Чорним по зеленому: чому світові не вдається відмовитися від нафти й газу
І до чого тут грінвошинг, політичні спекуляції та мрії прогнозистів
Під час останньої дискусії в ЄС щодо «Північного потоку – 2», яка в контексті ескалації конфлікту на Донбасі призвела до тимчасового блокування сертифікації спірного газопроводу, очільниця Єврокомісії Урсула фон дер Ляйєн визнала загрозливу залежність європейського континенту від російського газу. «В інтересах нашої стратегічної безпеки – диверсифікувати постачальників газу, посилювати роль СПГ на ринку та нарощувати інвестиції у поновлювані джерела енергії, щоб скоротити залежність від імпорту викопного палива», – сказала вона.
Але глобальна енергокриза, спровокована зростанням споживання енергії для відновлення економіки після пандемії та незбалансованим нарощуванням відновлюваної генерації, вже встигла підживити і без того гарячі суперечки про методи розв’язання кліматичних проблем. Серед аналітиків популярним став жарт, мовляв, «метеорологи та кліматологи існують для того, аби пристойніше виглядали астрологи». Останнім часом до цих гідних професій приєдналися й експерти з ринку нафти.
Реальність на сьогодні є такою, стверджують вони, що пристрасне захоплення людства викопним паливом – це величезна історія «любові з розрахунку». Як і у давно одруженої пари, що пліч-о-пліч шкандибає в свою останню подорож, розлучення не обговорюється.
Наскільки обґрунтовані такі міркування, розбирався Mind.
Хто і що прогнозував?
Однією з найавторитетніших організацій на ринку нафти є Міжнародний енергетичний форум зі штаб-квартирою в Ер-Ріяді, Саудівська Аравія (МЕФ, International Energy Forum).
МЕФ позиціонує себе «глобальним посередником у діалозі між суверенними учасниками енергетичного ринку». У його роботі беруть участь усі світові нафтові агенції та енергетичні міністерства 71 країни. Раз на два роки МЕФ проводить зустрічі міністрів енергетики, під час яких узагальнюються позиції учасників. На початку поточного року пройшли три віртуальні сесії. За результатами таких зустрічей співробітники МЕФ готують підсумкові доповіді. На цей раз у доповіді з'явився цікавий графік, що показує розкид прогнозів попиту нафту до 2040 року різних інтелектуальних нафтових центрів.
Джозеф Макмонігл, генеральний секретар МЕФ, у своєму коментарі визнав: «З кожним роком перспективи дедалі різкіше розходяться з поточними ринковими реаліями… Цей гігантський розрив між сценаріями з високим і низьким енергоспоживанням створює величезну невизначеність для інвесторів та компаній, які мають ухвалювати рішення про розподіл капіталу, а також для політиків, які розробляють енергетичні шляхи».
Як видно з графіка, за сценарієм одного шановного аналітичного центру до 2040 року попит на нафту перевищить 110 млн барелів на добу, а за прогнозом іншого не менш шанованого аналітичного центру не становитиме і 60 млн барелів на добу. Це означає, що за першим сценарієм треба максимально інвестувати у розвідку та облаштування родовищ будь-якої нафти, а за другим – не витрачати ні цента на цю згубну справу, нафта нікому не буде потрібна, і її ціна впаде нижче за собівартість.
Ще фатальнішою є розбіжність між більш далекими прогнозами. «Розрив» попиту між сценарієм високого зростання ВВП ОПЕК і сценарієм Міжнародного енергетичного агентства з нульовими викидами (NZE) збільшується до 84,6 млн барелів на добу до 2045 року. А в найекстремальніших сценаріях – найвищому сценарії Агентства енергетичної інформації США (EIA) і найнижчому сценарії Міжнародного агентства з відновлюваних джерел енергії (IRENA) різниця зростає до 105 млн барелів на добу – це більше, ніж розмір усього світового ринку нафти сьогодні (96 млн барелів на добу).
«Той факт, що цей розрив зростає з кожним роком, свідчить про те, що з кожним роком ми далі віддаляємося від нашої мети. Інакше кажучи, ми не на правильному шляху і маємо активізувати діалог, зокрема, за припущеннями та обмеженнями, які визначають прогнози, які формують рішення та суспільне сприйняття», – зазначив Джозеф Макмонігл. Під «нашою метою» генсек МЕФ має на увазі Паризьку кліматичну угоду.
Чому так відбувається?
Ситуація справді дивна. Усі – уряди, банки, компанії – дружно заявляють про свою вірність ідеям декарбонізації, а реальність зовсім інша.
На кліматичній конференції COP26 в Глазго торік у листопаді анафемі було віддано вугілля, а згідно зі звітом німецької дослідницької організації Urgewald, комерційні банки з початку 2019 року направили по всьому ланцюжку постачань вугілля понад $1,5 трлн інвестицій.
BlackRock Inc. і Vanguard Group Inc., найбільші інституційні інвестори з капіталами понад $100 млрд кожен, об'єднали у своїх портфелях активи у вугільній промисловості на суму понад $1,2 трлн. При цьому обидві компанії є членами Ініціативи управління чистими нульовими активами.
Аналогічна ситуація з нафтою. Чотири найбільші нафтові компанії світу – Chevron, ExxonMobil, Shell і BP – не виконують своїх зобов'язань щодо інвестицій у «зелену» енергетику, про які оголосили публічно.
Підприємства витрачають мізерний відсоток своїх капіталовкладень на безвуглецеві проєкти.
Але навіть витрати, які нафтові корпорації анонсують як «зелені», не викликають довіри, оскільки деталі таких витрат нафтовики не розкривають.
Банкіри, які виділяють гроші на «зелені» проєкти, екоактивісти, журналісти обговорюють, як боротися з грінвошингом.
Цим поняттям позначають використання необґрунтованих, або таких, що вводять в оману та зроблені заради комерційної чи політичної вигоди, тверджень про екологічні показники або діяльність із захисту клімату. Крім того, грінвошингом називається практика вибіркового розкриття одних лише позитивних екологічних чи соціальних наслідків діяльності та приховування негативних.
Чи можна виправити ситуацію?
Про необхідність боротьби з грінвошингом багато говорили на СОР26 у листопаді минулого року в Глазго.
Гучні викриття громадських активістів і журналістів їх не лякають. Поки що єдиним реальним інструментом у боротьбі з грінвошингом є судові позови. Найбільш поширені позови щодо недостовірності реклами нібито «екологічно чистих продуктів». Зараз екологічні групи подають позови до окремих маркетингових кампаній, що завищують рекламовані показники в контексті зміни клімату.
Окремо виділяють такий тип грінвошингу, як «відмивання клімату» (climate-washing), що полягає в розриві між словами та діями державних і приватних суб'єктів щодо зміни клімату.
До них належать претензії про введення в оману споживачів через заяви, що імерек вживає будь-яких дій, спрямованих на вирішення проблеми зміни клімату, а насправді ці дії робилися не в заявленому обсязі або замовчувалися зворотні, негативні наслідки діяльності. З 2008 року CSSN (Climate Social Science Network) нарахувала 27 таких процесів у Великій Британії, Австралії, Італії, Новій Зеландії, Данії, США та Південній Кореї.
Чи реально зберегти ціновий та ідейний паритет?
Але нафтовиків також можна зрозуміти. Зобов'язаннями щодо скорочення викидів парникових газів і доповідями стосовно виконання ефемерних показників ESG не розплатитися за кредитами та не видати зарплату працівникам. Дійсність така, що значні гроші приносять тільки реально видобуті нафта, газ, вугілля. Аналітики ОПЕК упевнені: так буде й надалі, тож прогнозують зростання попиту на нафту.
«Тепер стежте за руками», – закликає американський геохімік Хоуп Джарен у своїй книжці «Темна сторона достатку»
Її математична логіка така. З 1960-х років люди по всій планеті планомірно позбавляють себе викопного палива. Ще пів століття тому воно задовольняло 94% потреб світового населення в енергії. Відтоді цей обсяг лише падає, діставшись уже до 85%. Це справедливо навіть для США, а особливо відчувається у Європі.
Проте за цей час загальна кількість викопного палива, що спалюється нами, помітно збільшилася. У всьому світі його витрата за останні 50 років майже подвоїлася, у США та Європі – зросла на третину. Зосередившись на цифрах загального споживання, а не відсоткового співвідношення, можна переконатися: щороку на Землі витрачається дедалі більше викопного палива, і лише зіставивши всі дані можна уявити реальний стан справ.
А жахливий розрив у прогнозах попиту на нафту, на який звернули увагу аналітики МЕФ, – це розрив у розумінні енергетичного майбутнього людства та світової економіки, яке існує лише завдяки джерелам енергії, від м'язової сили до атомних електростанцій і ВДЕ.
Більше корисної інформації, новин та аналітики про світовий енергетичний ринок – на каналі Світлани Долінчук. Читайте тут про головні тренди в енергетиці та торгівлі енергоресурсами, нові технології в нафтогазовій галузі, енергопереході та декарбонізації.