100 днів до кінця води: як розгортається гібридна війна навколо Північно-Кримського каналу
І чи може Україна протистояти політичним спекуляціям
Рада національної безпеки і оборони України (РНБО) має в найкоротші терміни розглянути ситуацію та ввести заборону на обговорення можливостей відновлення водопостачання в Крим до повної його деокупації. Така пропозиція міститься в рішенні Комітету ВР з питань прав людини, деокупації та реінтеграції тимчасово окупованих територій, національних менших і міжнаціональних відносин. Документ було затверджено на виїзному засіданні комітету 12 лютого, що пройшло на адмінкордоні Херсонської області та республіки Крим у пункті пропуску «Чонгар».
За словами керівника комітету Дмитра Лубінця, 18 березня відбудуться парламентські слухання щодо плану деокупації Кримського півострова. Виїзне засідання було заплановане ще всередині 2019 року. Його метою було заявлено ознайомитися з умовами перетину адмінмежі мешканцями Криму, надати їм правову та соціальну допомоги, розширити та удосконалити процес адаптації на території України переміщених осіб. Відвідування делегацією дамби на Північно-Кримському каналі мало суто ознайомчий характер.
Проте напередодні події тема подачі води в Крим набула широкого (і почасти – нездорового) резонансу в очікуванні ймовірних політичних кроків української влади. Тож ознайомчий візит було скасовано. Натомість Комітет ухвалив звернення до РНБО.
Плани з деокупації українських територій дедалі гучніше і частіше обговорюються вітчизняним істеблішментом, у цих дискусіях тісно переплетені політика та економіка. Рішення щодо одного напрямку автоматично відбиватимуться й на іншому. Як саме, розбирався Mind.
«Наші люди» чи «окуповані території»? Чергова інформаційна атака на Україну через припинення подачі дніпровської води в Крим Північно-Кримським каналом сталася 5 лютого 2020 року. Широкого розголосу набула заява підконтрольного Москві голови Держкомітету з водного господарства і меліорації Криму Ігоря Вайля відносно того, що запасів питної води на півострові залишилося на 100 днів, і в Сімферополі доведеться вводити подачу води за графіком. На іншій території півострова, окрім південного узбережжя, такі графіки діють вже декілька років.
Рішення про припинення водопостачання Криму було прийняте Україною навесні 2014 року. Щоб його реалізувати, по-перше, нарощували та укріплювали шлюзи на Каховському водосховищі, звідки й починається Північно-Кримський канал; по-друге, з нуля зводили потужну дамбу на адмінмежі біля пункту пропуску «Каланчак». Поки тривали роботи, вода інколи переливалася через верхівку дамби і потрапляла в канал у Криму. Та в середині 2017 року будівництво дамби завершилося, і Північно-Кримський канал, який раніше постачав до 85% прісної води до АРК, пересох остаточно.
Північно-Кримський канал
Це спровокувало черговий раунд ідеологічної «дуелі» всередині українського політикуму. Так, один з очільників фракції «Опозиційна платформа – За життя» Віктор Медведчук заявив про екологічну і економічну шкоду, що її завдає Херсонській області перекритий канал з Дніпра в Крим. Натомість представник Криму від партії «Європейська солідарність» Мустафа Джемілєв нагадав, що всі окуповані території підпадають під дію Женевських конвенцій від 1949 року, які покладають на країну-окупанта обов’язки із забезпечення цивільного населення всім необхідним.
Представники обох непримиренних груп входять до Комітету ВР з питань прав людини та деокупації українських територій. Щоправда, до Херсонської області представники ОПЗЖ не приїхали.
Клімат змінюється – води стає все менше. З 2014 року автор цього матеріалу спостерігає за намаганнями кримської влади та російських чиновників «видобути» воду для кримчан. Зокрема, озвучувалися ідеї щодо опріснення морської води, прокладання водогону з Краснодарського краю, врешті-решт, у самому Криму викачали всі підземні прісні горизонти, які вже заміщує солона вода.
У 2019-му настав другий етап водно-ідеологічного тиску з боку РФ. У ЗМІ з’явилася інформація, що «зайва» вода з Дніпра підтоплює Херсонську область: мовляв, Скадовськ йде під воду і перетворюється «на Венецію», а широкими херсонськими степами розповзається «грінпинська трясина», тобто болота. І ніби дуже скоро Україна сама платитиме гроші, щоб Крим забрав у неї надлишкову воду.
Такого роду пропаганда активно поширювалася у прикордонних районах Херсонської області. Її мета – посіяти паніку та викликати заворушення, так само як це було в Донецькій та Луганській областях у 2014 році.
Чому в Херсоні не помітили катастрофи? Насправді нічого подібного в області не відбувається. 2014–2015 роки були посушливими, дефіцит води відчувався по всій Україні. У наступні роки води було більше, але Дніпро з берегів не виходив. На лівому березі біля херсонського мосту є котеджне містечко, де будинки дворами виходять прямо на річку, а поруч – причали для човнів. Жоден з будинків не був підтоплений чи залитий, жодних скарг на зайву воду не надходило.
Та й прийдешня весна не обіцяє надмірних паводків у регіоні. Наприклад, коли 11–12 лютого авторка Mind разом із делегацією ВР їздила Херсонською областю, то спостерігала, що поля ледве присипані снігом; централізовані зрошувальні канали напівпорожні, так само як і херсонська частина кримського каналу; багато де відсутні захисні смуги з дерев вздовж полів – їх не вирубали, дерева зламалися та попадали від старості, адже оновлювати їх треба було ще років 10–20 тому. Отже, випаровування води з полів підвищується.
2020 рік загалом прогнозується як не найсприятливіший для вітчизняного сільського господарства. Зима пройшла без снігу, навесні рясних опадів теж не очікується. «Цього року у нас серйозний дефіцит водних ресурсів. Це стосується Дніпра, Дністра, Прип’яті, Самари, Західного Бугу та інших», – повідомив нещодавно ЗМІ Володимир Осадчий, директор НДІ гідрометеорології.
Хто обмежує сільське господарство? У південних областях України сільгоспсектор напряму залежить від зрошування. За даними департаменту АПК Херсонської ОДА, в області налічується 427 000 га зрошуваних земель, з яких на сьогодні використовується лише 75% – 320 000 га. З 2014-го їхня кількість зросла лише на 28 000 га. Цьому є кілька причин.
Динаміка поливу сільгоспугідь
По-перше, у селах неподалік від адмінкордону з Кримом стоїть багато покинутих будинків. Вірогідно, частина землі там не обробляється, а зрошувальна інфраструктура занедбана. По-друге, Північно-Кримський канал – це не лише одне русло від Каховського водосховища у Крим, це система зрошувальних каналів, що розходяться на усі райони Херсонської області.
На жаль, перекриття каналу біля Каланчака створило певні проблеми для деяких земель Каланчакського і Чаплинського районів – в їх канали вода надходить у недостатньому обсязі. Цю ситуацію встигли «зчитати» російські ідеологи – і підготували на 2020 рік нову «страшилку», абсолютно протилежну 2019 року. Озвучив її… Віктор Медведчук.
«Проблема України, що Північно-Кримський канал закритий. Тому землі Херсонської області зневоднюються та екологічно приходять у негідність для подальшого використання у сільському господарстві. Ця проблема почала з’являтися фактично у 2016–2017 роках. Для України було б вигідніше подавати воду в Крим для того, щоб, у тому числі, поліпшити екологічну ситуацію у Херсонській області», – сказав Медведчук в інтерв’ю низці телеканалів 12 лютого.
Російські пропагандисти скористалися бюрократизмом та неповороткістю українських чиновників. Ще у 2017 році, після зведення стаціонарної дамби, стало зрозуміло, що виникли проблеми з низкою зрошувальних каналів у певних районах Херсонської області. За цю систему відповідає Управління Північно-Кримського каналу, що знаходиться в Херсоні.
Чому дніпровська вода потрібна, перш за все, Херсонщині? Для Херсонської області, де немає великої промисловості, сільське господарство залишається базисом економіки. Села в регіоні – доволі заможні, з розвиненою побутовою інфраструктурою, добротними будинками і активним населення. Єдина проблема – брак робочих місць.
Під час візиту членів парламентського комітету та голови області Юрія Гусєва до смт Чаплинка лунали нарікання на відсутність виробничих підприємств. Очільник ОДА заявив, що веде перемовини з фірмою «Арго-Фьюжн» про будівництво комплексу з переробки томатів, що дасть району 300 робочих місць.
Також йдуть переговори про будівництво житлового комплексу, яким користуватимуться не лише працівники агрофірми, а й візитери з Криму або інші подорожні. Для регіону важливе будь-яке підприємство – робочі місця цінуються на десятки. Але для розвитку потрібна вода. І щоб вона надходила у достатній кількості, слід розвернути зрошувальні відгалуження до української частини Північно-Кримського каналу.
На відкритих засіданнях комітету цю проблему не обговорювали. Однак керівник комітету ВР Дмитро Лубінець публічно запропонував очільнику Херсонської області надати парламентарям документи щодо необхідної суми грошей для вирішення проблеми зрошувальних каналів, щоб комітет розглянув питання та запропонував допомогу зі свого боку.
Хто «випив» кримську воду? На 2014 рік в Криму проживало близько 2,3 млн людей. У лютому-2014 кримське Держводагентство оформило чергову заявку на постачання 1,3 млрд кубометрів дніпровської води на рік. Це середньостатистична заявка, у попередні роки вона коливалася в межах 1,1–1,3 млрд кубів. Та після 20 лютого 2014-го, яке РФ об’явила Днем повернення Криму, виконувати цю заявку ніхто не став.
Перекритий Північно-Кримський канал. Квітень 2014 року
З КПВВ «Каланчак» можна побачити кримське місто Армянськ та труби підприємства «Кримський титан», що належить Дмитрові Фірташу. Дим з них йде безперервно – отже, підприємство працює, не відчуваючи дефіциту води. У безхмарну погоду можна побачити навіть житлові будівлі Армянська, а серед них – новий мікрорайон, вже збудований для військових та співробітників ФСБ, які зараз працюють у Криму.
За останні п’ять років з «материкової» Росії було переселено до Криму, за різними даними, від 500 000 до 1 млн осіб. На території розбудовано кілька сотень військових баз. Російське озброєння щільно розташоване вздовж адмінкордону з Херсонською областю.
Тож виникає логічне запитання: кому Україна має постачати воду? Хто там – «наші люди»? Як ми можемо проконтролювати, що вода пішла до селян у степові села Криму, а не військовим Росії на миття танків?
Тим більше, ця проблема актуалізується в разі деокупації Криму. Ті ж Женевські конвенції не передбачають автоматичного визнання окупаційних переселенців громадянами країни. Їм надається право або виїхати до свого попереднього місця проживання, або перейти в статус особи без громадянства і розпочати шлях отримання законного громадянства країни, де вони опинилися: вивчення мови, законів, соціальних та юридичних положень. При цьому всі майнові права, які вони здобули під час окупації, анулюються.
Голова Кримськотатарського Меджлісу Рефат Чубаров запропонував вже зараз розпочати пошуки вирішення проблеми «понаєхов» – так у Криму називають тих, хто переїхав до Криму після 2014-го. При цьому світова практика показує, що оптимальним вирішенням проблеми «окупаційних мешканців» є примусове виселення їх з деокупованої території.
Вдарить чи не вдарить Росія по дамбі? Славнозвісна дамба, зведена поблизу пункту пропуску «Каланчак», що закриває Північно-Кримський канал, добудована лише на 96%. І з 2017 року жоден уряд не знайшов коштів, щоб завершити її будівництво і офіційно ввести в експлуатацію. Вона «висить» на балансі Держагентства з водних ресурсів України, яке взагалі не має уявлення, що з нею робити далі. Нинішній, тимчасовий очільник, Михайло Хорєв, – звичайний галузевий чиновник, що закриває собою вакансію, поки не оберуть за конкурсом офіційного голову.
А тим часом дамба є найбільш уразливим об’єктом на адмінкордоні. Вона знаходиться в зоні прямої видимості за 1,5 км від російського пункту пропуску, і в будь-який момент може зазнати нападу.
Якщо це станеться, посилені шлюзи на Каховському водосховищі зупинять надмірний витік води. Але ця вода не надійде і до херсонської частини Північно-Кримського каналу, що відповідає за зрошення тамтешніх полів. Тож зиску для Криму буде небагато, а проблем для Херсонської області – достатньо. Залишається сподіватися, що на форумі, присвяченому деокупації Криму, який пройде у Києві 26 лютого, буде знайдене зважене рішення.