Mind продовжує спілкуватися з послами різних держав в Україні. Мета проєкту – показати вітчизняні перспективи на міжнародній арені та місце нашої країни в глобальній економіці. Ми зосередилися на питаннях бізнес-інтересів, можливостях для співпраці та їхній реалізації підприємцями двох країн, а також на привабливості України для іноземного капіталу.
Наступний наш співрозмовник – надзвичайний і повноважний посол Словацької республіки в Україні Марек Шафін.
Великі словацькі компанії в Україні сьогодні працюють у сферах енергетики, геологічної розвідки, нерухомості, медицини та фармацевтики. Але неодноразово стикаються з дискомфортом через тутешній бізнес-клімат. Про проблеми та динаміку словацьких фінансових вливань в Україну (зокрема, під час пандемії) Mind і говорив з послом.
– За даними Держстату, 2019 року Словаччина інвестувала в Україну $69,1 млн (0,19% від загального обсягу прямих іноземних інвестицій в нашу економіку). Ваша країна не поспішає вкладатися в Україну?
– Хоча ми – сусіди, але не користуємося всіма можливостями та перевагами свого становища. Тішить, що торговий баланс зростає і вже сягнув понад 1 млрд євро. Але словацькі інвестиції в Україну не відповідають цьому рівню: за 10 місяців 2020 року лише близько 70 млн євро.
Щоправда, цьогоріч є перші позитивні новини: на початку березня відкрили модернізовану котельню в Білопіллі Сумської обл. Проєкт реалізовано словацькою компанією Národná energetická і чеської RSJ Investments. Сума інвестиції – 500 000 євро.
Біоенергетичний проєкт впроваджений у період пандемії, і ми сподіваємося, що він надихне об'єднані територіальні громади (ОТГ) розвивати біоенергетику за участю інвесторів. Проєкт спрямовано на підтримку ОТГ і допоможе забезпечити людей теплом.
Нова котельня працює на біомасі (встановлено твердопаливний котел потужністю 2 МВт). Наші підприємці сьогодні зосереджені на подібних проєктах: планують, наприклад, встановлювати схожу котельню в Харківській області. Словацькі гуманітарні проєкти мають місце і на лінії зіткнення на Донбасі, на території, контрольованій урядом України.
– Що стримує прихід словацького бізнесу?
– В Україні проблема з верховенством права й комфортністю бізнес-середовища. Якщо внести суттєві корективи, збільшиться кількість інвесторів. Але наразі іноземні інвестори не можуть бути повністю впевнені в безпеці власних вкладень. І це відлякує тих, хто звик до прозорих правил гри.
– Що маєте на увазі, коли акцентуєте на проблемі верховенства права щодо бізнесу?
– Захист прав інвестора. Щоб інші гравці на ринку не мали можливості забрати підприємство, яке належить інвестору, законним шляхом або за допомогою «чорних» нотаріусів переоформити його на інших осіб. На жаль, наші підприємці стикалися з такими проявами «специфіки» місцевого бізнес-клімату.
Звісно, наше посольство намагається доносити словакам інформацію про переваги інвестування в Україну, але досить одного такого проблемного випадку, який набув розголосу у ваших і наших ЗМІ, і всі наші намагання зводяться нанівець.
– Ви згадали про проєкти на лінії зіткнення. Що зараз відбувається з бізнесом словаків, який був у Донецькій і Луганській областях?
– Наших інвесторів на підконтрольних територіях Донбасу майже немає. Я згадав словацькі гуманітарні проєкти. Але що стосується наших підприємців, то вони зіткнулися з проблемами: деяким, наприклад, досі не повернули ПДВ.
– Але українська влада заявляє, що проблем зі виплатою ПДВ іноземним інвесторам немає...
– На жаль, є. Йдеться про компанію SES Tlmače (Slovenské energetické strojárne), яка займалася проєктуванням, виробництвом і складанням енергообладнання. Її діяльність нині тимчасово зупинено, але компанія працювала в Луганській і Донецькій областях. І їй не повернули 8,271 млн грн ще за травень 2009 року.
За рішенням українських судів, SES Tlmače мають повернути ПДВ. Але Фіскальна служба України в липні 2018 року інформувала, що нібито словаки відмовилися від повернення ПДВ... Абсурд! Зараз компанія зробила відповідні кроки в юридичній площині для захисту законного права на відшкодування податку.
– З якими ще труднощами стикаються словацькі компанії в Україні?
– Нещодавній інцидент – випадок із нашою девелоперською компанією VI GROUP UA, власниками якої є брати Ріхард і Юрай Душка. У жовтні 2019 року вони придбали за 86 млн грн офісну будівлю в центрі Києва (на Подолі), площею до 5700 кв. м. Хоча при укладанні угоди за будівлею не числилося жодних боргів й арештів, «чорні» нотаріуси вже двічі переписували її на іншу українську компанію. Словацькі інвестори, побоюючись жорсткого захоплення будівлі, скликали 27 січня пресконференцію. Я в ній брав участь і попросив українські органи вирішити питання в рамках закону.
– Дійсно, наприкінці січня ви звернулися із закликом до української влади сприяти захисту прав словацьких інвесторів щодо рейдерства стосовно Ріхарда і Юрая Душки. Чим допоміг Мін'юст і Тимчасова спецкомісія ВР із захисту інвесторів? На 4 лютого планувалося засідання комісії з вашого питання...
– На засіданні дійшли висновку, що словацький інвестор правий. Також є два позитивних рішення Мін'юсту (словацькі інвестори надсилали оскарження в Антирейдерську комісію, його задовольнили). Всі чекають засідання суду цього місяця, на якому, сподіваємося, буде підтверджене права словацьких інвесторів.
– Які ще компанії зазнали таких атак?
– Зараз ми розв'язуємо ще одну проблему, яка бере початок від 2013-го. Вона пов'язана з Grafobal Group Energy UA («донькою» словацького холдингу GGE), що займається енергозбереженням. Компанія реалізувала реконструкцію й будівництво сучасних котелень на об'єктах пенітенціарної служби (на основі меморандуму з Пенітенціарною службою України). Але в грудні 2019 року, за сфальсифікованим дорученням від нотаріуса з Чехії власника компанії усунули від управління компанією та замінили українським гендиректором.
Наш інвестор звернувся до посольства, і зараз ми вирішуємо це питання з Мін'юстом, Офісом бізнес-омбудсмена та іншими держорганами. У липні 2020-го було отримано відповідь бізнес-омбудсмена, що реєстрація компанії GGE в бізнес-реєстрі відповідає законодавству України, а сфальсифіковане доручення повинен анулювати суд.
– Наскільки численні словацькі компанії на українському ринку і які з них є найбільшими інвесторами?
– На сьогодні в Україні працює менш ніж 100 наших компаній. Багато з них інвестують в Закарпатській і Львівській областях: «Мила Мед» (виробництво та експорт меду) і Kerametal у Берегово (видобуток каоліну), Hemo Medika (діагностичні та радіоцентри в Ужгороді, Львові, Харкові, Луцьку, Одесі).
Відзначу проєкт компанії Telegrafia: як виробник і постачальник словацької національної системи попередження та оповіщення (SEHIS), вона модернізує систему централізованого евакуаційного сповіщення в Кременчуку. Sitno Pharma успішно працює в галузі фармпромисловості в Харкові, холдинг Pro Partners будує мережу діагностичних і радіологічних центрів по Україні, Chemosvit виробляє пакувальні поліетиленові пакети, а компанія SEAK Energetics працює над муніципальним освітленням вулиць (зокрема, у Києві).
Якщо говорити про найбільші капіталовкладення, це компанії NAFTA і Minerfin. NAFTA здійснює георозвідку територій і зараз поблизу Ужгорода та Полтави проводить роботи з пошуку нафти й газу. Minerfin є співвласником Запорізького залізорудного комбінату й видобуває якісну залізну руду, яка потребує додаткового збагачення. Як і раніше, активно співпрацюють з реверсу газу словацький оператор ГТС Eustream і «Нафтогаз».
Загалом наші компанії, які зайшли в Україну, прагнуть залишитися – навіть попри специфіку місцевого бізнес-клімату. Український ринок – великий, у вісім разів перевищує словацький. Тому компанії шукають різні шляхи існування та співробітництва в українському бізнес-середовищі.
– Ви згадали про видобуток Minerfin залізної руди. Хотілося б отримати коментар посольства з приводу нещодавньої заборони словаків на вивезення української залізної руди. Керівництво «Укрзалізниці» згідно ЦД/18 від 13.02.2021 заборонило на період з 17 лютого (і до скасування) відправлення вантажопоїздів із залізорудною сировиною з України до Словаччини, Чехії та Австрії (через ці країни пролягає основний маршрут експорту українського ЗРС до ЄС). Володимир Жмак, ще перебуваючи на посаді голови УЗ, говорив, що словаки без вагомих причин закрили вивезення руди, і на офіційний лист ніхто не відповів...
– На рахунок висловлювань пана Жмака – подібного роду твердження чуємо не вперше. Але є міжнародні домовленості, коли сторони сповіщають одна одну при виникненні проблем. Та 13 лютого УЗ була письмово повідомлена словацькою стороною, щоб не вантажити руду для чеського меткомбінату Liberty Ostrava (на вимогу одержувача, у зв'язку зі складними кліматичними умовами). УЗ не врахувала це й дозволила відвантаження. У підсумку український вантаж, який прийшов 26 лютого на кордон Словаччини, не був прийнятий – він суперечив письмовому сповіщенню.
Інших одержувачів це не стосується: до Австрії прямують вантажі з рудою та залізорудними концентратами із Запорізького та Криворізького ЗРК. Тобто Словаччина абсолютно не перешкоджає експорту української ЗРС, тим більше ми теж купуємо тутешню руду.
– Насамкінець торкнемося інвестиційного внеску України в Словаччину, який теж доволі низький (2018 року прямі інвестиції з України в словацьку економіку склали лише $0,4 млн)...
– Нинішні інвестиції України в Словаччину – це дрібний бізнес, переважно невелике виробництво запчастин і торгівля. Нам би хотілося, щоб українські підприємці активніше вкладалися. Наша країна – найбільший виробник автомобілів на душу населення в Європі, але і крім цього є безліч можливостей для українських інвесторів. У нас розвинений потенціал промислових парків, де є привабливі пільги для інвесторів, спецподатковий режим («податкові канікули» на 5–10 років, залежно від регіону інвестування).
Словаччина – член ЄС, тому доцільним є створення спільних підприємств. Більш того, Словаччина з 2009 року входить до єврозони і вважається однією з найбезпечніших у плані ведення бізнесу й політично стабільних країн Європи. З потенційними іноземними інвесторами працює Агентство з розвитку інвестицій і торгівлі SARIO (Slovenská agentúra pre rozvoj investícií a obchodu), яке забезпечує консультативну підтримку.