Нацбанк-перевертень: чому в Україні вже складно стримати інфляцію
А ціни знову можуть стати головною макроекономічною проблемою
Штучна девальвація гривні, безоглядна монетарна та фіскальна стимуляція, а також зухвале зростання зовнішніх цін сформували умови для рецидиву інфляційного шоку для України. Проте Нацбанк вкотре нехтує як очевидними ризиками, так і прямими нормами закону, якими він уповноважений захищати цінову стабільність.
Зростання експортних цін промислових підприємств за підсумком січня в річному вимірі склало 46,2%, відпускні ціни підприємств на сільськогосподарську продукцію злетіли на 63,3%. На цьому тлі підвищення облікової ставки Нацбанком у березні лише на 0,5 відсоткових пункта – до 6,5% – виглядає недостатнім та запізнілим.
Всупереч закону
Профільним законом визначено, що пріоритет діяльності центробанку полягає в досягненні та підтримці цінової стабільності.
Цінова стабільність – це збереження купівельної спроможності шляхом підтримання в середньостроковій перспективі (від 3 до 5 років) низьких, стабільних темпів інфляції.
У ці рамки аж ніяк не вписується поведінка центробанку, коли після досягнення задекларованої інфляційної мети у 2019 та 2020 роках він вирішив знову розігнати ціни, аби вкотре допомогти уряду.
НБУ сам визнає, що його реальна ключова ставка (дефльована на очікування фінансових аналітиків щодо інфляції через 12 місяців) залишається нижчою за нейтральний рівень (коли вона не стимулює й не стримує інфляцію) з серпня 2020 -го. При цьому Нацбанк планує утримувати її реальний рівень нижче нейтрального впродовж 2021 року та більшої частини 2022 року.
Крім того, НБУ провів торік штучну безпідставну девальвацію гривні на 19,4%: відплив коштів за фінансовим рахунком ($4,5 млрд) перекривався профіцитом поточного рахунку ($6,5 млрд), що зумовило формування доданого сальдо зведеного платіжного балансу на рівні $2 млрд.
«Монетарний імпульс у 2020 році… мав характер істотного стимулювання інфляції. Це передусім стосувалося як темпів зростання грошової пропозиції (упродовж 2020 року грошова маса збільшилася на 28,7%) за збереження облікової ставки майже пів року на рівні 6% річних, так і знецінення гривні, яка з певним лагом і далі позначається на цінах, особливо в частині імпортної складової», – зазначають у Мінекономіки.
Варто зважати також на те, що обсяг готівки поза банками зріс минулого року на 34% та складає понад пів трильйона гривень – остаточне зняття карантину та поліпшення споживчих настроїв може перетворить цю потенційну енергію в кінетичну.
Про таку гнучкість принципів і пріоритетів Нацбанку в чинному законодавчому корпусі немає жодних згадувань. І тому в стінах НБУ відшукали поняття «дискреція» – необхідність за певних умов ухвалювати рішення, спираючись переважно на власний розсуд, а не на встановлені правила. Саме ним планують прикривати жорсткі відсебеньки керівництва Нацбанку під час посилених, цільових, а також закритих комунікацій найближчим часом.
НБУ все ще стимулює зростання цін
Початок 2021 року відзначився загрозливим символом: масштаб споживчих цін у порівнянні з базовим рівнем грудня 1999 року перетнув позначку 1000%. Тобто за цей період відбулося зростання цін в 10 разів. І це на тлі відповідних настроїв у бізнес-колах: у грудні 2020-го з 693 опитаних Нацбанком керівників підприємств 21,8% очікували майбутню інфляцію в річному вимірі 7,6–10%, а ще 28,9% – понад 10%. Але уряд все ще прогнозує ріст цін 2021 року на 7,3%, а Нацбанк – лише на 7%.
«Попри підвищення облікової ставки, наша монетарна політика залишається м'якою», – визнала перша заступниця голови НБУ Катерина Рожкова.
«Краще пізно, ніж зовсім пізно», – прокоментував березневе підвищення облікової ставки начальник аналітичного відділу Альфа-Банку Україна Олексій Блінов.
«Наступний перегляд ключової ставки політики запланований на 15 квітня. Ми очікуємо, що ключова ставка буде підвищена до 100 базисних пунктів», – прогнозують в інвестиційній компанії Concorde Capital.
Колишній директор департаменту монетарної політики та економічного аналізу НБУ Сергій Ніколайчук також вважає, що, ймовірно, у квітні ставка знову буде підвищена – до 7%, зокрема, через триваюче зростання цін на сировину, погіршення інфляційних очікувань у світі та зниження ймовірності отримання цього року фінансування від МВФ.
У разі недоотримання фінансування від МВФ НБУ може бути змушений підвищувати ставку навіть більше.
«Підвищення ставки надасть додаткового імпульсу портфельним інвестиціям нерезидентам і відповідно підтримає зміцнення обмінного курсу. Тому, як і раніше, очікуємо протягом найближчих місяців рух до рівня 27 грн/$», – прогнозує він.
«Очевидно, що ресурс знижувального тиску на інфляцію цього року занадто малий… Якщо все не так погано, а ставка підвищується, значить, не все так добре», – зазначив член Ради НБУ Віктор Козюк.
За його словами, попри приплив нерезидентів, зміцнення курсу гальмується через fear of floating, очікування росту ПІІ через створення інвестнянь є «химерними», а за покладання на кращій врожай центробанк вже критикують.
«Вищі ставки, з рештою, як і спреди, – це симптом пробуксовки з реформами», – підсумував Козюк.
Безжальний уряд
У питанні проінфляційної політики Нацбанк стримує закон, а ось уряд ніщо не стримує. І тому внесок уряду до справи підвищення цін важко переоцінити.
Власне, профіль держбюджету-2021 є цілком проінфляційним, оскільки, зокрема, передбачає збільшення дефіциту: у держбюджеті-2021 він запланований на рівні 246,6 млрд грн, тоді як фактичний розмір дефіциту 2020 року становив 217,1 млрд грн. При цьому зберігається істотний первинний дефіцит.
Крім того, під гаслом піклування про бідних уряд та парламент підвищили мінімальну зарплату з 1 січня на 20%, до 6000 грн. Такий крок дозволив скоротити видатки на субсидії, а паралельно надав подвійний поштовх зростанню цін: через розширення попиту після збільшення доходів населення, а також через ціни виробників, які закладатимуть вищі зарплати в собівартість виробництва.
За даними Держстату, станом на грудень 2020 року зарплату меншу за 6000 грн отримували 23% штатних працівників, або близько 1,6 млн. Але, з іншого боку, є 8,4 млн пенсіонерів, які не працюють (середній розмір пенсійної виплати на початок 2021 року – 3500 грн) та 1,6 млн безробітних, для яких зростання цін лише збільшує соціальні ризики.
При цьому парламент та уряд не переймаються тим, що в Україні є два типи прожиткового мінімуму. Фактичний у цінах січня 2021 року – це 4714 грн (з урахуванням суми обов’язкових платежів). А ще встановлений законом – це лише 2189 грн, або 46% від фактичного.
«За даними багатьох міжнародних організацій, рівень бідності в Україні зріс до 50%, за межею бідності перебувають близько 19 мільйонів українців», – визнала віцеспікер Олена Кондратюк у лютому.
Тим часом, 70% українців вважають українське суспільство несправедливим, і це в купі з 19 млн бідняків створює небезпечну суміш.
Як списати кредити на 400 млрд грн
В уряді та Нацбанку сформувалася партія прихильників розв'язання проблем через розгін цін. Одним із головних їхніх аргументів є кредитні потреби бізнесу. Мовляв, необхідно забезпечити кредитну експансію, а зростання цін ігнорувати заради пришвидшення економічної динаміки.
При цьому відкидається той факт, що проблему повернення кредитних боргів в Україні не розв'язано. У планах НБУ – списання до кінця 2022 року 400 млрд грн неповернутих кредитів із балансів банків. Тобто фактично вони пропонують знову роздавати позики тим самим олігархічним конгломератам, борги яких зараз списуватимуть.
Окреме питання – під які відсотки пропонуватиметься кредитування. Після дев’яти місяців щомісячного зниження ставок за новими корпоративними гривневими кредитами вони вийшли у грудні 2020 року на рівень 8,5%, але в січні 2021-го вже зросли до 8,7%.
Цілком імовірно, що однією з причин такого зламу тенденції стало те, що дохідність державних ОВДП зростає з вересня за всіма строками розміщення: уряд уже пропонує 12% річних. Запланований значний обсяг запозичень на внутрішньому ринку вимагатиме підтримання високих ставок за ОВДП, і бізнес все одно програватиме конкуренцію за кошти банків.
«Якщо держава бере під 12% на чотири роки, значить вона збирається обслуговувати борг за рахунок якоїсь інфляції, яка в цьому рівнянні явно перевищує таргет 4–6%. Назвемо це «фіскальне таргетування». І чим більші масштаби, тим воно сильніше. А масштаби вражають і запрограмовані мінімум на рік вперед. Це й називають фіскальним домінуванням», – вважає Блінов.
Усім прихильникам інфляційної стимуляції не варто забувати про реальний ефективний обмінний курс (РЕОК). Коли РЕОК гривні ревальвує – цінова конкурентоспроможність українських товарів послаблюється. Така ситуація можлива у випадку перевищення темпів зростання цін в Україні над рівнем інфляції в країнах – основних торгівельних партнерах та/або у випадку ревальвації номінального курсу гривні.
У Нацбанку прогнозують лише незначні коливання обмінного курсу 2021 року. Частина експертів погоджується з такою оцінкою, хоча серед чинників, що тиснуть у бік ревальвації найближчим часом, – продаж валюти під посівну та низький попит на валюту з боку імпортерів в умовах нових карантинних обмежень.
«Немає якихось істотних причин для відхилення курсу гривні нижче 27,2–27,5 грн/$ чи вище 28,5 грн/$», – вважає керуючий партнер інвестиційної компанії HUG'S Ерік Найман.
За таких умов кожен відсоток інфляції спричинятиме негативний тиск на РЕОК, а з ним і на показники українського експорту.
Викривлений індекс
Згідно з даними Держстату, за підсумками дев’яти місяців 2020 року (наразі – найактуальніші дані) 48,4% витрат домогосподарств ішло на продукти харчування та безалкогольні напої, ще 13,8% – на оплату житла, води, електроенергії, газу та інших видів палива. І це в середньому.
У групі населення з доходами нижче фактичного прожиткового мінімуму ситуація ще гірша – 57,5% видатків йде на харчування та 15,1% на житло, воду й паливо. Варто зважати, що цей статистичний зріз до підвищення ціни на газ та електроенергію.
І на цьому тлі в розрахунковому кошику споживчої інфляції на продукти харчування та безалкогольні напої припадає 43,3%, а на житло, воду, електроенергію, газ та інші види палива – взагалі лише 7,8%. Вплив на індекс з боку опалення обмежено 1,3%, електроенергії – також 1,3%, а ось послуги кав’ярень оцінено в 1,4%, купівлю пива – в 1,5%.
Тобто вагова структура розрахунку інфляції не дуже пов’язана з реальними витратами домогосподарств. Як пояснили в Мінекономіки, вагу продуктів харчування та комунальних платежів у розрахунковому кошику зменшено через підвищення добробуту населення.
Вочевидь, неадекватність розрахунків істотно ускладнює прогнозування зміни цін і дає хибні сигнали населенню та бізнесу.