Найбагатшу країну Центральної Азії з 3 січня 2021 року роздирають антиурядові протести. Вони були спровоковані зростанням цін на пальне та переросли в штурми адміністративних будівель у багатьох містах. Після того як у вуличних зіткненнях загинуло дев'ятеро силовиків і десятки протестувальників, президент Казахстану запросив до країни військовий блок ОДКБ для допомоги в подоланні «терористичної загрози». З чого все почалося й до чого може призвести, вивчав Mind.
Перший спалах громадянської непокори стався в нафтовому мономісті Жанаозен на заході Казахстану 2 січня, коли місцеві жителі дізналися, що ціна на скраплений газ, що вважається «автомобільним пальним для бідних», підвищилася вдвічі – з 50–60 тенге до 120 тенге за літр ($0,27). Альтернативне пальне – бензин і дизель – у країні коштує 180–240 тенге ($0,40–0,55) за літр, і тому на ньому їздить менше третини автомобілів.
Подорожчання газу було логічним кроком. Державні субсидії на пропан і бутан призвели до того, що в Казахстані ці види пального часто зникали із заправок, оскільки нафтогазові виробники – зокрема американські компанії Chevron та Exxon – прагнули відправляти газ на експорт за кращою ціною.
Підвищенням цін уряд розраховував «вилікувати» внутрішній ринок від хронічного дефіциту. Але натомість розпалив безпрецедентні за масштабами протести.
За три дні стихійні мітинги охопили міста по всьому Казахстану, зокрема й столицю Нур-Султан та Алмати – найбільший економічний центр країни. Мітингувальники скандували гасло «Старий, йди!», вимагаючи усунути від влади 81-річного голову Ради безпеки республіки Нурсултана Назарбаєва, який зберіг вплив на політику після відмови 2019 року від посади президента, яку він обіймав близько 30 років.
Аби заспокоїти протестувальників, нинішній президент Казахстану Касим-Жомарт Токаєв 4 січня оголосив про зниження цін на скраплений газ до рівня 50 тенге за літр і відсторонив Нурсултана Назарбаєва від роботи в Раді безпеки країни. Також було відправлено у відставку уряд, на якому, за словами Токаєва, лежить «особлива провина» за масові протести. Людей, які виходили на демонстрації, президент пообіцяв не переслідувати за участь у несанкціонованих мітингах і закликав їх дотримуватися правопорядку.
«Звертаюся з проханням до демонстрантів не йти за закликами деструктивних осіб, зацікавлених у підриві стабільності та єдності нашого суспільства», – написав Касим-Жомарт Токаєв у своєму Twitter, пообіцявши розглянути «інші вимоги соціально-економічного характеру».
Попри суттєві поступки влади 5 січня демонстранти не порозходилися по домівках, а лише посилили опір у багатьох населених пунктах. Найнапруженіша ситуація склалася в Алмати, де протестувальники перекрили центр міста барикадами, захопили та підпалили колишню резиденцію президента, захопили головний аеропорт країни, розгромили офіс правлячої партії «Нур Отан», підпалили акімат (адміністрацію), офіс Генеральної прокуратури, безліч інших будівель і понад сотню автівок.
У новому відеозверненні до народу ввечері, 5 січня, Касим-Жомарт Токаєв заявив, що ситуацію в Казахстані дестабілізують змовники, мотивовані фінансово з-за кордону.
За його словами, в Алмати орудують «натовпи бандитських елементів», що загрожують безпеці всіх жителів міста. Президент підкреслив, що «це терпіти не можна», і оголосив про запровадження надзвичайного стану в кількох регіонах країни. Та про намір «діяти максимально жорстко» щодо порушників правопорядку.
«Влада намагалася зробити все, щоб заспокоїти ситуацію, видаючи суміш обіцянок і погроз, але це не спрацювало. Були імітації діалогу, але зрештою режим відповів силою, тому що в нього не залишилося інших варіантів», – цитує британська Guardian казахстанського політичного аналітика Досима Сатпаєва.
У ніч проти 6 січня порушників комендантської години на вулицях Алмати зустрічали численні фаланги поліції, загони національної гвардії та бронетехніка. За повідомленням влади Казахстану, «десятки екстремістів, які намагалися атакувати урядові будівлі, були ліквідовані».
Протести в Казахстані призвели до того, що блок ОДКБ (Організація Договору про колективну безпеку) вперше за свою 30-річну історію здійснить військову інтервенцію. Як сказано на сайті організації, ситуація в Казахстані розглядається як вторгнення бандформувань, що пройшли підготовку за кордоном.
«У зв'язку зі зверненням президента Республіки Казахстан Касим-Жомарт Токаєва й через загрозу національній безпеці та суверенітету Республіки Казахстан, викликану, зокрема, втручанням ззовні, Рада колективної безпеки ОДКБ відповідно до статті 4 Договору про колективну безпеку ухвалила рішення направити Колективні миротворчі сили ОДКБ в Республіку Казахстан на обмежений за часом період із метою стабілізації та нормалізації обстановки в цій країні», – написав у своєму Facebook-акаунті прем'єр-міністр Вірменії Нікол Пашинян, який головує в ОДКБ.
Домінантною силою ОДКБ є Росія. Також до цього блоку входять Вірменія, Білорусь, Казахстан, Киргизстан і Таджикистан.
Росія зацікавлена пригасити протести в Казахстані, оскільки зберігає з ним тісні економічні зв'язки та залежить від космодрому «Байконур», з якого запускає в космос усі пілотовані місії. Дві країни пов'язує 7644-кілометровий кордон, а також те, що близько 20% населення Казахстану становлять етнічні росіяни.
Експерти вважають, що РФ вкрай невигідне повстання, яке спалахнуло в її «підчерев'ї». Американське видання Financial Times називає ситуацію, що виникла «попереджувальним сигналом» для Кремля, який протягом минулого року нервував Захід стягуванням військ до кордону з Україною.
«Уряд Казахстану – це зменшена копія російського уряду. Немає сумнівів, що Кремль не хотів би бачити приклад того, що подібний до нього режим починає перемовини з опозицією і виконує її вимоги. А це відбувається в надміру незручний момент для Владіміра Путіна, який сподівався провести наступного тижня три зустрічі з делегаціями Заходу для переукладання міжнародних угод щодо безпеки навколо України, а також позначити те, що Росія вважає своєю сферою впливу в Східній Європі та Центральній Азії», – пише Financial Times.
На думку експертів, введення російських військових, ймовірно, підвищить антикремлівські настрої в Казахстані та градус ненависті до уряду Токаєва.