Як купити квартиру в центрі Києва та не пошкодувати про це

Location, location, location – давня рієлтерська легенда свідчить, що це три основні чинники, які необхідно враховувати при виборі нерухомості. Але коли йдеться не про абстрактні «квадратні метри», а про житло для себе, хочеться, щоб воно було ще й зручним. І приносило радість. Бажано, щодня.

Жити в центрі мегаполісу – статусно, але призводить до безлічі негативних «побічних ефектів»: затори, проблеми з паркуванням, відсутність інфраструктури та – почасти – зелених зон. Mind розбирався, як поєднати приємне з корисним, та в яких центральних районах Києва зараз можна оселитися з комфортом.

Спостерігаючи за перлиною

Заради чого селитися в центрі міста? Щоб швидко доходити та доїжджати до локацій ділового й культурного життя. Щоби поруч були найстаріші та тому найкращі навчальні заклади для дітей і клініки для всієї родини. Але окрім цього, життя в центрі дозволяє тішити естетичну жилку.

Щодня можна споглядати гарну архітектуру, якої спальні райони міста просто позбавлені. ЖК «Монреаль» від девелопера «Альянс Новобуд» має козир, який складно буде перебити – сусідство з костелом Св. Миколи. Можливість спостерігати неоготичний собор щодня, просто проходячи повз, а то й узагалі з вікна свої вітальні – дорогого варте.

У Києві є кілька модернових будинків на Липках, є забудова в стилі класицизму на Подолі, «сталінський ампір» на Хрещатику, барочні церкви. І все це, хоч би як було красиво, можна зустріти у багатьох містах країни. А костел – унікальний. Він прикрашатиме будинок, як впізнавану картину відомого художника.

Крім цього, Montreal House має унікальне розташування з точки зору трафіку. Від нового ЖК можна пішки дістатися до Хрещатика чи центрального корпусу Держуніверситету ім. Т. Г. Шевченка. При цьому, на відміну від інших знакових районів міста, тут вдала транспортна розв'язка. Так, затори теж бувають, але вони не сковують прилеглі вулиці на пів дня і більше.

Секрет у тім, що забудова району тривала вже за часів, коли архітектори усвідомлювали важливість міського планування. Район, за іронією іменований Новою забудовою (так його назвали в першій половині XIX століття), пов'язаний зручними проїздами з більшістю масивів столиці, включно навіть з Лівим берегом – тож за потреби можна швидко «прорватися» одразу до кількох мостів через Дніпро. Також великим плюсом є лінія метро, ​​що проходить Великою Васильківською та розвантажує наземні транспортні потоки.

Побутові бонуси

Тим, хто живе в старій частині Подолу або в районі Хрещатика, добре знайома проблема побутової невлаштованості. У комплекті зі старими двориками жителі цих вулиць отримали гостру нестачу продуктових магазинів, перукарень та інших подібних сервісів. Ба більше, у низці місць є навіть дефіцити ресторанів, бо висока вартість оренди видавлює нішеві чи експериментальні заклади в демократичніші квартали. І мешканці будинків, скажімо, на вул. Лютеранській постійно стикаються з необхідністю здійснювати справжню подорож, наприклад, за пакетом молока

Район костелу, де будується Montreal House, якраз є золотою серединою – навколо безліч ресторанів, є супермаркети та інші необхідні сервіси, зокрема й цілодобові.

Новобудова VS старий фонд

Привабливість будинків, зведених у XIX або навіть у першій половині XX століття, здебільшого пояснюється дизайнерськими перевагами старої забудови. При цьому технічний стан їх бажає кращого й вимагає вливання додаткових фінансових ресурсів. Розумним компромісом, мабуть, є новий будинок у старому районі.

Цей новий будинок повинен добре вписуватися в ландшафт, але нехай краще в ньому буде сучасне опалення, новий водогін і міцний дах.

Архітектори Montreal House дуже філігранно вписали новинку в наявну забудову. Ба більше, вони навіть трохи підправили ансамбль. «Монреаль» відмінно гармонує з навколишніми будинками. Фасад житлового комплексу – акуратний і, відповідно до свого «північного» імені, стриманий. Гарний приклад для київських містобудівників, які надміру захоплюються «румунськими баштами».

Якщо говорити про фасад, то не можна не згадати про скління. Montreal House не буде «скляним кубиком», але вікна у квартирах великі та енергоефективні. Двокамерні склопакети дозволяють зберегти кліматичний комфорт та подарувати відмінний огляд. Взагалі, світлу в цьому будинку приділено багато уваги. Тут навіть є квартира із дев'ятьма вікнами. І це не пентхаус (який також є).

Інженерною родзинкою Montreal House є дизайн несучих стін. Усі вони розташовуються на фасадах і по периметрах квартир. Це дозволить власникам не обмежувати свої фантазії, моделюючи внутрішній простір. І не наражати при цьому себе та своїх сусідів на ризик.

Втім, готові планування теж дуже гармонійні. Кімнати близькі за формою до квадрата, відсутні  довгі зигзагоподібні коридори, якими грішать сучасні забудовники, воліючи додати до квартири ще кілька нефункціональних квадратних метрів – усе це тішитиме власників при покупці та кожного наступного дня. Ліфти встановлять одного із найбільших виробників підйомного обладнання Європи – швейцарської компанії Schindler Group.

Комплекс бізнес-класу передбачає внутрішній двір без машин, доступний лише мешканцям. При цьому будинок забезпечений місткою підземною парковкою та зручним під'їздом готельного типу – автомобілі в'їжджають просто до центрального ґанку по критій галереї.

Крім центрального двору, в «Монреалі» є й інші просторі зони, призначені для всіх мешканців. У будинку буде багатофункціональне місце, яке можна використовувати, наприклад, як конгрес-хол. А на одному з дахів заплановано лаунж-зону з видом на Миколаївський костел та Протасів Яр.

Одним із серйозних плюсів новобудови стане можливість запровадити зручні програми безпеки та консьєрж-сервісу. У Montreal House реалізують систему доступу, завдяки якій у спільні зони – внутрішній двір, лаунж на даху та інші – зможуть потрапити лише мешканці. Система безпеки – найсучасніша та інтегрована в інженерні комунікації будинку.

У старих спорудах реалізувати таку концепцію «дім-готель» було б вкрай складно – немає відповідних приміщень та іншої необхідної інфраструктури.

Грошовий аспект

Нерухомість завжди вважалася придбанням із розряду дорогих. Тому дуже важливо, щоб житло було ліквідним активом за будь-яких обставин. Найближчими роками ми спостерігатимемо зростання середньої ціни на квадратні метри майже у всьому світі. Це пов'язано і з емісією грошей, якими уряди намагалися амортизувати наслідки пандемії, і з енергетичною кризою, яка стимулює ціни на будматеріали.

Але очікувати рівномірного розподілу цих грошей не варто. Райони з перекосами в плануванні, зіткнувшись із нездатністю керуючих компаній правильно адмініструвати всі сучасні процеси, ризикують просісти в попиті.

Управлінці, які «виросли» з пострадянських ЖЕКів, навряд чи зможуть розумно протистояти старінню будинків, споруджених іще в 70–90 роках минулого століття. Дореволюційний житловий фонд тим більше складний для утримання: мала кількість власників у старих будинках та їх почасти протилежні плани щодо майбутнього їхньої власності стануть міною уповільненої дії. Водночас нові ЖК, як Montreal House, якими керують перевірені експлуатаційні компанії, отримають максимум від зростання цін.