expresso.
Журналісти дійшли висновку, що «безсовісні угоди» протягом двох десятиліть зробили Ізабель душ Сантуш найбагатшою жінкою Африки, а володаря нафти та алмазів Анголу – однією з найбідніших країн на Землі.
«Розслідування Luanda Leaks викладає опис одного з прикладів зростаючої глобальної проблеми: злодійкуваті правителі, яких часто називають клептократами, і члени їхніх родин переміщують нечесно отримані національні гроші в секретні офшорні юрисдикції, найчастіше за допомогою відомих західних фірм. Звідти гроші спрямовуються на купівлю нерухомості, бізнесів та інших цінних активів або просто заховуються від податкових органів і кримінальних слідчих», – йдеться на сайті ICIJ.
Як відзначають розслідувачі, 46-річна Ізабель душ Сантуш розповідала про себе історію, в яку хотів вірити світ. Вона позиціонувала себе як жінку з підприємницьким духом, яка зуміла самостійно пробитися в суворому чоловічому світі бізнесу і сколотити мільярдний капітал у країні, де панує бідність і триває громадянська війна.
Насправді ж вона була «бенефіціаром» діяльності свого батька – Жозе Едуарду душ Сантуша, який беззмінно правив Анголою 38 років – до 2017 року, і ставився до своєї країни «як до особистої ферми».
Компанії, що належать Ізабель душ Сантуш, отримували вигідні державні контракти, звільнення від податків, ліцензії на мобільний зв'язок і права на видобуток алмазів. А державна нафтова монополія Анголи за сумнівні консалтингові послуги перераховувала десятки мільйонів доларів фірмі в Дубаї, що належить партнеру Ізабель. Державні гроші Анголи, які могли бути витрачені на дороги, школи і лікарні, виводилися в більш ніж 400 структур у 41 країні світу.
З Luanda Leaks випливає, що в інтересах Ізабель душ Сантуш до березня 2013 року було створено 94 фірми в 19 «податкових гаванях», що гарантують збереження фінансової таємниці, зокрема на Мальті, Маврикії, у Дубаї та Гонконзі. Третина з цих компаній були підставними.
«Душ Сантуш і її чоловік Сіндіка Доколо використовували свій «архіпелаг» офшорних фірм, аби ухилятися від податків і без зайвої уваги інвестувати в нерухомість, енергетику і медіа. Документи також свідчать, як пов'язані з цією сімейною парою фіктивні компанії, зареєстровані на Британських Віргінських островах і в Нідерландах, отримували від уряду Анголи виплати за консалтинг, а також позики і державні контракти», – стверджує ICIJ.
Одну з найобурливіших угод Ізабель провела в день свого звільнення з поста глави нафтової держмонополії Sonangol. На цю високу управлінську посаду вона була призначена у 2016 році наказом батька. У вересні 2017 року Жозе Едуарду душ Сантуш покинув президентський пост, і через два місяці потому Ізабель звільнили.
Однак за декілька годин до того, як покинути посаду глави Sonangol, вона схвалила підозрілі перекази на загальну суму $58 млн консультаційній компанії в Дубаї Matter Business Solutions, що належить її другу.
«У накладних дуже мало деталей, які могли б пояснити такі величезні суми. В одному документі Sonangol перераховує 472 000 євро на незазначені витрати. В іншому – $928 000 на невизначені юридичні послуги. У двох накладних схвалений однаковий платіж на 676 339,97 євро за одну і ту саму роботу, зроблену в один і той самий день», – зазначає ICIJ.
За 11 років до цього фірма Ізабель душ Сантуш купила у Sonangol португальську енергетичну компанію Galp, сплативши своїми грошима лише 15% від вартості придбаних акцій. Решту суми в розмірі 63 млн євро уряд Анголи видав їй як кредит від Sonangol. За шість днів до звільнення з посади голови Sonangol Ізабель душ Сантуш повністю погасила борг у 63 млн євро, але при цьому простила своїй фірмі виплати відсотків, які за 11 років склали 9 млн євро.
Схеми в індустрії дорогоцінного каміння обернулися ще більшими втратами для платників податків Анголи.
У 2012 році Сіндіка Докола, чоловік Ізабель душ Сантуш, підписав з державною алмазною компанією Анголи Sodiam угоду, відповідно до якої вони мали стати рівноцінними – 50/50 – партнерами в угоді з купівлі частки в швейцарській ювелірній компанії De Grisogono.
Однак придбання було майже повністю профінансовано за рахунок держави. За 18 місяців після укладення угоди Сіндіка Докола вклав у партнерство лише $4 млн, тоді як Sodiam – $79 млн, позичивши майже всю цю суму в приватного банку, що належить душ Сантуш.
Через невигідну угоду Sodiam загрузла в боргах. «Коли ми нарешті закінчимо виплачувати цю позику, Sodiam витратить понад $200 млн. До народу Анголи не повернеться ані долара з цієї угоди», – зазначив у коментарі BBC новий виконавчий директор Sodiam Браво де Роза.
Ізабель душ Сантуш також отримала величезні прибутки від телекомунікаційної індустрії в Анголі. Вона опинилася серед засновників найбільшого мобільного оператора країни Unitel і до 2000 року придбала 25% його акцій. А у 2006–2015 роках Unitel перетворився на фабрику з випуску грошей.
За 10 років мобільний оператор виплатив своїм акціонерам понад $5 млрд у вигляді дивідендів. Душ Сантуш отримала більше ніж $1 млрд готівки, зберігши у своїй власності пакет акцій вартістю близько $1 млрд.
Кошти з «дійної корови» виводилися й іншими способами. Зокрема, Unitel виділив позику в 350 млн євро фірмі Unitel International Holdings, що не має до нього жодного відношення й яку Ізабель душ Сантуш відкрила в Нідерландах. Відповідні документи вона підписала і як позичальник, і як одержувач грошей.
Влада Анголи має намір домогтися повернення фігурантки гучного скандалу до країни, аби засудити за розграбування держкомпаній. У понеділок, 20 січня, генеральний прокурор Анголи Хелдер Пітра Грос виступив по національному радіо і пообіцяв використовувати для цього «всі можливі способи і активувати міжнародні механізми».
Національний суд ще 31 грудня заарештував активи на рахунках Ізабель душ Сантуш, яка з 2018 року проживає за межами Анголи і, як повідомляють ЗМІ, має громадянство Російської Федерації, що може перешкодити її екстрадиції.
У відповідь Ізабель душ Сантуш оголосила себе «жертвою полювання на відьом», очолюваного новим президентом Анголи Жоау Лоуренсу, який «намагається ліквідувати її бізнес і стерти спадщину її батька». За її твердженням, 715 000 документів Luanda Leaks – підроблені, а звинувачення на її адресу брехливі.
«Ось що я роблю! Я створюю компанії і підприємства, я інвестую і створюю робочі місця. Ось звідки походить моє багатство: бізнеси», – написала Ізабель душ Сантуш у твітері.
Реакція користувачів на цей її твіт виявилася переважно глумливою і негативною. «Ваші бізнеси настільки успішні, що викликає подив, чому ви з вашими великими знаннями та управлінськими навичками не дали трохи порад вашому батьку щодо того, як управляти країною. Можливо, Ангола не опинилася б у таких злиднях зараз», – написано в першому коментарі до її твіту.