Минуло два роки від старту президентської каденції Володимира Зеленського. За цей час Україні довелося зіткнутися з низкою викликів – пандемія, економічна криза, протистояння різних ФПГ, посилення військової загрози з боку Росії, тощо. На кожен із цих викликів голові держави доводилося реагувати. Бодай, на словах.
Mind дослідив, як змінювалися висловлювання гаранта Конституції стосовно найбільш чутливих для українців питань. Зокрема й тих, на яких Зеленський робив головний акцент, лише збираючись стати Президентом. Найбільш показовою є навіть не сама позиція, а її еволюція. Для цього ми послідовно відібрали основні його цитати з: 1) передвиборчої програми; 2) інавгураційної промови 20 травня 2019 року; 3) пресмарафону 10 жовтня 2019 року; 4) пресконференції 20 травня 2020 року; 5) пресконференції 20 травня 2021 року – та розподілили їх за дев’ятьма основними темами.
1) «Одразу хочу запевнити – іду на один термін, щоб змінити систему заради майбутнього. Сучасні політики пов’язані давніми образами, кумівством, бізнес–проектами, не здатні змінити Україну».
3) «Пан Порошенко буде відповідати за все, що він зробив».
«Я готовий піти в той момент, коли суспільство мені скаже: ідіть. Навіть якщо я нічого не порушу. Я не тримаюсь зараз за крісло. Це не було моєю мрією, це було моєю ціллю, і я хотів і хочу допомогти Україні».
4) «Я всім відрізняюся від Порошенка: і фізіологічно, і як президент. Я чесний і дійсно вболіваю за цю країну».
«Чесно кажучи, однієї каденції мені не вистачить».
5) «Із Петром Порошенком немає ніяких «сентиментів і розмов».
«Я вже став його вироком. Він просто не хоче усвідомлювати, що сталося»
«Про другу каденцію рано і несправедливо говорити… Я вважаю, що ми багато всього встигнемо, є багато обіцянок, і я не хочу, щоб вони залишились в історії, як обіцянки. І моє бажання піти на другий термін буде повністю співпадати з бажанням суспільства…».
Висновок Mind:
Окрім того, що до статусу «першого» і влади звикаєш швидко, у міру вичерпання каденції з'являються і більш важливі фактори, що змушують бажати її продовження – необхідність гарантій особистої безпеки після закінчення терміну недоторканності.
І хоча в Україні приклади серйозного переслідування топ-чиновників можна перерахувати на пальцях однієї руки, і навіть в найгірших випадках максимальною санкцією залишається переїзд за кордон, все ж кращий спосіб захисту від юридичних переслідувань – залишатися у владі якомога довше. І, схоже, колишній шоумен вже в достатній мірі політик, щоб це розуміти.
1) «Ми повинні вибороти мир для України».
2) «Наше найперше завдання – припинення вогню на Донбасі. Можу запевнити – задля того, щоб наші герої більше не гинули, я готовий на все».
3) «Заради повернення людей і обміну я готовий іти на прямі перемовини з Владіміром Путіним».
«Я б дуже не хотів, щоб конфлікт на Донбасі був заморожений… щоб у нас було Придністров'я чи Абхазія. Я не можу гарантувати на 100%, що це не станеться».
4) «Найголовніший пріоритет – ми будуємо країну без війни. Мир повинен бути міцний і назавжди. Це залежить від нашої армії, вона повинна бути потужна всюди».
5) «Найголовніший пріоритет – ми будуємо країну без війни. І це складний шлях, не дуже швидкий, по цеглинах збираючи цей мир. Ми розуміємо, що повинні бути міцні назавжди, і це залежить від міцності нашої армії. І вона повинна бути міцна всюди – і на суші, і на воді, і в повітрі».
Висновок Mind:
Навіть з поправкою на об'єктивні вимоги конфіденційності, притаманні міжнародним, і тим більше, військовим перемовинам, ситуація виглядає не надто радісно. Відсутність будь-якої конкретики і визнання, що шлях до миру – складний і нешвидкий, доводять, що у вирішенні конфлікту на Донбасі Володимир Зеленський не просунувся.
Разом із зростанням політичного досвіду колишній артист дізнався те, що його попередникам було занадто добре відомо: навіть для очевидно необхідних і позитивних змін мало одного лише бажання президента. А в разі, коли замішані глобальні інтереси сильних країн, це бажання не важить взагалі нічого.
1) «Нульова толерантність до корупції на всіх рівнях. Підозрюваний у корупції не вийде під заставу. Засуджений за корупцію отримає конфіскацію майна і довічну заборону обіймати державні посади. Викривач корупції перебуватиме під захистом держави та отримуватиме матеріальне заохочення. Я сам не крав і нікому не дозволю!»
3) «Коли я прийшов, на другий день думав, [що] ми будемо всіх корупціонерів саджати. При цьому, коли перші наручники наділи.. всі сказали «ай-яй-яй, президент не має права впливати на правоохоронні органи»».
5) «Епоха Медведчука закінчується. Закінчується й епоха корупції».
Висновок Mind:
Було б наївно очікувати, що президент, який прийшов до влади зокрема на антикорупційній риториці, визнає, що корупційні потоки не зникли, а поміняли кураторів; і рівень корупції навіть зріс. Зріс він, як не дивно, саме через появу нових облич, які недостатньо знають систему і її легальні можливості збагачення. Нова команда йде найпростішими шляхами, залишаючи при цьому купу цифрових і документальних слідів і викликаючи у попередників старожилів лише здивування: «А що, так можна було?».
Єдиною інтригою в контексті «закінчення епохи корупції» до недавнього часу залишалася лише особиста участь у ній президента. Простіше кажучи – чи приймає він гроші особисто для себе, а не тільки закриває очі на збагачення команди. Зараз цієї інтриги більше не існує.
3) «Я готовий говорити з будь-яким українським олігархом… вони повинні попрацювати на Україну, бо тут нажили статки… І знаєте, чому вони погодяться? У нас війна іде. І всі їхні заводи, все, що в них є, всі статки, все їхнє виробництво якщо що – буде коштувати нуль».
«Бути чиєюсь лялькою-маріонеткою – мені це зовсім не цікаво. У чому сенс, у чому кайф? Навіщо мені це робити? Я просто не розумію».
«Деолігархізація медіа говорить про те, що всі власники телеканалів, ЗМІ, інтернет-платформ повинні бути бізнесменами, а не політиками. Тобто вони не мають впливати на політику того чи іншого засобу масової інформації. Такий закон ми повинні розробляти».
4) «Відносини з олігархами повинні бути простими: президент готовий захищати людей і робочі місця на їх підприємствах».
5) «Ми будуємо країну без олігархів».
«Основна філософія антиолігархічного закону: не вбити великий бізнес, а вбити вплив олігархічних груп на бізнес, владу, ЗМІ тощо. Олігархам дадуть час, щоб позбутися цього впливу. Закон з'явиться на наступному тижні. Буде створений спеціальний реєстр олігархів, куди потраплятимуть бізнесмени, які впливають на медіа та політиків».
Висновок Mind:
Відчуження Володимира Зеленського та Ігоря Коломойського – це не рішення і не бажання першого, а наслідок дій другого. В усьому іншому шостий президент так само потребує медійних, інтелектуальних і фінансових ресурсів олігархів, як і його попередники, а також може побоюватися їх.
Безумовно, «утиск багатих» знаходить відгук в електорату, тож кампанію по боротьбі з олігархами розвиватимуть, звіряючись із результатами соцопитувань і паралельно заробляючи на виключенні/включенні до їх переліку тих чи інших прізвищ. Активні спонсори «Слуги народу», зі зрозумілих причин, у ньому не з'являться. А якщо з'являться, то з делікатним урахуванням їхніх інтересів і без будь-яких наслідків.
1) «Органи правопорядку повинні припинити займатися економічним тиском на бізнес... Тому ми запровадимо одноразову «нульову декларацію» для бізнесу. Кожен бізнесмен за 5% зможе задекларувати та легалізувати свої доходи. Податки стануть простими і зрозумілими. Заміна податку на прибуток податком на виведений капітал дасть бізнесу більше свободи для розвитку і знизить адміністративний тиск».
3) «Легалізація грального бізнесу сприятиме появі великих готелів, а гроші від цієї діяльності будуть спрямовані на спорт, медицину, освіту».
4) «Все непросто. Ми не друкуємо гроші».
5) «Ми підтримуємо як можемо маленький бізнес, який втратив робочі місця. 800 000 людей отримали під час ковіду, найстрашнішої економічної трагедії всього світу, по 8000 грн підтримки від держави».
Висновок Mind:
Бізнес – не та категорія населення, якій можна легко згодувати популізм. Оскільки нічого іншого влада запропонувати не може, і не бачить відгуку на гасла й обіцянки, то не дуже переймається заграванням з дрібними та середніми підприємцями. А представники великих компаній, яких добровільно-примусово попросили взяти участь у візиті в ОАЕ разом з командою президента в лютому цього року, потім в приватних бесідах дивувалися 1) низькому рівню організації поїздки з боку ОП; 2) тому, що єдиною метою всього візиту були «гарні фото і прес-реліз», а реальні можливості для співпраці нікого не цікавили.
Так, бізнес в Україні зараз не віджимають, як це було за часів Віктора Януковича. Але ж планка очікувань від Зеленського стояла дещо вище.
1) «Моя мета – повна відкритість діяльності влади, автоматизація публічних процесів онлайн, зведення всього функціоналу держави до розмірів смартфону».
5) «Ми будуємо країну в смартфоні. І ми всі бачимо це сьогодні на результат: 10 млн користувачів у додатку «Дія»».
Висновок Mind:
Застосунок «ДіЯ» все ще залишається «перемогою» команди Зеленського. Але вже є досить набридлим приводом для державного піару. Не шкода, але при цьому у пересічних користувачів викликають сумніви спроможність адміністратора забезпечити безпеку персональних даних у рамках цієї програми. А у представників IT-індустрії є безліч іронічних історій про Михайла Федорова, який курує цей напрямок. У цих історіях часто фігурують вирази «дитячий пафос» і «цілує себе в дзеркалі».
1) «Лікарні і школи отримають сучасне обладнання, оновлять свою інфраструктуру. Найважливіший крок в охороні здоров’я – перехід до страхової медицини. Ліки, які пройшли реєстрацію в країнах ЄС та США, в Україні не будуть отримувати додаткових дозволів. Велика увага – медицині профілактичній».
3) «Зараз не йдеться про легалізацію канабісу. Але я знаю, що дуже багато людей хочуть займатися цим бізнесом в Україні. Але ми можемо це розглядати тільки після того, як ми будемо знати, що дійсно говоримо про медичну марихуану. Я не хочу, що нам завтра сказали, що ми дозволили всім займатися наркотиками... Мені здається так, що ті, хто хоче, – потерплять».
4) «COVID–19 показав, що не вийшло реформи. Там є нормальні речі, які були зроблені. Але дуже багато всього, на що не звертали уваги. І ми опинилися просто медично «голі» перед таким викликом. Ось чому я кажу, що треба переглядати реформу».
5) «У світі зараз дуже несправедлива ситуація. У нас нема гучного голосу серед країн ЄС. Якщо ви порівнюєте відсоток вакцинованих – попри те, що ми не в пріоритеті (якщо порівнювати з країнами ЄС і НАТО), – ми зробили більше щеплень, ніж деякі країни».
Висновок Mind:
У медицині, як і в інших напрямках держуправління, президент керується принципом «аби подобалося людям». При цьому реформи рідко бувають приємними, і реформа медичної сфери, яку проводила Уляна Супрун, не є винятком.
Схоже, як рухатися далі, щоб і поліпшити ситуацію в охороні здоров'я, і при цьому зірвати оплески в суспільстві, ніхто в ОП не знає. Те, що кампанію з вакцинації проваленю – загальновизнаний факт, і роздратування цим фактом посилюватиметься у міру того, як будуть відкриватися кордони для вакцинованих людей.
Зважаючи, що коронавірус – це зона відповідальності глав держав по всьому світу, український провал лежить особисто на президенті, а зовсім не на Максимі Степанові, який, як може показати найближчий час, був не гіршим з міністрів.
1) «Перед гарантами Будапештського меморандуму і партнерами з ЄС ми ставитимемо питання підтримки України у прагненні завершити війну».
3) «Посол України у Сполучених Штатах Америки може бути призначений найближчим часом. Обрана людина обрана з досвідом, дипломат, дуже гарно знає Сполучені Штати».
«Ми повинні укріплювати відносини із США. Зі свого боку працюємо над тим, щоб відбувся офіційний візит упродовж моєї каденції, не знаю коли, Президента США до України. Для нас це іміджево дуже важливо. І це важливий сигнал для наших партнерів, що Сполучені Штати підтримують стратегію, і в цілому підтримують політику України».
«Я дуже вдячний Штатам за підтримку, зокрема, в питанні санкцій проти Росії».
«Якщо Україну втягуватимуть у внутрішні справи США, то це буде великою помилкою як для США, так і для України, а також шкодитиме двостороннім відносинам».
4) «Питання з Кримом обговорюється з Європою, Канадою і США. Країни готові зняти санкції з Росії тільки після повернення Криму Україні. Але РФ не хоче обговорювати тему Криму».
5) «У мене була зустріч із президентом [Франції Еманюелем] Макроном з відеодоєднанням канцлера Німеччини Ангели Меркель. Я відчуваю їхню підтримку. Вважаю, що вони повинні підтримувати сильніше. Вони знають мою думку, я дуже відкритий з ними».
«Я вважаю, що вони [«нормандська четвірка»] останнім часом трохи послаблюють свої позиції щодо Росії. Це пов'язано і з економічною ситуацією, і з тиском всередині їхніх країн щодо санкцій, і з санкційним тиском на Німеччину через «Північній потік – 2».
Висновок Mind:
Те, що Україна не є вирішальним суб'єктом на міжнародній арені, навіть коли доходить до питань, які прямо її стосуються, визнати доволі складно. Тому залишається лише говорити про загальносвітову підтримку й іноді фамільярно жартувати або роздавати поради лідерам сильних країн. На щастя для України, схоже, що всерйоз ці цитати на міжнародному рівні ніхто не сприймає.
1) «Я ставлю за мету повернути тимчасово окуповані території і змусити агресора відшкодувати завдані збитки».
3) «Я подзвонив президенту Російської Федерації Володимиру Путіну, в нас відбувся обмін [думками]. Всі дзвінки здійснював я. З мене корона не впаде, у мене, дякувати Богу, її немає, тому що я дійсно хочу закінчити війну. І тому я вважаю, що це з нашого боку і були перші кроки назустріч».
«Я не можу вам поки що сказати, що я скажу Владіміру Путіну на нашій зустрічі. Тому що я буду звертатися не тільки до Путіна, а буду звертатися до пані Меркель і до пана Макрона. Це зустріч чотирьох лідерів. Тактику моєї поведінки і розмови з паном Путіним, якщо можна, залиште мені».
5) «У мене немає часу думати про Путіна. Я думаю тільки про зустріч у тому чи іншому форматі, яка може привести до закінчення війни».
«Лише 3500 солдатів залишили Крим, а 35 000 російських військових усе ще перебувають у Криму, і стільки ж – на Донбасі. Така напруга може бути до кінця навчань, як мінімум до вересня».
Висновок Mind:
Ймовірно, на ранньому етапі каденції президента Володимира Зеленського ним були дані необережні обіцянки та гарантії (швидше за все, мова йде про воду в Крим), які він не зміг виконати. Необережна фраза колишнього глави ОП Андрія Богдана в інтерв'ю Дмитру Гордону «ми їх [росіян] кинули» це підтверджує. Тому тепер Зеленському залишається розігрувати карту «це я так вирішив» і «нема коли думати про Путіна», не визнаючи, що це швидше за російська сторона більше не вважає його гідним довіри співрозмовником.
Хороша новина в тому, що в Росії у суспільства, до якого уважно долухається Кремль, готуючись до трансферу влади, більше немає запиту на «збирання земель руських». Тому повномасштабні вторгнення і оформлення юридичного статусу ОРДЛО Україні навряд чи загрожують.