1. З початку року Філіппіни вирішили перейняти досвід України. І оголосили мир, деескалацію і скасування воєнного стану на території, де кілька років успішно діють озброєні «повстанці».
Уже років п'ять, як атаки ІДІЛ і комуністичної Нової народної армії зробили абсолютно нестерпним життя на острові Мінданао на Філіппінах. При цьому мирна ініціатива влади виглядає досить дивно на тлі того, що бойовики лише нарощують активність. Так, 22 грудня бійці ІДІЛ уже обстріляли з гранатометів собор, від чого постраждали понад 10 осіб. Крім того, через посилення переслідувань радикальних ісламістів у Малайзії та Індонезії загони на Мінданао постійно отримують підкріплення.
Примітно, що цей відступ перед ворогами сьогодні проводить президент Родріго Дутерте. Саме він під час своєї передвиборчої кампанії обіцяв поставити на місце в регіоні Китай і США, а не те що якихось бойовиків.
2. А в західних ЗМІ у цей час розгорається кампанія, яка вимагає від політиків не допустити розміщення контингенту турецьких військ у Лівії.
Серед небезпек, причиною яких є Анкара, називають можливе зростання радикальних рухів у Лівії та сусідніх країнах. Також Туреччину вже звинувачують у розпалюванні конфліктів навколо шельфу в Середземному морі й у згубному впливі на Єгипет.
Що ж відбувається насправді? А насправді законний уряд у Триполі дивом стримує атаки підтримуваних РФ повстанців у передмістях столиці. При цьому країна стала пеклом як для мирних жителів, так і для тих, хто біжить з усієї Африки до ЄС.
На території Лівії діють десятки концтаборів, куди берегова охорона, фінансована ЄС, звозить тисячі спійманих у морі втікачів. Звичайно, ЄС або США давно могли б ввести війська, стабілізувати ситуацію та припинити роботу концтаборів. Але вони ж – за мирне вирішення всіх проблем, тому не діють і просто дивляться на криваву бійню.
А Ердоган не захотів просто дивитися. Особливо після того, як уряд у Триполі уклав з Анкарою дуже важливу для неї угоду про розподіл шельфу в Середземному морі. Після чого незабаром пролунала заява про перекидання турецьких військ до Лівії.
І тепер ми бачимо, як на Анкару тисне РФ, побоюючись за своїх повстанців, що штурмують Триполі. І тисне Захід, бо вважав Лівію вже своєю територією, хоча і не захотів її захищати.
Для України ця історія – погана новина. Бо теоретично шанс заручитися підтримкою турецьких військ є і в нас. Але дві сторони, які будуть різко проти цього, ми можемо бачити на прикладі Лівії.
3. Візит української делегації до Давосу: пропозицію Зеленського іноземним інвесторам приходити в країну, після того як півроку бізнес-клімат в Україні стрімко погіршується, складно назвати гарною новиною.
Спроба ж прем'єра Олексія Гончарука заявити, що німці «покерують» і наведуть лад на українській залізниці, теж не увінчалася успіхом – німці заяву спростували, назвавши себе просто консультантами.
4. Довівши Китаю, що його економічне зростання і політична стабільність повністю залежать від торгової політики США – про що свідчить підписана нещодавно Пекіном принизлива угода, – Вашингтон негайно пішов далі.
Тепер Китаю натякають, що непогано було б пустити іноземні компанії у свій найважливіший закордонний проект – будівництво через весь Пакистан транспортного коридору, який має зв'язати західні райони КНР з Індійським океаном і Іраном.
І все схоже на те, що, з огляду на поганий економічний стан Пакистану, ніякого коридору Китай не отримає, якщо не пустить у проект західні компанії, за допомогою яких у потрібний момент завжди можна буде нейтралізувати друге – військове – призначення цієї магістралі.
5. У Африці давно звичайною справою є війни і заворушення, викликані посухами: багато людей готові йти на будь-які конфлікти з сусідами, аби отримати їхні ресурси.
Так ось, схожа ситуація зараз складається і на теренах колишнього СРСР. У європейській частині РФ поки випало лише 10% опадів від норми для цієї пори зими. Схожа тенденція спостерігається і в сусідніх країнах.
Це дає всі підстави говорити про сильну засуху і зменшення врожайності у 2020 році, а також про перебої з поставками води для промисловості та населення. І поки ніхто не знає, як цей регіон відреагує на нетипові для себе неприємності.
6. Поширення нового коронавирусу в Китаї вже призвело до легкого мандражу на сировинних ринках і ослаблення цін на нафту.
І поки що незначна в масштабах світу шкода від нової хвороби цілком може бути помножена неадекватними діями регулюючих органів різних країн, що ми зможемо побачити вже найближчими днями.
При цьому нова епідемія розгорається на тлі того, що довіру до контролюючих медичних органів повсюди у світі серйозно підірвано. Так, безпосередньо цими днями в Німеччині розгорівся скандал навколо того, що велика частина сиропів від кашлю не є лікувальними. І наскільки суворими своєю чергою вийде зробити санітарні заходи щодо боротьби з новим вірусом – велике питання.
7. Тим часом у РФ розгорається хвиля скандалів з приводу нових урядових призначень.
Стосовно прем'єра Михайла Мішустіна виявилося, що він був співучасником вбивства в СІЗО адвоката Магнітського – видав підробні податкові довідки, які долучили до справи. Нагадаємо, що саме ім'ям Магнітського названі санкції Заходу проти провідних чиновників РФ.
Новий міністр культури РФ Ольга Любимова раніше відзначилася постами в ЖЖ про те, що не терпить і ненавидить більшість видів культурних заходів. Також мережу облетіло її фото в майці з написаними на ній лайливими висловами.
Водночас одна з інтриг рокіровок у Росії – доля глави Чечні Рамзана Кадирова, що зникав на два тижні з поля зору, – прояснилася. Він прийшов на засідання уряду республіки і сказав, що йти на підвищення не збирався. Хоча до цього були чутки, що у нього з'явиться вагома посада в Москві або на міжнародному рівні.
І те, що одного з найвпливовіших людей Росії образили при розподілі портфелів, може призвести до проблем нової урядової команди в Москві – не дуже швидко, але неминуче.
8. У свою чергу президент РФ взявся торгувати захопленими заручниками поштучно.
Все почалося з того, що у 2015 році влада Ізраїлю затримала російського хакера Олексія Буркова, який займався зломом комп'ютерних мереж. Після чого РФ почала дуже просити Ізраїль не віддавати того шпигуна в США. І щоб натиснути на країну, РФ заарештувала її громадянку, виявивши в неї в аеропорту Москви 10 грамів гашишу. Вирок суду був унікальним – сім років в'язниці.
Однак Ізраїль все одно видав Буркова США. А за свою громадянку, очевидно, запропонував віддати РФ якусь нерухомість у Єрусалимі, статус якої був спірним ще з царських часів.
9. Водночас поведінка Кремля на зовнішній арені та позбавлені балансу кроки всередині країни спровокувала формування більш незалежних центрів влади в шести поволзьких національних республіках РФ. Неформальним лідером групи традиційно є Татарстан.
Наразі така тенденція вже призвела до того, що у 2019 році в регіоні було чимало акцій протесту проти політики Москви, але жорстоко вони не придушувалися. Одночасно відбувається і консолідація місцевого бізнесу навколо регіональних центрів влади з метою протистояння близьким до Кремля торгово-сировинним монополіям.
Розгорається в республіках і відкрита протидія русифікованій культурній експансії. Таку протидію часто очолюють республіканські чиновники.
10. Королева Великобританії підписала закон про вихід країни з ЄС. Це третє велике звільнення країни від завойовників після окупації Давнім Римом і норманами.
І чим ближчої була ця подія, тим агресивнішими ставали погрози Лондону в лівих ЗМІ Заходу. Все починалося просто з розповідей про те, що сам Лондон не виживе. Потім з'явилися слова про необхідність підтримати сепаратизм у низці регіонів королівства. Наразі ж уже повно загроз про те, що Великобританію накриє хвиля терористичних атак.
А розв'язана сьогодні Брюсселем торгова війна проти Лондона цілком може отримати свій розвиток і в диверсійно-терористичної площині.