За 12 днів повномасштабної війни, яку розв'язала Росія проти України вже можна зробити досить об'єктивні висновки про її першопричини, дії сторін і найближчі наслідки.
Потрібно зазначити, що вичерпну інформацію про реальний стан справ навряд чи мають навіть учасники переговорів, третій етап яких розпочався дві години тому в Білорусі.
Mind коротко намагається розібратися – з якими картами українська сторона сіла за стіл переговорів і що нас за нього взагалі привело.
Причин безліч, але основна з них суто суб'єктивна, і тому складно піддається логічному обґрунтуванню. Нічим іншим, ніж особистими мотивами владіміра путіна, її не можна пояснити.
Ці мотиви лежать далеко за межею політичної та економічної адекватності і зводяться до абстрактного «збирання земель» / особливого шляху / особистого месіанства / насадження радянських, а отже «правильних» цінностей.
Легітимізувати військові злочини, починаючи з анексії Криму, і паралельно піднести результати української кампанії як «перемогу» своєму внутрішньому споживачеві – населенню Росії.
Те, що відбувається зараз в Україні, нічим іншим, як кризою російських тактиків, які і так дискредитували себе, не назвати.
План від «еліт» Кремля вражає простотою, прямолінійністю й абсурдністю. Усунення чинної української влади на користь політичних біженців або просто маргіналів на кшталт Олега Царьова явно є нездійсненним через неприйняття їх в Україні.
За інших рівних це повинна була показати соціологія, яку мали зробити напередодні військової кампанії. Але сьогодні очевидно, що виміри громадської думки ніхто не робив або були намальовані необхідні результати, які сподобаються першій особі.
Ситуацію найкраще охарактеризував російський музикант Андрій Макаревич, який написав: «Щоб так помилитися в розрахунках, треба взагалі не бачити реальної картини того, що відбувається. А якщо ти її не бачиш, то як ти правиш?»
Ні, але ситуація загострюється. Поки Путін старанно виношував свій, як виявилося, не до кінця вивірений план бліцкригу, а Радянський Союз, новий, але за старими цінностями, у мріях був лише «у двох днях» від взяття Києва, відсутність плану Б завела Кремль у глухий кут. Виникла гостра потреба в черговій порції пропаганди своєму народу, який за 12 днів збіднів рівно вдвічі, адже рубль уже зробив крок у черговий історичний рекорд.
На росіян із блакитних екранів полилися історії про бойові наркотики, які явно завадили визволителям закінчити все за пару днів, про таємні розробки ядерної зброї, про те, що весь цей жах війни був потрібен і мав статися заради того, «щоб на Донбасі не було гей-парадів». Усе це мало працює на політичну еліту головних постачальників грошей для Путіна – західні країни, які купують собі енергоресурси.
Україна може бути справжнім символом Радянського Союзу, треба лише зробити з неї справжній мавзолей і спробувати продати це Заходу.
«Друге пришестя» Віктора Януковича обговорюється абсолютно серйозно, що ще раз демонструє максимальну відірваність російської сторони від української реальності й остаточно втрачені орієнтири зовнішньої політики.
Януковича намагаються повернути на порядок денний як «легітимного» та єдиного українського президента. Спочатку всім це здавалося не більше, ніж жартом. Але після того, як в авіапросторі Білорусі виявили польоти борту Януковича, а спікери Кремля – від Рамзана Кадирова до Іллі Ківи – почали під копірку постити тексти про безальтернативність такого результату, стало зрозуміло, що це план Б.
План цей ще менш заможний і здійснимо, ніж дводенний бліцкриг. Українці Херсона, Мелітополя та інших міст і населених пунктів уже на практиці довели – навіть якщо ти окупував їхні землі, ти не завоюєш цей народ. Участь насильно нав'язаного імператора зумовлена.
Вкотре не можна не відзначити неоднозначність заяв США. Чим далі розвивається війна в Україні, чим довше вона триває і чим більше цивільного населення страждає від цієї війни, тим дивніше сприймаються деякі формулювання Білого дому.
Так на тлі мусування чуток про Януковича, у Білому домі, вочевидь, абсолютно недооцінюючи рівень підтримки та віри в чинного президента України Володимира Зеленського, раптом почали розмірковувати про те, що буде в разі його фізичного усунення. На тлі пропаганди Росії та польоту борту російського уряду до США, за офіційною версією, за висланими дипломатами, з'являються чутки про можливу спробу домовитися між країною-терористом і США. Ці чутки підігріває мовчання США та НАТО на запити щодо закриття неба й видачі хоча б засобів ППО та літаків. Яким є можливий результат кампанії?
Кремль уже програв.