Як запобігти найгіршому розвитку подій в Україні та Тайвані

Жодна глобальна структура з підтримки миру не може бути стабільною та надійною, якщо сторони не визнають законні інтереси одна одної. Щоб кризи, що назріли навколо України та Тайваню, були вирішені мирним шляхом, великим державам необхідно зробити паузу й обміркувати стратегічні перспективи іншої сторони. Чим Україна подібна до Тайваню та як запобігти найгіршому розвитку подій у країнах, Mind пропонує дізнатися з матеріалу професора, директора центру сталого розвитку в Колумбійському університеті та президента мережі для розробки рішень у сфері сталого розвитку ООН Джеффрі Д. Сакса (Jeffrey D. Sachs) для Project-syndicate.

Матеріал підготовлений у партнерстві з бюро перекладів «Профпереклад».

Два небезпечних осередки напруженості в Європі та Азії можуть привести США, Росію та Китай до відкритого конфлікту. Кризи навколо України та Тайваню можна вирішити, але всі сторони конфлікту мають поважати законні інтереси безпеки одна одної. Об’єктивне визнання цих інтересів допоможе сформувати основу для тривалої деескалації напруженості.

Про ситуацію в Україні

Розглянемо Україну. Хоча в неї, поза всякими сумнівами, є право на суверенітет і захист від російського вторгнення, вона не має права підривати безпеку Росії в цьому процесі.

Нинішня українська криза є результатом надмірного втручання як з боку Росії, так і з боку США. Втручання з боку Росії полягає в анексії Криму  2014 року й окупації промислового центру України в Донецьку та Луганську, а також у постійних зусиллях, спрямованих на збереження залежності України від російських енергоресурсів та ринків. Україна має законне право на більш тісну інтеграцію до економіки Європейського Союзу і підписала для цього угоду про асоціацію з ЄС. Проте Кремль побоюється, що вступ до ЄС може стати для України сходинкою до вступу в НАТО.

США також перегнули палицю. У 2008 році адміністрація президента США Джорджа Буша закликала до того, щоб Україну запросили до НАТО, що дозволило б присутність альянсу на протяжному кордоні Росії з цією країною. Ця провокаційна пропозиція розділила союзників США, але НАТО все ж підтвердила, що Україна зрештою зможе стати членом альянсу, зазначивши, що Росія не має права вето на вступ нових членів до НАТО. Коли 2014 року РФ анексувала Крим, вона, зокрема, мала за мету забезпечити, що НАТО ніколи не зможе отримати доступ до російської чорноморської військово-морської бази та флоту.

Хоча Франція та Німеччина можуть все ж таки виконати свою давню загрозу й накласти вето на вступ, офіційні представники України та НАТО ще раз зауважили, що рішення залишається за Україною. Ба більше, високопоставлений естонський парламентарій попередив, що відмова України від права на вступ до НАТО буде рівнозначна умиротворенню Гітлера Великобританією в 1938 році.

Однак американські лідери, які стверджують, що Україна має право обирати, до якого військового альянсу приєднатися, мають замислитися над власною довгою історією категоричного неприйняття зовнішнього втручання у сферу впливу Заходу. Вперше ця позиція була виражена в доктрині Монро 1823 року, і повною мірою відбилася в бурхливій реакції США на поворот Фіделя Кастро в бік Радянського Союзу після Кубинської революції 1959 року.

Тоді президент США Дуайт Ейзенхауер заявив: «Кубу передали Радянському Союзу як інструмент, за допомогою якого можна підірвати наші позиції в Латинській Америці та світі». Він наказав ЦРУ розробити плани вторгнення. Результатом стала невдала операція в затоці Свиней (за президента Джоні Ф. Кеннеді), яка поклала початок Карибської кризи 1962 року.

Країни не можуть просто примкнути до будь-якого військового альянсу, адже такий вибір часто впливає на безпеку їхніх сусідів. Після Другої світової війни Австрія і Фінляндія забезпечили свою незалежність і майбутнє процвітання, не вступивши до НАТО, оскільки це викликало б обурення Радянського Союзу. Сьогодні Україні необхідно продемонструвати таку саму обачливість.

Як складається ситуація в Тайвані

У Тайвані схожі проблеми. Згідно з політикою «одного Китаю», яка стала основою відносин Китаю та США з часів Річарда Ніксона та Мао Цзедуна, Тайвань має право на мир і демократію.

Однак останніми роками деякі тайванські політики загравали з проголошенням незалежності, а деякі американські політики дозволяли собі вільності щодо принципу «єдиного Китаю». Потім обраний президент Дональд Трамп допустив відступ США в грудні 2016 року, коли сказав: «Я повністю розумію політику «єдиного Китаю», але я не розумію, чому ми маємо бути зв’язані політикою «єдиного Китаю», якщо тільки ми не укладемо угоду з Китаєм стосовно інших питань, зокрема торгівлі».

Пізніше президент Джо Байден провокаційно включив Тайвань до списку країн, запрошених до Саміту за демократію цього місяця, після того як держсекретар США Ентоні Блінкен нещодавно виступив за «активну участь» Тайваню в системі Організації Об’єднаних Націй. Такі дії з боку США значно загострили напруженість у відносинах із Китаєм.

І знову, тим американським аналітикам з питань безпеки, які стверджують, що Тайвань має повне право проголосити незалежність, варто згадати історію своєї країни. США вели громадянську війну за легітимність відокремлення, і прихильники сецесії програли. Уряд США не потерпить підтримки Китаєм сепаратистського руху, скажімо, у Каліфорнії (як і європейські країни, наприклад Іспанія, що зіткнулася зі схожою реальною проблемою в Країні Басків і Каталонії).

Ризики військової ескалації щодо Тайваню посилюються через нещодавнє оголошення генерального секретаря НАТО Єнса Столтенберга, що майбутнє обґрунтування існування альянсу включатиме протидію Китаю. Альянс, що було створено для захисту Західної Європи від вторгнення європейської держави, якої нині не існує, не має перетворюватися на військовий союз під керівництвом США проти азіатської держави.

Кризи в Україні та Тайвані можна вирішити мирним і прямим шляхом. НАТО має зняти питання щодо приєднання України, а Росія – відмовитися від будь-якого вторгнення. Україна повинна мати можливість вільно орієнтувати свою торговельну політику так, як вважає за потрібне, за умови, що вона дотримується принципів Світової організації торгівлі.

Так само й США повинні ще раз чітко заявити, що вони рішуче виступають проти відділення Тайваню і не мають на меті «стримувати» Китай, особливо шляхом переорієнтації НАТО. КНР, зі свого боку, має відмовитися від односторонніх військових дій проти Тайваню та підтвердити принцип «одна країна, дві системи», який, на думку багатьох тайванців, – під безпосередньою загрозою після репресій у Гонконгу.

Жодна глобальна структура з підтримки миру не може бути стабільною та надійною, якщо сторони не визнають законні інтереси одна одної. Найкращий спосіб для великих держав почати рухатися в цьому напрямку – обрати шлях взаєморозуміння та деескалації щодо України та Тайваню.

Матеріал підготовлений у партнерстві з бюро перекладів «Профпереклад».