Війна росії проти України викликала найбільший шок на товарно-сировинних ринках із 1973 року й оголила всю вразливість європейської енергетичної системи, залежної від російських вуглеводнів.
Тому замість дешевого постачання, на перше місце в антикризових планах ЄС вийшла проблема енергетичної безпеки. Рф більше не сприймається як надійний партнер, а прирівнюється до диктаторського режиму, який геть-чисто ігнорує міжнародні домовленості. Тому у Брюсселі не виключають, що «Газпром» зупинить постачання газу, щоб помститися за посилення антиросійських санкцій.
Ревізії зазнають базові пріоритети енергополітики ЄС. Роль природного газу як головного палива переходу на відновлювані джерела енергії поставлена під сумнів. Країни ЄС роблять ставку на диверсифікацію джерел газового імпорту, а також прискорену інтеграцію в промислові процеси біогазу та водню, щоб максимально скоротити споживання викопного палива.
Довіра до росії підірвана настільки серйозно, що навіть Німеччина, яка довгі роки була головним оплотом інтересів російського газового бізнесу в Європі, радикально змінила свою політику.
Війна закінчиться, і Україна не лише спостерігатиме, а й братиме активну участь у процесах трансформації енергетичного ринку Європи. У цьому контексті викликають особливий інтерес кроки, які західні партнери вживатимуть для розв'язання проблеми хворобливої залежності від постачання російських енергоносіїв.
Своє бачення ситуації на сторінках газети The New York Times виклали провідні науковці аналітичного центру Bruegel у Брюселі Сімоне Тальяп'єтра, Георг Захманн та Морган Базіліан.
Mind пропонує своїм читачам переклад цієї публікації.
Неспровоковане вторгнення росії в Україну змусило Європу докорінно переосмислити те, як вона забезпечує енергопостачання своїх мешканців та промисловості. Кроки, які ще кілька тижнів тому звучали божевільно – спалювання більшої кількості вугілля або посилення державного втручання в те, як функціонують енергетичні ринки, тепер конче необхідні, щоб припинити фінансування війни путіна.
Криза показала, наскільки Європа дозволила собі стати залежною від газу, нафти, вугілля й навіть ядерного палива з росії. Це робить континент особливо вразливим для будь-яких її кроків, спрямованих на посилення свого енергетичного панування.
Тепер ЄС нарешті взявся за масштабну корекцію курсу. Але на це потрібен час. Тому Європа має бути готова до дій у відповідь з боку росії, яка може припинити постачання газу на континент.
Щоб встояти перед таким потрясінням, Європа має об'єднати зусилля разом із США, Канадою та іншими великими виробниками енергії – усі разом вони мають укласти Трансатлантичний пакт, щоб гарантувати постачання легкодоступних альтернативних джерел енергії.
Кілька днів тому Єврокомісія запропонувала стратегію щодо припинення залежності країн блоку від російського газу. Вже цього року такий план може призвести до істотного скорочення імпорту.
ЄС досягне мети завдяки збільшенню імпорту скрапленого природного газу, ширшого використання відновлюваних джерел енергії, економії енергії, використання біогазу та водню.
Усе це стане вагомим доповненням до стратегічних запасів природного газу в європейських сховищах, які мають бути створені до жовтня перед початком нового опалювального сезону. Для створення запасів газу країни ЄС мають намір об'єднати зусилля в рамках спільного плану закупівель.
Але прощання Європи із російським газом не буде швидким. Континенту знадобиться більша частина поточного десятиліття, щоб позбутися звички купувати в росії блакитне паливо, яке зараз становить понад 40% у загальному портфелі газового імпорту.
Отже, європейські країни продовжать закуповувати в росії газ, навіть коли вона веде війну в Україні. Якщо ціни на енергоносії і надалі зростатимуть, то збільшуватиметься й сума, яку Європа платить росії. За нашими розрахунками, вона може становити близько $850 млн на день у першій половині 2022 року.
Оскільки західні санкції націлені на фінансовий сектор росії та її центральний банк, експорт енергоносіїв тепер є ще й ціннішим джерелом доходу для росії – і для війни путіна.
Канада та США вже оголосили про ембарго на постачання російської нафти та природного газу – це менш суттєво, ніж заборона на імпорт для Європи.
США та Канада закуповують у росії порівняно невеликі обсяги енергоносіїв. Великобританія зобов'язалася поступово відмовитися від постачання нафти з росії до кінця року, хоча імпорт газу продовжиться (близько 4% всього газового імпорту країни).
Але, якщо агресія росії в Україні продовжуватиметься або навіть посилюватиметься, соціальний і політичний тиск по всій Європі також зростатиме. Суспільство вимагатиме від урядів країн ЄС накласти ембарго на російські енергоносії, незважаючи на опір влади. Як заявив канцлер Німеччини Олаф Шольц, російські постачання поки що залишаються «необхідними» для європейської економіки.
Ембарго на постачання енергоресурсів з росії стане одним із найпотужніших потрясінь в історії енергетичних ринків. Ринок природного газу вже на межі. Ембарго також стане серйозним випробуванням для європейського суспільства і ризикує поставити під загрозу його «соціальний світ», як нещодавно заявив міністр економіки та клімату Німеччини Роберт Хабек.
Крім економічних наслідків від високих нафтових цін, лідери ЄС також побоюються, що росія може помститися, припинивши постачання природного газу до Європи. Враховуючи серйозність такого сценарію, будь-які каральні заходи з боку ЄС мають бути ретельно продумані в співпраці зі Сполученими Штатами, Канадою та іншими партнерами.
Трансатлантичний енергетичний пакт має включати дії щонайменше на чотирьох фронтах.
Перший – це природний газ. Без російського газу головною проблемою для Європи стане створення запасів у сховищах до наступної зими. Це вимагатиме рекордного імпорту скрапленого природного газу навесні та влітку.
Сполучені Штати, які є найбільшим експортером СПГ у світі, повинні сприяти тому, щоб американський експорт йшов до Європи в необхідних обсягах і за розумною ціною. Оскільки газовий ринок США є конкурентним, а постачання йде туди, де контрактні ціни є найвигіднішими, федеральній владі, можливо, доведеться втрутитися.
Другий напрямок енергетичного фронту – це нафта. США та Європа мають працювати разом, щоб забезпечити ринок достатнім обсягом нафти та компенсувати втрачені російські обсяги.
Оскільки ні США, ні ЄС не контролюють світову торгівлю нафтою, вирішення цього завдання вимагатиме тісної співпраці із Саудівською Аравією, Об'єднаними Арабськими Еміратами та іншими виробниками – країнами ОПЕК. Але не всі вони підтримують такий сценарій.
Третій напрямок енергетичного фронту – вугілля. Щоб провести наступну зиму без російського газу, Європі доведеться поновити роботу вже закритих вугільних електростанцій. Для більшості країн ЄС це може бути складним політичним рішенням, тому що вони взяли на себе серйозні зобов'язання щодо досягнення кліматичних цілей.
Проте уряди багатьох країн ЄС, від Італії до Німеччини, уже затвердили надзвичайні заходи на випадок перебоїв із подачею російського газу. Складність у тому, що Європа імпортує близько 47% вугілля з росії, і замінити його буде складно: пропозиція вугілля у всьому світі обмежена, а ціни знаходяться на рекордно високому рівні.
Четвертий напрямок енергетичного фронту – це широке використання відновлюваної енергії та енергоефективність.
Криза в Україні – яскраве нагадування про необхідність прискорити перехід до чистої енергії в Європі та США, щоб мінімізувати залежність від зовнішніх постачань енергоносіїв.
Заходи щодо скорочення споживання енергії в Європі можуть виявитися найшвидшим способом скоротити попит. А зусилля США щодо підвищення енергоефективності під час війни могли б вивільнити додаткові обсяги газу на експорт. Моніторинг та регулювання викидів парникових газів має бути частиною будь-якого нарощування експорту нафти й газу в умовах воєнного часу.
Трансатлантичний енергетичний пакт між Північною Америкою та Європою необхідний, якщо Європа хоче за короткий час звільнитися від залежності від російських постачань.
Такий пакт міг би стати важливою основою для співробітництва в галузі інновацій і збільшення використання екологічно чистої енергії, а також для зниження попиту на енергію в довгостроковій перспективі. У комплексі такі заходи значно посилять енергетичну безпеку Європи та підвищать стабільність економіки на континенті.